"14" листопада 2012 р. Справа № 5004/1082/12
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», м.Вишгород, Київська область
до Приватного підприємства «Солідіт», м.Луцьк
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Вишгородська районна рада
про визнання договорів №14/05/09-05 від 14.05.2009р., №13/07/09-04 від 13.07.2009р., №15/10/09-02 від 15.10.2009р. недійсними
Суддя Гончар М.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Дяченко Л.Л. (довіреність від 18.09.2012р. №1497/08)
від відповідача : Мамаєв Д.Ю. (довіреність від 17.09.2012р.)
від третьої особи: н/з
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа»звернулось з позовом до Приватного підприємства «Солідіт» про визнання договорів №14/05/09-05 від 14.05.2009р., №13/07/09-04 від 13.07.2009р., №15/10/09-02 від 15.10.2009р. недійсними.
Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа»через канцелярію суду подано письмові пояснення від 25.09.2012р. №1643/08, в якому останній зазначає, що згідно укладених між позивачем та відповідачем договорів про надання юридичних послуг, а саме: договору №14/05/09-05 про надання юридичних послуг від 14.05.2009р.; договору №13/07/09-04 про надання юридичних послуг від 13.07.2009р.; договір №15/10/09-02 по надання юридичних послуг від 15.10.2009р. відповідачем не були виконанні умови зазначених договорів, оскільки позивачем не надавалися відповідачу ні заявка на початок надання послуг (п.4.1. договорів), ні довіреність на представництво інтересів позивача, ні будь -які інші документи. За договором №14/05/09-05 про надання юридичних послуг від 14.05.2009р. проведено помилкову оплату частини коштів у сумі 53 000, 00 грн., за договором №13/07/09-04 про надання юридичних послуг від 13.07.2009р. проведено помилкову оплату частини коштів у сумі 40 000, 00 грн. За договором №15/10/09-02 про надання юридичних послуг від 15.10.2009р. ні позивачем, ні відповідачем ніяких дій на виконання його умов не проводилися.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю.
Через канцелярію суду 10.10.2012 року ПП «Солідіт»подано заперечення на позовну заяву за вхідним номером №01-29/13217/12д, в якому останній не визнає позовні вимоги в повному обсязі та зазначає наступне:
- позивач в порушення норми процесуального права звернувся до суду з вимогою визнання договорів недійсними хоча йому відомо про розгляд справи в господарському суді Київської області головуючий суддя Ярема В.А. справа 12/214-11/21, що є порушенням норми процесуального права ст. 62 ГПК України;
- позов подано з пропуском строків позовної давності;
- посилання позивача на Постанову КМУ № 921 від 17.10.2008 року, а саме п.5 є безпідставним, оскільки це положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. грн.., а робіт -300 тис. грн..;
- кошти які сплатив позивач частково визнав договори, не були коштами державними, а були коштами які отримані від господарської діяльності позивача, а саме надання послуг з теплопостачання як населенню так бюджетним та госпрозрахунковим підприємствам, що і є основною функцією підприємства для чого він використовує природний газ який отримував на той час в ДК «Газ України»;
- посилання позивача на не відповідність договорів статутним цілям підприємства не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Господарське підприємство в Україні створено для отримання прибутку, сплати податків та створення соціального ефекту. Відповідно до ст. 3 ГПК України всі дії кваліфікуються як підприємництво яке було направлено для отримання прибутку. Дії відповідають статутним цілям з тих підстав, що договора на надання юридичних послуг було укладено між підприємствами вже не вперше і повністю виконувались сторонами. Крім того, в разі не отримання субвенції з державного бюджету в 2009 році, позивач мав заборгованість більше 5 млн. грн. за природний газ який він спожив в період 2008 -2009 років для потреб населення та бюджетних установ, не відбулося б взагалі початку опалювального періоду в м. Вишгород. Саме отримання коштів та погашення боргів не дало змоги постачальнику газу звернутися до суду з стягненням боргу та нарахування більше ніж 1 млн. грн. фінансових санкцій, то підприємство отримало прибуток.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 10.10.2012 року залучено до участі у справі - Вишгородську районну раду в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Через канцелярію суду Вишгородською районною радою подано заяву від 08.11.2012р. №02-05/398 про розгляд справи без участі третьої особи.
Через канцелярію суду Вишгородською районною радою подано письмові пояснення від 08.11.2012р. №02-05/397, в якому останній зазначає про відсутність необхідності в підписанні підприємством зазначених договорів, посилаючись на наступне:
- у відповідності до Статуту, затвердженого рішенням Вишгородської районної ради від 02.04.2009р. №300-24-V, Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа»є правонаступником комунального підприємства теплових мереж «Вишгородтепломережа»комунального обласного виробничого об'єднання мереж «Київтеплокомуненерго»управління житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації, створеного Вишгородською районною радою відповідно до рішення Київської обласної ради від 10.06.2003р. №098-08-XXIV «Про управління об'єктами майна спільної власності територіальних громад області», рішенням Вишгородської районної ради від 23.10.2003р. №101/1-10- XXIV «Про управління об'єктами спільної власності територіальних громад району»та підпорядковане Вишгородській районній раді;
- позивач є об'єктом спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району, Засновником (Власником) якого є Вишгородська районна рада і яке знаходиться у її управлінні;
- повноваження керівника підприємства визначені Статутом та контрактом;
- у період укладення оспорюваних договорів посаду директора підприємства обіймали: з 15.12.2006р. по 24.09.2009 р. - Бойко Л.М., з 09.10.2009р. по даний час -Колупайло Ю.Т.;
- згідно з п.6.5. Статуту директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства відповідно до Статуту та чинного законодавства України;
- у відповідності до п.п.1.3.-1.4. Контракту від 15.12.2006р. на керівника покладаються обов'язки здійснювати поточне управління підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством майна. Керівник є повноважним представником органу управління на підприємстві при реалізації прав, повноважень, функцій, особливостей, передбачених статутом підприємства, чинним законодавством та іншими обов'язковими для підприємства нормативними документами;
- у відповідності до п.2.1. Контракту від 09.10.2009р. керівник здійснює поточне управління підприємством, організовує його виробничу, соціально-побутову та іншу діяльність , забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених статутом та цим Контрактом;
- підприємство має особливий правовий статус як окремого суб'єкта господарювання у комунальному секторі економіки, оскільки згідно з п.4.3. Статуту, майно позивача є спільною комунальною власністю територіальних громад району і закріплюється за позивачем на праві повного господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, позивач володіє, користується зазначеним майном на свій розсуд, а розпоряджається за погодженням із Вишгородською районною радою, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту;
- у відповідності до п.п.2.2., 3.1. Контракту від 15.12.2006р. керівник забезпечує ефективне використання майна, Керівник незалежно розв'язує всі питання діяльності підприємства, за винятком питань, що за статутом підприємства належить до відання органу управління і трудового колективу підприємства;
- у відповідності до п.2.2. Контракту від 09.10.2009р. керівник зобов'язується вести облік закріпленого за підприємством майна, використовувати його за цільовим призначенням, не здавати в оренду, не продавати, не передавати чи іншим способом не відчужувати майно без згоди Засновника (Власника);
- позивач зобов'язаний зберігати у відповідності до цільового призначення майно і використовувати його лише для здійснення мети створення підприємства, то він наділений спеціальною правоздатністю;
- позивач не наділений правом надання юридичних послуг іншим фізичним чи юридичним особам, тим більше у Засновника (Власника) є юридичний відділ
- порушення підприємством при укладенні правочинів вимог закону щодо їх цілей та предмета статутної діяльності є підставою для визнання таких правочинів недійними.
Заслухавши представників сторін та оглянувши матеріали справи, господарський суд, -
встановив:
Між Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа»(замовник) та Приватним підприємством «Солідіт»(виконавець) були укладені договори №14/05/09-05 від 14.05.2009р., 13/07/09-04 від 13.07.2009р., №15/10/09-02 від 15.10.2009 року про надання юридичних послуг.
Згідно п.1.1. договорів виконавець зобов'язується надавати, а замовник приймати та оплачувати послуги по представництву замовника перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно ст. 53 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та Постанови КМУ №193 «Про реалізацію статті 53 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік»станом на 01 січня 2009 року та з продовженням згідно постанов прийнятих станом на 01.04.2009 року ( договір 14/05/09-05від 14.05.2009 року); станом на 01 січня та з продовженням згідно постанов прийнятих станом на 01січня 2009 року (договір №13/07/09-04 від 13.07.2009р.); станом на 01 липня 2009 року (договір №15/10/09-02 від 15.10.2009р.).
П. 2.1. договорів встановлено, що виконавець зобов'язується протягом строку дії цього договору надавати замовнику такі види юридичних послуг: підготувати розрахунки з різниці в тарифах та провести всі необхідні дії з його підписання відповідно Постанови КМУ №193 «Про реалізацію статті 53 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік»; складання заяв, скарг, клопотань, протоколів, актів та інших документів правового характеру для проведення взаєморозрахунків на підставі Постанови КМУ №193 «Про реалізацію статті 53 Закону України Про державний бюджет України на 2009 рік»; представництво інтересів Замовника перед державними органами з питань проведення взаєморозрахунків відповідно Постанови КМУ №193 «Про реалізацію статті 53 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік»; виконання доручень Замовника за рахунок останнього.
Відповідно п. 5.2. договорів виконавець, на підставі наданої інформації зобов'язується протягом двох днів з моменту їх отримання надавати замовнику Акт прийому-передачі послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, з зазначенням виду, обсягу та вартості послуг, які були наданні замовнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України).
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Ч. 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З цією нормою кореспондується і абз.1 ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України: при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.
Факт підписання спірних договорів керівниками позивача останнім не заперечується і не спростовується жодними документами.
Відповідно до п. 1.3. Статуту Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" підприємство є об'єктом спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району, засновником якого є Вишгородська районна рада і яке знаходиться у її управлінні
Згідно п.4.3. Статуту майно підприємства є спільною комунальною власністю територіальних громад району і закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується зазначеним майном на свій розсуд, а розпоряджається за погодженням із Власником, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.
П.6.1. Статуту встановлено, що управління підприємством здійснює власник -Вишгородська районна рада та керівник (директор) підприємства, який призначається та звільняється з посади, за рішенням сесії районної ради.
Згідно з п. 6.5. Статуту Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства відповідно до Статут підприємства та чинного законодавства України.
П. 6.6.5. Статуту директор підприємства укладає договори, видає довіреності, у тому числі і з правом передоручення.
Відповідно до п.3.2. контракту на управління підприємством, укладеним між Вишгородською районною державною адміністрацією та громадянином Бойко Л.М.- керівником, який призначений на посаду директора ВРКП «Вишгородтепломережа»від 14.12.2006 р. керівник має право укладати цивільно-правові, трудові та інші договори.
Згідно абз.2 п.2.6. контракту укладеним між Вишгородською районною радою та гр. Колупайло Ю.Т., який призначений на посаду директора підприємства від 09.10.2009 р. керівник має право діяти від імені підприємства (установи, організації), представляти його інтереси на всіх підприємствах, в установах та організаціях, укладати господарські та інші угоди.
Відповідно до наданих суду письмових пояснень погодження щодо укладення договорів ВРКП «Вишгородтепломережа»з Вишгородською районною радою Київської області не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Оспорювані договори про надання юридичних послуг №14/05/09-05 від 14.05.2009р., №13/07/09-04 від 13.07.2009р., №15/10/09-02 від 15.10.2009р. підписані керівником відповідно до наданих повноважень та скріплені печатками сторін.
Акт здачі -приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000131 від 21.09.2009р. (а.с. 85), акт здачі -приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000132 від 22.07.2009р. (а.с. 86), які підписані відповідальними особами та скріплені печатками сторін свідчать про виконання своїх договірних зобов'язань ПП «Солідіт».
Претензій щодо пред'явлення актів та виконання договірних зобов'язань, позивачем висловлені не були, що свідчить про волевиявлення учасників правочину.
Ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, договори №14/05/09-05 від 14.05.2009р., 13/07/09-04 від 13.07.2009р., №15/10/09-02 від 15.10.2009 року про надання юридичних послуг не можна визнати недійними оскільки відповідають вимогам ст. 203 ЦК України і відсутні правові підстави для визнання цих договорів недійсними.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 203, 215, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Волинської області,-
1. В позові Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» до Приватного підприємства «Солідіт»про визнання договорів №14/05/09-05 від 14.05.2009р. , №13/07/09-04 від 13.07.2009р., №15/10/09-02 від 15.10.2009р. про надання юридичних послуг недійсними -відмовити.
Повне рішення
складено 19.11.2012р.
Суддя М. М. Гончар