08 листопада 2012 р.Справа № 2-а-604/10/1522
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Науменко А.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Єщенка О.В.
суддів -Димерлія О.О.
-Зуєвої Л.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа Одеській обласний військовий комісаріат, про перерахунок пенсії,-
17 серпня 2009 року представник позивача звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та, з урахуванням наданої письмової заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача з відмови у проведення йому перерахування підвищення до пенсії, як ветерану війни - інваліду другої групи за період з 01 січня 2000 року по день прийняття постанови суду, з урахуванням недоплаченого підвищення пенсії на 350 відсотків мінімальної пенсії за віком; також просив визнати право позивача на пенсію учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії інваліда 2ї групи з урахуванням додаткової пенсії за шкоду нанесену здоров'ю з 01 жовтня 2000 року.
22 січня 2010 року до участі у справі у якості третьої особи залучений Одеський обласний військовий комісаріат.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 01 січня 2000 року по 17 серпня 2008 року залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку на звернення до суду.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2006 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною відмову відповідача здійснити позивачу перерахунок додаткової пенсії з урахуванням вимог ст. 49,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю для постраждалих від аварії на Чорнобильської АЄС з урахуванням вимог ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та провести відповідні виплати з 17 серпня 2008 року в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, Головне Управління пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначаючи, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач ОСОБА_2 є ветераном війни- інвалідом другої групи, що підтверджено посвідченням серії Б № НОМЕР_1, в період проходження дійсної військової служби брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням серії А за № НОМЕР_2.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач з 01 липня 2006 року отримує підвищення до пенсії в розмірі та обсягах визначених ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії іх соціального захисту», а саме в розмірі 40 % прожиткового мінімуму, тому суд вважає, що відповідачі з 01 липня 2006 року правильно нараховують та виплачують позивачеві підвищення до пенсії відповідно до положень закону, а тому в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Позивачем не оскаржено рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачі при визначенні розміру додаткової пенсії та підвищення до пенсії позивачу, повинні були застосовувати вищезазначені норми Закону України № 796-Х11 від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судова колегія цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 49 названого Закону, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у вказаній редакції, встановлено, що розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено в новій редакції, відповідно до якої, особам, віднесеним до категорії 1 - інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Цим же Законом викладено в новій редакції і статтю 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також, у відповідності до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюється у вигляді державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 4 ст. 54 цього Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що в у сіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим:
-По 1 групі інвалідності -10 мінімальних пенсії за віком;
- По 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
- По 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
- Дітям - інвалідам - 3 мінімальних пенсії за віком.
Пунктом ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок-20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції до 01.01.2008 року особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам -1 групи-100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам - 2 групи -75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам - 3 групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської
катастрофи на променеву хворобу -50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Разом з цим, статтею 67 цього Закону встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до категорії 1,2,3,4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державного конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»згідно ст.1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, якій відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Окрім того, колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно - правовими актами.
У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.
Наведені ж у апеляційні скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційні скарги мають бути залишені без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.
Керуючись ст. 195, п. 2 ч. 1 ст.197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, ст. ст. 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Єщенко О.В.
суддя Димерлій О.О.
суддя Зуєва Л.Є.