"20" листопада 2012 р. Справа № 5011-58/67-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Плюшка І.А.,
суддівКочерової Н.О., Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Поліс"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р.
у справі№ 5011-58/67-2012 господарського суду міста Києва
за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Поліс"
до1) комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст", 2) приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"
простягнення 7 925, 14 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Мельник Ю.П., дов. від 22.10.2012
від відповідача 1: Гуцул В.О., дов. від 01.04.2012
від відповідача 2: не з'явились
У січні 2012 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Поліс" звернулося до господарського суду з позовом до комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 7 925, 14 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту страхове відшкодування в розмірі 18 487, 95 грн., він зазнав збитків та набув відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України право зворотної вимоги до винної особи. При цьому, оскільки страхова компанія винної у скоєнні ДТП особи сплатила позивачу лише частину грошових коштів в сумі 10 562, 81 грн., то позивач вважає, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки та роботодавець винної у скоєнні ДТП особи, зобов'язаний, відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, сплатити позивачу різницю між фактичними витратами позивача та страховим відшкодуванням, виплаченим страховою компанією відповідача, для повного відшкодування завданої позивачу шкоди.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.212р. за клопотанням відповідача до участі у справі залучено в якості відповідача-2 приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна".
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2012р. (суддя Блажівська О.Є.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Поліс" суму боргу у розмірі 510, 00грн., та 90,83 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.
При цьому, місцевий господарський суд, керуючись ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України виходив з того, що задоволенню підлягають позовні вимоги, пред'явлені до відповідача-1, лише в частині стягнення 510, 00 грн. франшизи, розмір якої відповідно до вимог пункту 22.1 ст. 22 та пункту 37.5. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не підлягає відшкодуванню страховиком.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача-2 суми, що є вартістю фізичного зносу пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, яку відповідно до вимог ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик винної у спричиненні ДТП особи не повинен відшкодовувати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. (судді: Ільєнок Т.В. -головуючий, Корсакова Г.В., Майданевич А.Г.) апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Поліс" залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Поліс" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 13.01.2010р. між закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Мега-Поліс", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Поліс" (страховик, позивач), та фізичною особою -Хроменковою Наталією Миколаївною (страхувальник) укладено договір № 3253-10 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого, позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати страхувальнику збитки, яких може зазнати страхувальник в результаті пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу - Lexus RX 300, д.н. АА 5598 АК.
24.06.2010 року в місті Києві сталося дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу Lexus RX 300, д.н. АА 5598 АК, під керуванням Хроменкової Н.М., та транспортного засобу ЗИЛ-433362, д.н. АА 2781 ЕТ, який належить КП РУМШ м. Києва "Київавтошляхміст", під керуванням Затірка О.В., внаслідок якої застрахований транспортний засіб Lexus RX 300, д.н. АА 5598 АК, отримав механічні пошкодження.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.07.2010 року у справі № 3-3156/10 Затірку О.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340.00грн., передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.
24.06.2010р. страхувальник Хроменкова Н.М. звернулася до позивача з відповідним повідомленням про настання страхового випадку.
За замовленням позивача товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертно-асистуюча компанія" проведено оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Lexus RX 300, д.н. АА 5598 АК, відповідно до висновку якого (звіт № 760 з визначення вартості матеріального збитку від 16.07.2010р.) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Lexus RX 300, д.н. АА 5598 АК, станом на дату оцінки склала 11 072, 81 грн.; вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля склала 18 027, 95 грн.
21.07.2010р. страхувальник Хроменкова Н.М. звернулася до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 18027,95грн.
Зазначена вище ДТП, відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 3253-10 від 13.01.2010р. та норм чинного законодавства України, визнана позивачем страховим випадком, про що 21.07.2010р. складено страховий акт № 2574/3253-10, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, склала 18 027, 95 грн.
На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 21.07.2010р., страхового акта № 2574/3253-10 від 21.07.2010р. позивачем виплачено у відповідності до видаткового касового ордеру № 758 від 23.07.2010р. страхове відшкодування в розмірі -18 027,95 грн.
Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача-1 - комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст", яке є власником автомобіля ЗИЛ-433362, д.н. АА 2781 ЕТ, на момент ДТП була застрахована закритим акціонерним товариством "Інго-Україна", правонаступником якого є відповідач-2, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8385381 з лімітом відповідальності страховика 25 500,00 грн. та франшизою -510, 00 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 2629_41034 від 01.04.2011р. відповідач-2 на виконання полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів № ВС/8385381 відшкодувало позивачу частину виплаченого страхового відшкодування в розмірі 10562,81грн., шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач, керуючись ст. 1194 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача-1 суму в розмірі 7465,14грн., що є різницею між фактичними витратами позивача, пов'язаними з виплатою страхувальнику Хроменковій Н.М. 18 027, 95 грн., та виплатою, здійсненою відповідачем-2 в сумі 10 562, 81 грн., а також просив стягнути з відповідача-1 вартість послуг автотоварознавчого дослідження автомобіля у розмірі 460 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, після сплати своєму страхувальнику страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю Lexus RX 300, д.н. АА 5598 АК, до приватного акціонерного товариства "Мега-Поліс" перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, винною у скоєнні 24.06.2010р. ДТП особою відповідно до Постанови Печерського районного суду міста Києва від 19.07.2010р. у справі № 3-3156/10, є водій автомобіля ЗИЛ-433362, д.н. АА 2781 ЕТ, - Затирко О.В. Власником зазначеного автомобіля є відповідач-1 - комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст". Цивільно-правова відповідальність відповідача-1 на момент виникнення ДТП була застрахована приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" за полісом ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів № ВС/8385381.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до пункту 22.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах передбачених полісом ОСЦПВ ВС/8385381, а також комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст", як власник транспортного засобу, відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", як страховиком.
Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Статтею 29 цього Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Судами попередніх інстанцій на підставі звіту № 760 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Lexus RX 300, д.н. АА 5598 АК від 16.07.2010р. встановлено, що вартість матеріального збитку станом на дату оцінки склала 11 072, 81 грн.; вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля склала 18 027, 95 грн. При цьому, відповідно до п. 1.6. Звіту № 760, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ та величини ВТВ (втрата товарного вигляду).
Крім того, судами також встановлено, що ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (відповідач-2) відповідно до платіжного доручення № 2629_41034 від 01.04.2011р. на виконання полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів № ВС/8385381 відшкодувало позивачу частину виплаченого страхового відшкодування в розмірі 10 562, 81грн. за вирахуванням франшизи 510, 00 грн.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком судів, що сплативши позивачу лише частину страхового відшкодування, відповідач-2 цілком вірно керувався положеннями ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та правомірно відшкодував позивачу лише вартість матеріального збитку, розраховану в Звіті № 760 як суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ та за вирахуванням франшизи.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог щодо відповідача-2, оскільки дії останнього відповідали вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Однак, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновком судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог відносно відповідача-1.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як було зазначено вище, комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст", як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", як страховиком, є особою, відповідальною за завдані позивачу збитки.
Отже, в силу вимог ст. 1194 Цивільного кодексу України, оскільки КП по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" застрахувало свою цивільно-правову відповідальність, то на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до звіту № 760 від 16.07.2010р з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Lexus RX 300, д.н. АА 5598 АК, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, склав 11 072, 81 грн., а вартість відновлювального ремонту -18 027, 95 грн. Водночас, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, визначено позивачем в сумі 18027,95 грн., яка дорівнює вартості відновлювального ремонту зазначеного автомобіля.
Положеннями статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Зазначеною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до п.3 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003р., який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, прямі збитки -поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод.
Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 3253-10 від 13.01.2010р. (пункти 12.1., 12.2.), укладеного між позивачем та Хроменковою Н.М. (страхувальник) та страхового свідоцтва до нього, позивач, як страховик, при настанні страхового випадку відшкодовує тільки прямі збитки. При цьому, розмір завданих збитків визначається на підставі: акту автотоварознавчої експертизи, складеного суб'єктами підприємництва, які мають дозвіл (ліцензію) на судово-експертну діяльність, та рахунків-фактур Сервісних центрів або СТО, на яких буде проводитьсь ремонт ТЗ та які будуть узгоджені страховиком.
Відповідно до пункту 17.1. договору, відшкодування збитків провадиться без вирахування амортизаційного зносу запасних частин, що підлягають заміні, деталей і приладдя, а також за вирахуванням франшизи.
Отже, визначений позивачем на підставі звіту № 760 від 16.07.2010р з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, розмір страхового відшкодування в сумі 18027, 95 грн., що дорівнює вартості відновлювального ремонту тз без вирахування амортизаційного зносу запасних частин, відповідає вищевказаним умовам договору та є обґрунтованим.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 6955, 14 грн. страхового відшкодування з посиланням на необхідність врахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля при визначенні вартості матеріального збитку, підлягаючого до відшкодування потерпілій особі, суди попередніх інстанцій помилково не врахували положення ч.1 ст.14 та ст.204 ЦК України, згідно яких цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено визнання недійсним п.17.1. договору добровільного страхування наземного транспорту №3253-10 від 13.01.2010р. в частині обов'язку позивача в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування без врахування амортизаційного зносу.
В зв'язку з цим, суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача-1 в порядку регресу тієї частини суми страхового відшкодування, що дорівнює вартості фізичного зносу пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, що є істотним обмеженням права добросовісного страховика (позивача) на відшкодування шкоди в межах фактичних затрат, передбаченого ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування".
Разом з цим, висновок судів про необхідність стягнення з відповідача-1 суми франшизи в розмірі 510, 00 грн., яка не відшкодовується страховиком, є таким що відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема п. 37.5. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої, страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що для повного відшкодування завданої позивачу шкоди відповідач-1, як власник джерела підвищеної небезпеки, учасника ДТП, має відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України сплатити на користь позивача 7465, 14 грн. шкоди, що є різницею між розміром виплаченого позивачем страхового відшкодування (фактично понесені витрати позивача) та розміром страхового відшкодування, виплаченого страховою компанією відповідача-2, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Разом з тим безпідставною є позовні вимога про стягнення з відповідача-1 вартості послуг автотоварознавчого дослідження автомобіля у розмірі 460, 00 грн., з огляду на те, що за умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № 3253-10 від 13.01.2010р. вартість автотоварознавчої експертизи враховується страховиком (позивачем) при визначенні розміру збитки лише за умови оплати таких послуг за рахунок страхувальника (п. 12.5. договору). Натомість, наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 3641 від 23.07.2010р. (а.с.30) свідчить про проведення оплати автотоварознавчого дослідження автомобіля позивачем, а не його страхувальником. За таких обставин, позивач не мав права вимагати відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження в якості збитків, ще й огляду на те, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків та належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, з огляду на невірне застосування судами до спірних правовідносин норм матеріального права, зокрема, положень ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст.993,1191,1194 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" та незастосування положень ч.1 ст.14 та ст.204 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Поліс" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. у справі № 5011-58/67-2012 скасувати. Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, буд 2, ідентифікаційний код 03359018) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Поліс" (03110, м. Київ, вул. І. Клименка, 23, ідентифікаційний код 30860173) 7 465, 14 грн. (сім тисяч чотириста шістдесят п'ять гривен чотирнадцять копійок) страхового відшкодування в порядку регресу та 1329,57 грн. (одну тисячу триста двадцять дев'ять гривен п'ятдесят сім копійок) судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, буд 2, ідентифікаційний код 03359018) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Поліс" (03110, м. Київ, вул. І. Клименка, 23, ідентифікаційний код 30860173) 758, 03 грн. (сімсот п'ятдесят вісім гривен три копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, буд 2, ідентифікаційний код 03359018) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Поліс" (03110, м. Київ, вул. І. Клименка, 23, ідентифікаційний код 30860173) 758, 03 грн. (сімсот п'ятдесят вісім гривен три копійки) судового збору за подання касаційної скарги.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Головуючий І. Плюшко
Судді Н. Кочерова
С. Самусенко