ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" жовтня 2012 р. Справа № 2а-2436/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.
при секретарі судового засідання Жовнірович О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0234911703 від 28.04.2012 року,-
15.08.2012 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (надалі -відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення №0234911703 від 28.04.2012 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення №0234911703 від 28.04.2012 року, яким позивачу нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2012 рік в сумі 3282,05 грн. Дане податкове повідомлення рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України повторна скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що з 27.07.2007 року по даний час земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2, якій за договором купівлі-продажу належить нежитлове приміщення на даній земельній ділянці. В додаткових поясненнях позивач зазначив, що договір оренди землі укладений 11.12.2006 року рішенням Івано-Франківського міського суду від 04.09.2012р. розірвано.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, однак на адресу суду позивач направив заяву в якій зазначив, що просить проводити розгляд справи у його відсутності, та позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (а.с. 43).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатись і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.
На підставі ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.12.2006 року між Івано-Франківською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове, платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку на АДРЕСА_1, площею 0,0065 га без встановлення меж земельної ділянки на місцевості. Відповідно до п. 1.2 цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування приміщення офісу та магазину(а.с.7-8).
Згідно п.5.1 договору оренди, даний договір складено сторонами терміном на десять років. Відповідно до якого, відповідач зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (а.с. 7-8).
27.07.2007 року між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі -продажу нежилого приміщення, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність, а ОСОБА_2 прийняла у власність та зобов'язалася сплатити обумовлену грошову суму за нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 76,7 кв.м., що розташовані в будинку АДРЕСА_1(а.с. 15).
28.04.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську винесено податкове повідомлення -рішення №0234911703, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб на 2012 рік в сумі 3282,05 грн. (а.с.9).
Судом встановлено, що дане податкове повідомлення -рішення, у відповідності з приписами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 03.08.2012р. №16499/Ш/Ю-2315 повторну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.10).
04.09.2012 року рішенням Івано-Франківського міського суду № 0907/11641/2012 позов ОСОБА_1 -задоволено. Припинено правовідношення за договором оренди землі, загальною площею 0,0065 га за адресою: АДРЕСА_1, без встановлення меж земельної ділянки на місцевості для обслуговування приміщення офісу та магазину, що укладений 11 грудня 2006 року між Івано-Франківською міською радою та громадянином ОСОБА_1 та зареєстрований за № 562 від 10 січня 2007 року. Розірвано Договір оренди землі, укладений 11 грудня 2006 року між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_1, що зареєстрований за № 562 від 10 січня 2007 року.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.
Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з ст. 81 Земельним кодексом України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.
Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .
Згідно з статтею 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.
Відповідно до системного аналізу наведених норм, єдиною підставою нарахування орендної плати за землю є договір оренди такої земельної ділянки. Тому посилання позивача на те що земельна ділянки ним фактично не використовувалась не звільняє його від сплати орендної плати. Виходячи з наведеного, посилання позивача на ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України є неналежним.
Суд, вважає за необхідне зазначити, що договір оренди земельної ділянки, на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, був чинний. Щодо посилання позивача на рішення Івано-Франківського міського суду від 04.09.2012 року, яким розірвано договір оренди землі, то останній буде вважатися розірваним з дати набрання законної сили таким рішенням суду. Крім того, представлена копія рішення від 04.09.2012 року не містить довідки, що таке набрало законної сили із зазначенням відповідної дати.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення №0234911703 від 28.04.2012 року ДПІ у м.Івано-Франківську прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстав для визнання нечинним зазначеного податкового повідомлення - рішення відсутні.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.04.2012 року № НОМЕР_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Микитин Н.М.
Постанова складена в повному обсязі 22.10.2012 року.