20 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/12933/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3283 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2012 року позивач звернулася до суду із вищезазначеним адміністративним позовом. В обґрунтування позову зазначила, що вона проходила військову службу за контрактом у Збройних Силах України впродовж 2011 - 2012 років. Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних сил України № 134 її звільнено з лав Збройних Сил України в запас та відповідно до наказу командира ВЧ А3283 за № 96, виключено зі списків особового складу і усіх видів забезпечення. В період проходження військової служби вона не була належним чином забезпечена речовим майном, внаслідок чого - на момент звільнення перед нею рахувалась заборгованість із речового забезпечення. З метою спонукання відповідача до виконання покладених обов'язків щодо виплати на її користь грошової компенсації замість речового майна або забезпечення її належним речовим майном у натуральному вигляді, вона 10 вересня 2012 року звернулася із відповідною заявою на адресу зазначеного військового формування, на що 25 вересня 2012 року отримала відмову. За таких обставин, позивач просила суд: визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3283 щодо відмови у видачі їй належного речового майна у натуральному вигляді та зобов'язати відповідача видати їй належне речове майно у натуральному вигляді.
В судове засідання позивач не з'явилась, про день та час його проведення повідомлялася належним чином. В своїй заяві просила суд розглядати дану справу за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. В своїй заяві відповідач позовні вимоги визнав та просив суд розглядати дану справу за відсутності їх представника.
В силу ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, частина 4 статті 122 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 впродовж 2011-2012 років проходила військову службу за контрактом у Збройних Силах України, а саме: на посаді начальника медичної служби військової частини А3283 у військовому званні майор медичної служби.
30 березня 2012 року на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України за №134 позивача звільнено у запас за пунктом «б» частини 6 (за станом здоров'я) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та 10 травня 2012 року відповідно до наказу командира Військової частини А3283 за №96 її виключено із списків особового складу і усіх видів забезпечення. /а.с.8, 9/.
Судом також встановлено, що протягом всього періоду проходження військової служби у лавах Збройних Сил України позивач не була належним чином забезпечена речовим майном, внаслідок чого на момент її звільнення у військової частини А3283 перед нею рахувалась заборгованість із речового забезпечення, що підтверджується довідкою №16 від 04.07.2012 року (вих.№ 919) «Про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі після 11.03.2000 року (сержантів, солдатів)». /а.с.10/.
10.09.2012 року позивач звернулась із заявою на адресу відповідача щодо виплати на її користь грошової компенсації замість речового майна або забезпечення її належним речовим майном у натуральному вигляді, але 25.09.2012 року (відповідь за вих.№1354) відповідач відмовив позивачу у виплаті такої компенсації або натуральній видачі речового майна. /а.с.11/.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Відповідно до приписів ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок забезпечення речовим майном на момент звільнення позивача з військової служби у відставку здійснювалося на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004 року № 1444.
Згідно з п. 27 Постанови № 1444 військовослужбовці, звільнені в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами, які встановлені на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Абзацом третім пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Таким чином, судом встановлено, що позивач відповідає критеріям, зазначеним у п.27 Постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004 року № 1444, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для видачі позивачу належних їй предметів речового майна згідно довідки № 16 від 04.07.2012 року.
У відповідності з п.п.1, 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення та зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3283 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 належного речового майна у натуральному вигляді.
Зобов'язати Військову частину А3283 видати ОСОБА_1 належне речове майно у натуральному вигляді.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя К.С. Кучма