15 листопада 2012 р.Справа № 2а-2561/12/1470
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.
Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача судді - Турецької І.О.
суддів -Стас Л.В., Косцової І.П.
за участю секретаря - Скоріної Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан»до Баштанської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинними рішень, -
У травні 2012 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лан»(надалі -СТОВ «ЛАН», позивач) звернулося до суду першої інстанції з позовом до Баштанської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби ( надалі -ДПІ у Баштанському районі, відповідач) про визнання нечинним з моменту прийняття, тобто з 28 грудня 2011 року рішення ДПІ у Баштанському районі №13 про виключення підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень ДПІ у Баштанському районі від 21 грудня 2001 року №0000452301 та від 01 березня 2012 року №0000072301.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що єдиним видом діяльності підприємства є вирощування зернових та технічних культур та свою виробничу діяльність воно проводить на орендованих земельних ділянках, на які укладені договори оренди і сума одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки за період 2010-2011 років перевищує 75% загальної суми валового доходу.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року позовні вимоги СТОВ «ЛАН»- задоволено частково.
Суд, скасував податкове-повідомлення рішення від 21 грудня 2011 року №0000452301, податкове повідомлення - рішення від 01 березня 2012 року №0000072301, прийняті ДПІ у Баштанському районі, а також скасував рішення ДПІ у Баштанському районі від 28 грудня 2011 року №13 про виключення СТОВ «Лан»з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування. В іншій частині позовних вимог, суд відмовив.
Приймаючи таке рішення, суд виходив із того, що судження контролюючого органу щодо неправомірності (без реєстрації договорів) використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них підприємством власної продукції, що повинна враховуватись при визначення питомої ваги в загальному товаровиробництві.
Не погоджуючись із судовим рішенням ДПІ у Баштанському районі просить його скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтовувалася тим, що суд першої інстанції, приймаючи рішення по суті спору, не врахував, що право на спеціальний режим оподаткування поширюється лише на тих сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють постачання вироблених сільськогосподарських товарів на власних або наданих в користування земельних ділянках на підставі договору оренди землі, які пройшли державну реєстрацію.
В суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представники позивача просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги ДПІ у Баштанському районі необхідно відмовити на наступних підставах.
З матеріалів справи слідує, що основним видом діяльності СТОВ «ЛАН»є вирощування зернових та технічних культур (КВЕД 01.11.0).
З 01 січня 2009 року СТОВ «ЛАН»зареєстроване суб'єктом спеціального режиму оподаткування - свідоцтво №100190485 (НБ №071211).
У листопаді 2011 року ДПІ у Баштанському районі проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2011 року.
Перевіркою встановлено, що суб'єктом господарювання порушені приписи ст.8-1 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97 -ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон №168/97) та ст.ст. 209, 308 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), так як сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередні звітні (податкові) роки, не перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Підставою для такого висновку слугувало те, що питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг), становить менше 75 % вартості всіх товарів (послуг), поставлених СТОВ «ЛАН»протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів, оскільки деякі договори оренди земельних ділянок не були зареєстровані в Баштанському районному відділі земельних ресурсів.
Так, в ході проведення перевірки суб'єктом господарювання надано договори оренди земельних ділянок з орендодавцями на 439,63га (42,20%) за 2010 рік, та на 475,99 га (44,54%) за 2011 рік які не мали відповідної державної реєстрації в Держкомземі.
На підставі встановлених перевіркою обставин контролюючим органом:
- 21 грудня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000045230 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на 272 274грн. (230 674 грн. - основного платежу та 41 600грн. - за штрафними санкціями).
- 28 грудня 2011 року винесено рішення за №13 про виключення підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.
За наслідками розгляду скарги позивача Державна податкова служба у Миколаївської області скасувала податкове повідомлення -рішення від 21 грудня 2011 року №0000452301 в частині застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 1 грн., а в іншій частині залишила без змін.
У зв'язку з чим, ДПІ у Баштанському районі 01 березня 2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення за №0000072301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 272 273грн. (230 674грн. - основного платежу та 41 599грн. - за штрафними санкціями).
Розділяючи правову позицію позивача, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що при визначені частки сільськогосподарського виробництва, ДПІ у Баштанському районі не взято до уваги вирощену сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, договори оренди на які укладені на 11 місяців (43 угоди), та на земельних ділянках, договори оренди на які (9 угод), укладені з власниками земельних паїв, які надали правовстановлюючий документ власника, сертифікат на право на земельну частку пай, як продукцію власного виробництва підприємства.
При цьому, як зазначив суд першої інстанції, контролюючим органом не враховано, що згідно ст.3 п.4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 - ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(надалі - Закон № 1952 -ІV) державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, укладених на строк до одного року, необов'язкова.
Так, СТОВ «ЛАН»01 лютого 2010 року уклало короткострокові (на 11 місяців) договори оренди 43 земельних паїв (загальною площею 365,89 га), у період коли діяла вищезазначена норма Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, в 2010 та 2011 роках в користуванні СТОВ «ЛАН»знаходились земельні ділянки сільськогосподарського призначення, сто відсотків яких підприємство правомірно використовувало в господарській діяльності.
Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що сума, одержана СТОВ «ЛАН»від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за період перевірки перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу: так, за 2010 рік сума одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва складає 100 відсотків загальної суми валового доходу; за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року сума одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва складає 99,5 відсотків загальної суми валового доходу.
Контролюючим органом не встановлено фактів придбання підприємством сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб з метою перепродажу.
Як слідує із акту перевірки, при визначені частки сільськогосподарського виробництва, ДПІ у Баштанському районі не взято до уваги вирощену сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках договори оренди на які, укладені на 11 місяців (43 угоди), та на земельних ділянках, договори оренди на які (9 угод) укладені з власниками земельних паїв.
Статтею 8 п. 8.6 Закону 168/97 визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.
Статтею 3 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»встановлено, що об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського підприємства є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
Приписами ст.209 ПК України визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі -сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Пункт 209.6 цієї статті зазначає, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Відповідно до п. 209.2 ст.209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку -для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Приписами п. 302.1. ст.302 ПК України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Системний аналіз вищезазначених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством.
Згідно зі ст.20 Закону України «Про оренду землі», укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації.
Як вбачається із матеріалів справи, не проведення реєстрації окремих договорів оренди сталося з причин незалежних від орендаря.
При цьому, контролюючим органом не виявлено жодного договору оренди земельної ділянки або земельної частки (паю), який би не був включений позивачем до розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку.
Колегія суддів вважає вірним довід суду першої інстанції, що податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.
Законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткуванні лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством.
Тому, врожай вирощений з посівів на спірних ділянках є власністю підприємства та, відповідно, продукцією власного виробництва.
Доказів на підтвердження самовільного захоплення позивачем будь -яких земельних ділянок або вилучення у нього земельних ділянок у якості застосування адміністративних санкцій за порушення земельного законодавства. відповідачем -не надано.
Не дотримання правил реєстрації угод (при встановлені волевиявлення учасників угод на реєстрацію договорів) може бути підґрунтям цивільно-правової відповідальності для сторін по угоді, але не може бути в даному випадку підставою для застосування податкових санкцій, в тому числі в виді визначення податкових зобов'язань, оскільки орендарем виконані всі приписи чинного законодавства щодо порядку визначення фіксованого податку з фактично використаної землі для вирощування сільгосппродукції.
Підсумовуючи викладене слід зазначити, що встановлена у законодавчих нормах вимога щодо виробництва сільськогосподарських товарів на власних або орендованих виробничих потужностях передбачає фактичне використання платником таких потужностей для виготовлення сільськогосподарської продукції та має на меті виключити з кола суб'єктів вказаного режиму оподаткування осіб, які не є без посереднім виробниками сільгосппродукції.
Разом із тим, наведене положення Закону №168/97 не дає підстави для висновку про те, що зазначений закон вимагає такої додаткової умови перебування на спеціальному режимі, як дотримання платником порядку оформлення права користування земельною ділянкою
Підсумовуюче вищевикладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є такими, що не відповідають нормам законодавства та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195 - 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан»до Баштанської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинними рішень -залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Доповідач - суддя І.О.Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова