19 листопада 2012 р.Справа № 2-а-2651/11/1516
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Нікітішин Віктор Петрович
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого Кравець О.О.
суддів Золотнікова О.С., та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Котовську Одеської області на постанову Котовського районного суду Одеської області від 17 червня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м.Котовську Одеської області про виплату щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, -
Постановою Котовського районного суду Одеської області від 17 червня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня 2008 року по 31 березня 2011 року.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції до висновку про необхідність її часткового задоволення.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни згідно з посвідченням.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Разом з цим, позивач звернувся за захистом порушеного відповідачем права на отримання допомоги за 2008-2010 роки лише 12 травня 2011 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 5 названого Кодексу провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ст. 100 КАС України (в редакції чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, право позивача на отримання підвищення до пенсії у 2008 року виникло після винесення рішення Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року № 10 рп/2008 року, якими поновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії у розмірі встановленому ст. 6 Закону України ««Про соціальний захист дітей війни»в редакції до 28 грудня 2007 року. Вказане рішення Конституційного Суду України було у встановленому порядку опубліковані відповідно у травні 2008 року, а тому позивач повинна була дізнатись про порушення свого права саме у травні 2008 року.
За таких обставин суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду із позовом.
Таким чином, з урахуванням норм процесуального права позовні вимоги позивача підлягають залишенню без розгляду за зазначений період.
Щодо висновку суду про задоволення позовних вимог позивача за період 12 листопада 2010 року по 31 березня 2011 року суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 28 грудня 2007 року) дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами. Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 28 грудня 2007 року), ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Із врахуванням наведених положень чинного законодавства України, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача провести виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за зазначений вище період є правильним.
У зв'язку з безпідставним поновленням судом першої інстанції позивачу строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог за період з 22 травня 2008 року по 11 листопада 2010 року із залишенням без розгляду вказаних вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Котовську Одеської області задовольнити частково.
Постанову Котовського районного суду Одеської області від 17 червня 2011 року в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення на 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 11 листопада 2010 року -скасувати, а позовні вимоги ОСОБА_2 у вказаній частині -залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Котовського районного суду Одеської області від 17 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: