м. Київ
04 жовтня 2012 року Справа № 2а-3654/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:
представника позивача -Перегона Ю.О., Онищука С.М.,
представника відповідача -Ступака Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства «Фарт»
до про Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби скасування податкових повідомлень -рішень,
Приватне підприємство «Фарт»звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 05.03.2012 № 0000572301 та 05.03.2012 № 0000612301.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Приватному підприємству «Фарт»донараховано податкове зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств у сумі
118838 грн. 00 коп. і податок на додану вартість у сумі 143729 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 53904 грн. 25 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні, призначеному на 4 жовтня 2012 року, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Фарт»(ідентифікаційний код 31164459, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Сонячна, буд. 16) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області як юридична особа 09.10.2000 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 475097 (а.с. 104).
Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Фастівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби та здійснює господарську діяльність пов'язану, зокрема, з оптовою торгівлею паливом та роздрібною торгівлею пальним.
Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці відповідача від 02.03.2009 № 2400 (а.с. 200) та довідці Управління статистики у Фастівському районі серії АБ № 293496 (а.с. 105).
Судом встановлено, що у січні - лютому 2012 року посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статей 75 та 77 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання Приватним підприємством «Фарт»податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011.
За результатами перевірки складено акт від 17.02.2012 № 74/12/2301-31164459 (далі -акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства.
Так, податковим органом встановлено, зокрема, порушення Приватним підприємством «Фарт»вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, підпунктів 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні валових витрат за IV квартал 2009 року і I-ІІІ квартали 2010 року на загальну суму 475352 грн. 56 коп. та податкового кредиту за грудень 2009 року, січень, березень - квітень, червень, серпень 2010 року і січень -лютий 2011 року на загальну суму 142024 грн. 20 коп. у зв'язку з виконанням правочинів з придбання у ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»та ТОВ «Сучасна техніка»товарів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.
Крім того, посадовими особами відповідача виявлено, що контрагент позивача - ТОВ «Макс Ейр»не задекларував податкове зобов'язання за вчиненною з Приватним підприємством «Фарт»господарською операцією у грудні 2010 року та не сплатив податок на додану вартість до бюджету, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивач втратив визначене статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР право на включення податку на додану варітсть у загальному розмірі 1704 грн. 80 коп, сплаченого у складі ціни придбаних ним товарів, до податкового кредиту за грудень 2010 року.
За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за IV квартал 2009 року і І-ІІІ квартали 2010 року на загальну суму 118838 грн. 00 коп. та податку на додану вартість за грудень 2009 року, січень, березень - квітень, червень, серпень, грудень 2010 року і січень -лютий 2011 року на загальну суму 143729 грн. 00 коп.
На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 05.03.2012 № 0000572301 та № 0000612301, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 148547 грн. 50 коп., з яких: 118838 грн. 00 коп. - за основним платежем; 29709 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість у розмірі 167923 грн. 75 коп., з яких: 143729 грн. 00 коп. - за основним платежем; 24194 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивач із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Київській області та Державної податкової служби України.
Рішеннями Державної податкової служби в Київській області від 16.05.2012 та Державної податкової служби України від 21.06.2012 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 05.03.2012 № 0000572301 та № 0000612301 -без змін.
Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання правил оподаткування зазнавало змін.
Так, об'єкти, базу та ставки оподаткування податком на додану вартість, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення цього податку до бюджету до 1 січня 2011 року визначались Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997
№ 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР).
У свою чергу, порядок обліку, звітування та внесення до бюджету податку на прибуток підприємств до 1 квітня 2011 року було передбачено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі -Закон України № 334/94-ВР).
З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає порядок адміністрування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, повноваження і обов'язки посадових осіб податкового органу під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.
При цьому, відповідно до приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу, який визначає порядок справляння податку на прибуток підприємств, застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР (у редакції, що була чинна до 01.04.2011), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
При цьому, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР).
Згідно з приписами пункту 2.1 статті 2 Закону України № 168/97-ВР (у редакції, що діяла до 01.01.2011), платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Аналогічні положення щодо визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту встановлено також підпунктами 14.1.179 та 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення податковим органом перевірки) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2009 року і І-ІІІ квартали 2010 року у розмірі 118838 грн. 00 коп. та податку на додану вартість за грудень 2009 року, січень, березень -квітень, червень і серпень 2010 року у розмірі 142024 грн. 20 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагентів позивача - ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»та ТОВ «Сучасна техніка», що здійснювались ними як покупцями так і постачальниками товарів (послуг).
Відповідач зазначає, що вказані юридичні особи мають усі ознаки фіктивних підприємств, а відтак їх діяльність з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.
Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що у період з грудня 2009 року по лютий 2011 року позивачем придбано у ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «Сучасна техніка» паливно-мастильні матеріали, а саме: бензин марки А-92, А-95, А-80 та дизельне паливо. Придбання товару здійснювалось без укладення договорів на підставі рахунків-фактур, що виписувались контрагентами позивача (а.с. 61-68, 213, 215-216).
Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагентів проводилось шляхом підписання видаткових накладних, а саме: за правочином з ТОВ «Енергія Лімітед» - видаткові накладні від 30.12.2009 № 562, 19.03.2010 № 1550, 31.03.2010 № 46, 15.04.2010 № 1863, 24.06.2010 № 2543 та 30.08.2010 № 3736 на загальну суму 570423 грн. 07 коп., у тому числі ПДВ - 95070 грн. 51 коп.; за правочином з ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»- видаткові накладні від 10.01.2011 № PH - 0000013, 11.02.2011 № PH - 0000083 та 16.02.2011 № PH - 0000090 на загальну суму 324137 грн. 06 коп., у тому числі ПДВ - 54022 грн. 85 коп.; за правочином з ТОВ «Сучасна техніка»- видаткова накладна від 16.02.2011 № 58 на суму 137078 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ -22846 грн. 35 коп.
На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів, ТОВ «Енергія Лімітед»виписано податкові накладні № 562 від 30.12.2009 на суму 176401 грн. 68 коп., у тому числі ПДВ -29400 грн. 28 коп., № 1550 від 18.03.2010 на суму 103975 грн. 56 коп., у тому числі ПДВ -17329 грн. 26 коп., № 1707 від 31.03.2010 на суму 18289 грн. 15 коп., у тому числі ПДВ -3048 грн. 19 коп., № 1863 від 15.04.2010 на суму 34983 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -5830 грн. 50 коп., № 2543 від 23.06.2010 на суму 118169 грн. 28 коп., у тому числі ПДВ -19694 грн. 88 коп. та № 3736 від 30.08.2010 на суму 118604 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ -19767 грн. 40 коп.
Оплата за придбані у ТОВ «Енергія Лімітед»паливо -мастильні матеріали у загальному розмірі 570423 грн. 07 коп. здійснена позивачем у період з 30.12.2009 по 30.08.2010 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки його контрагента, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень (а.с. 139-143, 225).
Витрати у загальному розмірі 475352 грн. 56 коп., понесені позивачем на придбання товарів у ТОВ «Енергія Лімітед»та податок на додану вартість у сумі 95070 грн. 51 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем, відповідно, до валових витрат за IV квартал 2009 року і І-ІІІ квартали 2010 року та до податкового кредиту підприємства за січень, березень -квітень, червень і серпень 2010 року.
У свою чергу, на підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів, ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»виписано податкові накладні № 13 від 10.01.2011 на суму 48794 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ -8132 грн. 37 коп., № 33 від 11.02.2011 на суму 201865 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ -33644 грн. 25 коп. та № 43 від 16.02.2011 суму 73477 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ -12246 грн. 23 коп., а ТОВ «Сучасна техніка»- податкову накладну № 58 від 16.02.2011 на суму 137078 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ -22846 грн. 35 коп.
Розрахунки за поставлені ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»та ТОВ «Сучасна техніка товари здійснено позивачем шляхом перерахування коштів на їх банківські рахунки (копії платіжних доручень (а.с. 144-147).
Податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі ціни отриманих від ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»та ТОВ «Сучасна техніка»товарів, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за січень - лютий 2011 року.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що у ході контролюючого заходу податковий орган здійснив аналіз фінансово-господарської діяльності постачальників товарів та за результатами такої оцінки дійшов висновку про безтоварність господарських операцій та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків за цими операціями.
Так, відповідач звертає увагу на те, що слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації у Житомирській області порушено кримінальну справу № 79002/11 за фактом фіктивного підприємництва шляхом прикриття незаконної діяльності, вчиненої невстановленими слідством особами, які діяли, зокрема, від імені ТОВ «Енергія Лімітед».
В ході досудового слідства встановлено, що ТОВ «Енергія Лімітед»створене та здійснює фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, без справжнього наміру проводити господарські операції, пов'язані з продажем товарно -матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг.
Наведені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що правочини, укладені ТОВ «Енергія Лімітед»з позивачем, були спрямовані виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним наданням податкової преференції, зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача.
Під час аналізу господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»відповідачем встановлено декларування податкових зобов'язань вказаного контрагента з іншою юридичною особою - ТОВ «ТД «Європа».
Відповідач зазначає, що саме відносини ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»з ТОВ «ТД «Європа»ставляться податковим органом під сумнів, оскільки відповідно до даних акта позапланової виїзної документальної перевірки від 31.01.2012 № 59/13/2302-36491739 з питань дотримання ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»вимог податкового законодавства Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання вказаною юридичною особою товарів (послуг) у постачальника - ТОВ «ТД «Європа»та подальшого продажу цих товарів (послуг) підприємствам -покупцям у січні та лютому 2011 року.
У свою чергу, за інформацією, що викладена в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сучасна техніка»від 07.06.2011 № 1375/23-09/36592362, складеному Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, вбачається, що зазначений суб'єкт господарювання не має достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово -господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників.
Зважаючи на вказані вище відомості, відповідачем зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»та
ТОВ «Сучасна Техніка»була направлена виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені зазначеними суб'єктами господарювання з позивачем, не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.
Таким чином, податкові зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2009 року, I-III квартали 2010 року та з податку на додану вартість за грудень 2009 року, березень -квітень, червень, серпень 2010 року, січень -лютий 2011 року, на думку податкового органу, підлягають коригуванню у сторону збільшення.
Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за вказані вище звітні періоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналогічний порядок визначення та нарахування податкового кредиту також передбачено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що діє з 01.01.2011.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Пунктами 198.4 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Згідно з приписами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 № 168/97-ВР.
Підпунктом 6.1 пункту 6 вказаного Порядку передбачено, що оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу.
Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків.
Згідно з підпунктом 6.2 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Аналогічні за змістом положення викладені також у чинному з 10.01.2011 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що у разі, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.
У свою чергу, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.
Податкова накладна як звітний податковий документ, що підтверджує виникнення податкового обов'язку платника по датків і одночасно засвідчує право на податковий кредит у покупця - плат ника податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, по слуг), для надання їй юридичної сили повинна відповідати вимогам, що викладені у пункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР (якщо такий документ виписано до 31.12.2010) та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (якщо такий документ виписано після 31.12.2010).
Так, податкова накладна в силу наведених вище правових норм повинна містити такі обов'язкові реквізити як: порядковий номер; дату виписування; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; Для податкових накладних, що виписані на виконання вимог Податкового кодексу України, додатковими до наведених вище реквізитів є: вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами - ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»та ТОВ «Сучасна Техніка» підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: рахунками - фактурами, видатковими накладними, податковими накладними та виписками по розрахунках, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.
Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку -юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість (зазначені норми також продубльовано у пунктах 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969).
Враховуючи, що у період виконання господарських зобов'язань ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»та ТОВ «Сучасна техніка»були зареєстровані як платники податку на додану вартість, контрагенти позивача протягом грудня 2009 року -лютого 2011 року не були позбавлені права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.
Слід зазначити, що наявність у суб'єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, рахунків -фактур, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень є підставою для відображення показників валових витрат та податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.
При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.
В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.
Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалося судом вище, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагентів, відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальників товарно -матеріальних цінностей.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту надання товарів за господарськими операціями, вчиненими позивачем з ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»та ТОВ «Сучасні Системи», за результатами здійснення яких Приватним підприємством «Фарт»сформовано валові витрати та податковий кредит.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу товарів з боку ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»та ТОВ «Сучасні Системи»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.
Крім того, про отримання позивачем наданих ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»та ТОВ «Сучасні Системи»товарів свідчать також складені сторонами правочину видаткові накладні, які містять повну інформацію про надані послуги, їх кількісне та вартісне вираження.
У матеріалах справи також наявні належним чином засвідчені копії змінних звітів АЗС форми № 17-НП, свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, сертифікати відповідності, паспорта якості паливо-мастильних матеріалів, які в силу приписів Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку та Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, підтверджують наявність на підприємстві належного складського, оперативного і бухгалтерського обліку партій паливо -мастильних матеріалів, отриманих від зазначених суб'єктів господарювання.
Вказані вище первинні документи у сукупності свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності, пов'язаної з роздрібною торгівлею пальним, та про облік позивачем отриманих матеріальних активів з метою їх використання та постачання, що у свою чергу підтверджує товарність наведених вище операцій.
Під час судового розгляду справи представниками позивача також надано суду належним чином засвідчені копії довідок відповідача від 07.07.2011 № 159/2307/31164459 та 29.12.2011 № 324/2307/31164459 про результати проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Фарт», дані яких спростовують викладені в акті перевірки висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Сучасні Системи»та ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія».
Так, у вказаних вище довідках відповідачем зазначено, що зустрічними звірками Приватного підприємства «Фарт»документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Сучасні Системи»та ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія», у тому числі, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.
Слід також зазначити, що в силу приписів статті 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.
Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
На час прийняття рішення у даній справі відомостей щодо наявності вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, стосовно вчинення злочинів під час створення ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»і ТОВ «Сучасні Системи» та провадження ними фіктивного підприємництва, представником відповідача суду не надано.
Не приймаються також до уваги твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених контрагентами позивача з іншими суб'єктами господарювання, оскільки виходять за межі предмету доказування, стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі, а відтак і не мають значення для вирішення даної справи.
Суд також звертає увагу на те, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 в адміністративній справі № 2а-915/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012, визнано протиправними дії Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби щодо зазначення в акті перевірки від 31.01.2012 № 59/13/2302-36491739 висновку про нікчемність правочину ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»та ТОВ «ТД «Європа».
Оскільки саме вказаний акт перевірки та висновки, що викладені у ньому, використано відповідачем у даній справі як доказову базу в частині безтоварності правочинів ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»з позивачем, суд вважає, що твердження податкового органу про нікчемність вказаних правочинів є безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.
Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача його контрагентами - ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія»та ТОВ «Сучасні Системи»у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені ними у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму валових витрат, понесених підприємством у IV кварталі 2009 року, І-ІІІ кварталах 2010 року, та податкового кредиту, заявленого у грудні 2009 року, січні, березні -квітні, червні, серпні 2010 року і січні -лютому 2011 року, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пунктів 198.1, 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.
Оцінюючи висновки податкового органу про необґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податку на додану вартість у загальному розмірі 1704 грн. 80 коп., сплаченого у складі придбаних товарів у його контрагента -ТОВ «Макс Ейр», суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у грудні 2010 року позивачем придбано у ТОВ «Макс Ейр»побутову техніку, а саме: холодильник СР-4613 «Лібхер»(Liebherr). Придбання товару здійснювалось без укладення договору на підставі виписаного контрагентом позивачу рахунку від 25.12.2010 № М02/317.
У грудні 2010 року ТОВ «Макс Ейр»поставлено Приватному підприємству «Фарт»товар на загальну суму 10229 грн. 03 коп., в тому числі ПДВ -1704 грн. 84 коп., про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткова та податкова накладні (а.с. 50, 75).
Податок на додану вартість у загальному розмірі 1704 грн. 84 коп., сплачений у складі ціни отриманого від ТОВ «Макс Ейр»товару, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за грудень 2010 року.
Під час судового розгляду справи представником податкового органу не оспорювалась наявність зв'язку витрат позивача на придбання у ТОВ «Макс Ейр»товарів згідно вказаних вище первинних документів із господарською діяльністю платника податку на додану вартість.
Крім того, представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та ТОВ «Макс Ейр»первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають вимогам законодавства та підтверджують отримання позивачем товарів від його контрагента у задекларованому розмірі.
Разом з тим, представник відповідача, обґрунтовуючи висновки податкового органу про порушення Приватним підприємством «Фарт»вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту за грудень 2010 року, звертає увагу на недодержання його контрагентом - ТОВ «Макс Ейр»податкової дисципліни за вказані вище звітні періоди.
Так, у ході планової виїзної перевірки позивача Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби виявлено, що згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України наявна невідповідність (відхилення) між сумою задекларованого податкового кредиту Приватного підприємства «Фарт», що сформований за рахунок правочину з придбання у ТОВ «Макс Ейр»товару, та сумами податкових зобов'язань зазначеної юридичної особи.
Вказане відхилення у сумах податкового кредиту позивача та податкового зобов'язання його контрагента відбулось внаслідок того, що ТОВ «Макс Ейр»не задекларовано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість за операціями з продажу позивачу продукції у грудні 2010 року.
Зважаючи на наведені вище відомості відповідач, посилаючись на приписи Закону України № 168/97-ВР, вважає, що у Приватного підприємства «Фарт»відсутнє право на формування податкового кредиту за виданою ТОВ «Макс Ейр»податковою накладною.
Зазначені твердження податкового органу судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Як вже зазначалося судом вище, платник податку на додану вартість має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту, якщо він придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, складеними особою, що зареєстрована як платник податку на додану вартість.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, у грудні 2010 року контрагент позивача не був позбавлений права на складання податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що надає позивачу право на включення податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни товарів, на підставі отриманої ним у грудні 2010 року податкової накладної, до складу податкового кредиту за вказаний звітній період.
Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що за наявності оригіналу податкової накладної невключення її до реєстру виданих та отриманих податкових накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.
Таким чином, допущення суб'єктом господарювання помилок у ході складання податкової звітності, до якої також належать реєстри виданих та отриманих податкових накладних, не позбавляє його контрагента права на формування податкового кредиту за проведеною господарською операцією.
Суд звертає увагу на те, що податкове законодавство України ґрунтується на принципах невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.
Так, недекларування платником податків власних податкових зобов'язань перед бюджетом тягне за собою проведення податковим органом відповідних контролюючих заходів, нарахування податкових зобов'язань та накладення на нього штрафних (фінансових) санкцій.
Разом з тим, визначені Конституцією України та податковим законодавством обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.
Так, позивач в силу покладеного на нього обов'язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Відтак, нарахування позивачем податкового зобов'язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом.
За таких обставин, твердження відповідача про те, що невиконання ТОВ «Макс Ейр»податкового обов'язку стосовно декларування та сплати до бюджету податку на додану вартість за грудень 2010 року позбавляє позивача права на включення до податкового кредиту за вказані звітні періоди сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни отриманих від нього товарів, суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на те, що висновки податкового органу про незаконне формування позивачем валових витрат податкового кредиту під час судового розгляду справи були спростовані, податкові повідомлення -рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 05.03.2012 № 0000572301 та 05.03.2012 № 0000612301, якими Приватному підприємству «Фарт»донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 118838 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 143729 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 53904 грн. 25 коп., суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Податкові повідомлення - рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 05.03.2012 № 0000572301 та 05.03.2012 № 0000612301, - визнати протиправними та скасувати.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.
Постанову складено у повному обсязі 9 жовтня 2012 року