08 листопада 2012 р.Справа № 2-а-589/11/1522
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Нікітіна Світлана Йосипівна
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Єщенка О.В.
суддів -Димерлія О.О.
-Зуєвої Л.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання права на отримання підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, проведення перерахунку і виплати недоплаченої частини підвищення до пенсії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права та відшкодування майнової шкоди.
Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 25 грудня 2006 року відмовлено у задоволені вимог ОСОБА_2, яка ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2007 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 квітня 2010 року вищевказані судові рішення скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.
При новому розгляді справи, позивач, з урахуванням уточнень позовної заяви, звернувся до суду з позовними вимогами до Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату, при нарахуванні та виплаті йому щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в частині застосування, в період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року, постанов Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року; визнати його право на надбавку до пенсії за участь у бойових діях з 01 липня 2006 року у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції Закону України №2458-ІУ від 03.03.2005 року, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок призначеної йому пенсії за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для учасників бойових дій на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, та з 01 січня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, при розрахунку призначеної йому пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для учасників бойових дій, керуватися розміром мінімальної пенсії за віком, що встановлюється законами України, та сплачувати йому щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату, при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, в період з листопада 2005 року по 31 грудня 2005 року та з 01 січня 2006 року по 30 червня 2006 року в частині застосування постанов Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести позивачу перерахунок пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для учасників бойових дій на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік з листопада 2005 року по 31 грудня 2005 року та з 01 січня 2006 року по 30 червня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, ОСОБА_2 є військовим пенсіонером та має статус учасника бойових дій.
До 01 липня 2006 року позивачу виплачувалась пенсія з урахуванням надбавки за участь в бойових діях у розмірі 29 грн.87 коп. З 01 липня 2006 року позивач отримує підвищення до пенсії як учасник бойових дій в розмірі 25 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
До 31 грудня 2006 року позивач перебував на пенсійному обліку в Одеському обласному комісаріату, а з 01 січня 2007 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 02 листопада 2006 року «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян», - на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області .
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо правового статусу ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, переваг та соціальних гарантій, визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно ч. 2 ст. 4 названого Закону до ветеранів війни належать учасники бойових дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону (в редакції до 05 жовтня 2005 року) позивач, як учасник бойових дій, має право на підвищення до пенсії в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Як встановлено матеріалами справи, з 01 січня 2000 року підвищення до пенсії позивачу розраховувалось пенсійними органами з розміру 19 грн. 91 коп., згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2003 року.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.
На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися надбавка позивачу до пенсії як учаснику бойових дій, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Будь-якими іншими діючими законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення до пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачеві підлягають застосуванню положення ч. 3 ст. 46 Конституції України, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції до 05 жовтня 2005 року), ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Оскільки позивачеві слід визначати підвищення до пенсії виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік»прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджено на 2005 рік в розмірі 332 грн..
Згідно ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, встановлено з 01 січня 2006 року по 31 березня 2006 року в розмірі 350 грн., з 01 квітня 2006 року по 30 вересня 2006 року - в розмірі 359 грн..
На підставі викладеного, позивач, як учасник бойових дій, на протязі 2005 - 2006 років мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірах:
- з 17 серпня 2005 року по 31 грудня 2005 року - щомісячно у розмірі 498 грн. (332 грн. х 150 процентів)
- з 01 січня 2006 року по 31 березня 2006 року - щомісячно у розмірі 525 грн. (350 грн. х 150 процентів)
- з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2006 року - щомісячно у розмірі 538 грн. 50 коп. (359 грн. х 150 процентів).
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на підвищення до пенсії за участь в бойових діях з листопада 2005 року по 31 грудня 2005 року та з 01 січня 2006 року по 30 червня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.
Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційні скарги мають бути залишені без задоволення, а оскаржена постанова -без змін.
Керуючись ст. 195, п. 2 ч. 1 ст.197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, ст. ст. 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Єщенко О.В.
суддя Димерлій О.О.
суддя Зуєва Л.Є.