15 листопада 2012 р.Справа № 1625/2а-3233/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 23.03.2012р. по справі № 1625/2а-3233/11
за позовом ОСОБА_1
до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області , Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації
про перерахунок коштів,
Позивач 30.06.2011р. звернувся до суду з позовом до відповідачів про поновлення строків для звернення до суду, про визнання дій неправомірними щодо відмови у здійснення перерахунку та виплати одноразової компенсацію у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності, щорічної допомоги на оздоровлення за період 2006, 2007-2011 роки в розмірах, передбачених ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009-2011 роки в розмірах, передбачених ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 01.07.2011 року позовні вимоги про поновлення строків для звернення до суду про здійснення перерахунку і провести виплату одноразової компенсації у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2006 р., 2007 р., 2008 р., 2009 р., 2010 р. та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2009 р., 2010 р,- залишено без розгляду.
Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 23.03.2012р. по справі № 2а-3233/11 позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача, УПСЗН Полтавської РДА Полтавської області.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області провести перерахунки та донарахувати ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати із врахуванням проведених виплат та зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області провести відповідні виплати.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік, відповідно ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком на момент виплати із врахуванням проведених виплат та зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області провести відповідні виплати.
Відповідач, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.
Відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України, апеляційна скарга розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, підстав призначення справи до апеляційного розгляду в судовому засіданні не має.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії інвалід II групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус ветерана війни-інваліда війни 2 групи, що підтверджується відповідними посвідченнями та довідкою до акту огляду МСЕК.
Задовольняючи позовні вимоги за 2011 рік, суд першої інстанції виходив з пріоритетності норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» над іншими нормативно-правовими актами України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії інвалідам 2 групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначається мінімальний розмір заробітної плати.
Статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-УІ до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесені зміни, згідно яких одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. у справі «Щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-УІ.
Відповідно до ч.5 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обов'язок виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам покладений на органи соціального захисту населення за місцем проживання громадян.
Колегія суддів зазначає, що після визнання неконституційним положення підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-УІ, стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не змінювалась та не зупинялась, а отже виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, в 20111 році застосуванню підлягає саме ст. 48 вказаного Закону, а не Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, № 562 від 12.07.2005 року ".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат.
Щодо позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідам війни другої групи встановлена щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до вимог ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". За змістом абзацу третього ст.1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальні допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижче прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для визначення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Колегія суддів дійшла висновку, що визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги. Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, визначеної в Законі України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-УІ ст.. частину п'яту ст.. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у новій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України"
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. у справі «Щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Колегія суддів зазначає, що після визнання неконституційним положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», стаття 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не змінювалась та не зупинялась, а отже виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, в 2011 році застосуванню підлягає саме ст. 13 вказаного Закону, а не Постанова Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року.
Статтею 21 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» установлено в 2011 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідач по справі в 2011 році повинен здійснити нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій з віком.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог щодо визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу в 2011 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій з віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 23.03.2012р. по справі № 1625/2а-3233/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.
Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.