справа № 0670/5149/12
категорія 8.2.1
12 листопада 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Липи В.А.
при секретарі - Духновській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Скерцо" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2012 року № 000027223, № 000082222, № 000083222,-
встановив:
У серпні 2012 року Приватне підприємство "Скерцо" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 17 липня 2012 року за № 000027223, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 193 692, 84 грн.; за № 000083222, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 257 238, 00 грн. (основний платіж - 222 251, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 34 987, 00 грн.) та за № 000082222, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 242 650, 00 грн. (основний платіж - 215 571, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 27079, 00 грн.).
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став Акт виїзної перевірки ПП "Скерцо" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року від 04.07.2012 року № 1645/22-2/22064354/0110. Так, в Акті перевірки зафіксовано порушення з боку підприємства вимог пп. 5.2.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 135.1, п. 135.5 ст. 135, п. 136.1 ст. 136, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 215 571, 00 грн.; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 222 251, 00 грн. та ст. 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що призвело до несплати курсової різниці в сумі 193 692, 84 грн. до Державного бюджету України.
Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеними в Акті перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, безпідставними та необґрунтованими, а тому просить скасувати у повному обсязі.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення посилаючись на які просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області ДПС від 17 липня 2012 року №№ 000082222, 000083222, 000027223 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи зі змісту п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.
Згідно із ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із ст. 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Приватне підприємство "Скерцо" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради 22.11.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09652665 НБ № 285271 від 29.11.2004 року являється платником податку на додану вартість.
Судом встановлено, що в період з 05.06.2012 року по 25.06.2012 року на підставі направлень від 05.06.2012 року за №№ 579, 580, 581, 582 виданих ДПІ у м. Житомирі, наказу начальника ДПІ у м. Житомирі від 25.05.2012 року № 548, на підставі п. 75.1 ст. 75, ст. 77, ст. 81 Податкового кодексу України та відповідно до плану графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2012 року посадовими особами ДПІ у м. Житомирі Житомирської області проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Скерцо" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.10.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, про що складено Акт від 04.07.2012 року за № 1645/22-2/22064354/0110.
ПП "Скерцо" проінформоване про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 25.05.2012 року № 223/10/22-2, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 28.05.2012 року.
Направлення на проведення перевірки вручено під розписку головному бухгалтеру ПП "Скерцо" Жоренко О.К. 05.06.2012 року.
Перевірку проведемо з відома директора ПП "Скерцо" Полюлях І.М. та в присутності головного бухгалтера Жоренко О.К.
У ході здійснення перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення підприємством, зокрема, вимог:
- пп. 5.2.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 135.1, п. 135.5 ст. 135, п. 136.1 ст. 136, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 215 571, 00 грн.;
- п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 222 251, 00 грн.;
- ст. 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що призвело до несплати курсової різниці в сумі 193 692, 84 грн. до Державного бюджету України.
На підставі Акту перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2012 року за № 000027223, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 193 692, 84 грн.; за № 000083222, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 257 238, 00 грн. (основний платіж - 222 251, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 34 987, 00 грн.) та за № 000082222, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 242 650, 00 грн. (основний платіж - 215 571, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 27079, 00 грн.).
Перевіряючи зазначені рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає їх такими, що не узгоджуються з правовими положеннями законів України з наступних підстав.
Що стосується податкових повідомлень-рішень від 17.07.2012 року № 000083222, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 257 238, 00 грн. (основний платіж - 222 251, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 34 987, 00 грн.) та за № 000082222, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 242 650, 00 грн. (основний платіж - 215 571, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 27079, 00 грн.), слід зазначити наступне.
Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення з боку підприємства вимог ст. ст. 203, 215, 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Скерцо" та ТОВ "Коліур", ТОВ "Ковентан", МПП "Промтехресурс" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України та п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 222 251, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було укладено ряд договорів:
- 20 жовтня 2010 року між МПП "Промтехресурс" (який виступає як Продавець) та ПП "Скерцо" (який виступає як Покупець) було укладено Договір № 19/10, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити поліграфічні матеріали (надалі Товар) Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору.
На виконання умов Договору, позивачу було передано у власність Товар та видані податкові накладні від 29.10.2010 року № 3210291 на загальну суму з ПДВ 100 993, 80 грн.; від 08.11.2010 року № 321108 на загальну суму з ПДВ 163 777, 08 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.
Факт придбання та передачі Товару також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 3210291 від 29.10.2010 року на загальну суму ПДВ 100 993, 80 грн.; № 321108 від 08.11.2010 року на загальну суму з ПДВ 163 777, 08 грн.; Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПН 3210291 від 29.10.2010 року, № ПН 321108 від 08.11.2010 року; товарно-транспортними накладними № 081701 від 29.10.2010 року та № 081702 від 08.11.2010 року.
- 10 березня 2011 року між ТОВ "Ковентан" (який виступає як Постачальник) та ПП "Скерцо" (який виступає як Покупець) було укладено Договір поставки № 100301, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити поліграфічні матеріали (надалі Товар) на умовах цього Договору.
На виконання умов Договору, позивачу було передано у власність Товар та видані податкові накладні від 16.03.2011 року № 11 на загальну суму ПДВ 76 690, 80 грн., від 31.03.2011 року № 27 на загальну суму ПДВ 73 435, 97 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.
Факт придбання та передачі Товару також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 1.1 від 16.03.2011 року на загальну суму з ПДВ 76 690, 80 грн., № 27 від 31.03.2011 року на загальну суму з ПДВ 73 435, 97 грн.; товарно-транспортними накладними від 16.03.2011 року та від 31.03.2011 року.
- 04 квітня 2011 року між ТОВ "Коліур" (який виступає як Постачальник) та ПП "Скерцо" (який виступає як Покупець) було укладено Договір поставки № 4042, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки Покупцеві поліграфічні матеріали (надалі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і оплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов Договору, позивачу було передано у власність Товар та видані податкові накладні від 08.04.2011 року № 82 на загальну суму ПДВ 70 992, 00 грн., від 28.04.2011 року № 210 на загальну суму ПДВ 710484, 43 грн., від 09.06.2011 року № 98 на загальну суму з ПДВ 99 608, 52 грн., від 29.06.2011 року № 194 на загальну суму з ПДВ 101 643, 36 грн., від 16.08.2011 року № 135 на загальну суму з ПДВ 60 016, 92 грн., від 19.09.2011 року № 172 на загальну суму з ПДВ 80 721, 48 грн., від 28.09.2011 року № 218 на загальну суму з ПДВ 99 099, 72 грн., від 13.10.2011 року № 129 на загальну суму з ПДВ 56 256, 48 грн., від 18.10.2011 року № 150 на загальну суму з ПДВ 57 306, 84 грн., від 26.10.2011 року № 196 на загальну суму з ПДВ 96 453, 66 грн., від 18.01.2012 року № 90 на загальну суму з ПДВ 37 143, 88 грн., від 23.01.2012 року № 117 на загальну суму з ПДВ 32 802, 38 грн., від 27.01.2012 року № 157 на загальну суму з ПДВ 25 803, 98 грн., від 30.01.2012 року № 161 на загальну суму з ПДВ 29 280, 00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.
Факт придбання та передачі Товару також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 8042 від 08.04.2011 року на загальну суму з ПДВ 70 992, 00 грн., № 28044 від 28.04.2011 року на загальну суму з ПДВ 71 484, 43 грн., № 9062 від 09.06.2011 року на загальну суму з ПДВ 99 608, 52 грн., № 29062 від 29.06.2011 року на загальну суму з ПДВ 101 643, 36 грн., № 16083 від 16.08.2011 року на загальну суму з ПДВ 60 016, 92 грн., № 19097 від 19.09.2011 року на загальну суму з ПДВ 80 721, 48 грн., № 28095 від 28.09.2011 року на загальну суму з ПДВ 99 099, 72 грн., № 13101 від 13.10.2011 року на загальну суму з ПДВ 56 256, 48 грн., № 18101 від 18.10.2011 року на загальну суму з ПДВ 57 306, 84 грн., № 26104 від 26.10.2011 року на загальну суму з ПДВ 96 453, 66 грн., № 18012 від 18.01.2012 року на загальну суму з ПДВ 37 143, 88 грн., № 23013 від 23.01.2012 року на загальну суму з ПДВ 32 802, 38 грн., № 270110 від 27.01.2012 року на загальну суму з ПДВ 25 803, 98 грн., № 30015 від 30.01.2012 року на загальну суму з ПДВ 29 280, 00 грн.; товарно-транспортними накладними від 08.04.2011 року, від 28.04.2011 року, від 09.06.2011 року, від 29.06.2011 року, від 16.08.2011 року, від 19.09.2011 року, від 28.09.2011 року, від 13.10.2011 року, від 18.10.2011 року, від 26.10.2011 року, від 18.01.2012 року, від 23.01.2012 року, від 27.01.2012 року, від 30.01.2012 року та Актами здачі - прийняття товарів № 9062 від 09.06.2011 року, № 29062 від 29.06.2011 року, № 19097 від 19.09.2011 року, № 28095 від 28.09.2011 року, № 13101 від 13.10.2011 року, № 18101 від 18.10.2011 року, № 26104 від 26.10.2011 року, № 18012 від 18.01.2012 року, № 23013 від 23.01.2012 року, № 270110 від 27.01.2012 року, № 3015 від 30.01.2012 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).
Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення господарських операцій між ПП "Скерцо" та його контрагентами (ТОВ "Коліур", ТОВ "Ковентан", МПП "Промтехресурс") підтверджується Договорами поставки товару № 19/10 від 20.10.2010 року, № 100301 від 10.03.2011 року та № 4042 від 04.04.2011 року, податковими та видатковими накладними, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними.
Надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання Товарів в своїх контрагентів, які видавали позивачу податкові накладні.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Коліур", ТОВ "Ковентан", МПП "Промтехресурс" були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Посилання податкового органу на той факт, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби для здійснення господарської діяльності та те, що вони не подають податкової звітності, суд до уваги не приймає та зазначає слідуюче
Згідно із ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для контрагента.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.
Також, у висновках довідки Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006 року "Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету" зазначається, що Закон не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.
Оскільки сума бюджетного відшкодування ПДВ підтверджена належним чином, позивач, відповідно до вимог чинного законодавства мав підстави для відшкодування податку на додану вартість в повному обсязі.
Таким чином, зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені чинним законодавством умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність під час проведення перевірки товарно - транспортних накладних, оскільки під час розгляду справи позивачем було надано товарно-транспортні накладні по всіх вчинених господарських операціях.
Також, в Акті перевірки податковий орган посилається на те, що на порушення пп. 5.2.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підприємством безпідставно включено до складу валових витрат вартість придбання матеріалів, які отримано від осіб, які мають ознаки фіктивності в ланцюгах поставок по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Ковентан", МПП "Промтехресурс", ТОВ "Коліур".
Як уже зазначалося вище, позивачем було укладено ряд договорів, а саме: 20 жовтня 2010 року між МПП "Промтехресурс" (який виступає як Продавець) та ПП "Скерцо" (який виступає як Покупець) було укладено Договір № 19/10, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити поліграфічні матеріали (надалі Товар) Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору; 10 березня 2011 року між ТОВ "Ковентан" (який виступає як Постачальник) та ПП "Скерцо" (який виступає як Покупець) було укладено Договір поставки № 100301, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити поліграфічні матеріали (надалі Товар) на умовах цього Договору; 04 квітня 2011 року між ТОВ "Коліур" (який виступає як Постачальник) та ПП "Скерцо" (який виступає як Покупець) було укладено Договір поставки № 4042, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки Покупцеві поліграфічні матеріали (надалі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і оплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У відповідності із п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
На підтвердження виконання укладених Договорів позивачем було надано всі необхідні первинні документи, а тому підприємство мало правові підстави для віднесення до валових витрат витрати по придбанню Товарів у своїх контрагентів.
Щодо посилання податкового органу на нікчемність укладених Договорів між позивачем і ТОВ "Коліур", ТОВ Ковентан" та МПП "Промтехресурс", то слід зазначити наступне.
Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення Договорів між ПП "Скерцо" та ТОВ "Коліур", ТОВ Ковентан", МПП "Промтехресурс" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
До справи ДПІ у м. Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.
З огляду на викладене, законодавче регулювання спірних правовідносин, встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих контрагентами, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 17.07.2012 року № 000083222 та № 000082222, не відповідають вимогам названого Кодексу, а тому підлягають скасуванню.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 17.07.2012 року № 000027223, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 193 692, 84 грн., слід зазначити наступне.
Актом перевірки зафіксовано порушення з боку ПП "Скерцо" статті 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що призвело до несплати курсової різниці в сумі 193 692, 84 грн. до Державного бюджету України.
Як вбачається з описової частини Акту перевірки 16 листопада 2010 року між ПП "Скерцо" (який виступає як Покупець) та фірмою "HIGHWAY INVESTMENT PROCESSING LLP" (Великобританія) (яка виступає як Продавець) було укладено контракт № 68/V, згідно умов якого Продавець продає товар (бувшу у вжитку офсетну листову друкарську машину "Man Roland"), а Покупець купляє на умовах поставки EXW - Афіни товар в кількості 1 одиниці.
Пунктом 2.1 п. 2 Контракту визначену загальну вартість товару 270 000, 00 євро.
Встановлено, що ПП "Скерцо" з валютного рахунку № 26007317482, відкритого в ЖОД ПАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ було перераховано кошти на загальну суму 270 000, 00 євро, що еквівалентно 2 873 149, 45 грн.
Згідно із п. 11.2 п. 11 Контракту строк дії контракту встановлений до 31 січня 2011 року.
У порушення встановлених контрактом термінів товар не був поставлений ПП "Скерцо", що стало причиною для звернення ПП "Скерцо" до суду за захистом своїх порушених прав.
Постановою Господарського суду Житомирської області від 01.08.2011 року стягнуто з фірми "HIGHWAY INVESTMENT PROCESSING LLP" (Великобританія) на користь ПП "Скерцо" 270 000, 00 євро.
Проведеною перевіркою встановлено позитивну курсову різницю в сумі 193 692, 28 грн.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" (далі Закон), у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.
Згідно із статтею 3 Закону, Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.
Пунктом 7 розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281 (далі Положення), суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента протягом п'яти робочих днів, починаючи з дня зарахування на розподільчий рахунок, повернені на адресу резидента у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.
Суб'єктами ринку, відповідно до пункту 4 розділу І Положення, є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.
Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що вони стосуються операцій з продажу банками коштів в іноземній валюті, та, відповідно, курсової різниці, яка утворилася за наслідками операції з продажу таких коштів. Жодною з наведених вище норм не передбачено обов'язку підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці.
Також, суд звертає увагу на ту обставину, що ані Законом України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", ані Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281, не встановлено відповідальності підприємства-резидента за порушення у вигляді неперерахування до бюджету суб'єктом ринку (банком) курсової різниці від продажу іноземної валюти, що взагалі виключає можливість застосування до ПП "Скерцо" будь-яких санкцій.
Згідно із пп. 153.1.3 п.153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за наслідками операції з повернення грошових коштів від підприємства-нерезидента були вчинені усі передбачені законодавством дії.
Також суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у Акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні на те, що позитивна курсова різниця має бути перерахована до бюджету по коду бюджетної класифікації 21081000 "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства". Як зазначено судом вище, позитивна курсова різниця підлягає відображенню у бухгалтерському та податковому обліку підприємства у складі інших операційних доходів, тобто фактично є доходом підприємства, з якого підлягає утриманню податок на прибуток. Отже, позитивна курсова різниця, що може виникнути за результатом операції з продажу іноземної валюти, в жодному разі не є пенею або штрафною санкцією.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 17 липня 2012 року за № 000027223, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 193 692, 84 грн. підлягає скасуванню.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 6344 грн. 93 коп. підлягає відшкодуванню на користь Приватного підприємства "Скерцо" з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 17.07.2012 року № 000027223, № 000082222, № 000083222.
Відшкодувати на користь Приватного підприємства "Скерцо" з державного бюджету України 6344 грн. 93 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя В.А. Липа
Повний текст постанови виготовлено: 19 листопада 2012 р.