донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.11.2012 р. справа №5006/41/95пд/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився,
від відповідача:не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Донецьк
на рішення господарського судуДонецької області
від10.10.2012 року
у справі№5006/41/95пд/2012 (суддя Колесник Р.М.)
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Донецьк
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Донецьк
про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна №15/01 від 15.01.2007р.
Господарський суд Донецької області рішенням від 10.10.2012 року по справі №5006/41/95пд/2012 в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Донецьк (далі по тексту ФОП ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Донецьк (далі по тексту - ФОП ОСОБА_5.) про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна №15/01 від 15.01.2007р. - відмовив за недоведеністю останніх.
Позивач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права, зокрема, ст.ст.16, 20 Цивільного кодексу України, та процесуального права, а саме ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, що позбавило його можливості надати заяву про зміну предмету позову та докази по справі.
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом щодо участі своїх повноважних представників у судовому засіданні апеляційної інстанції, незважаючи на те, що про час та місце слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку (а.с.49,50).
Тому судова колегія дійшла висновку, що відсутність сторін не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75, 99,102 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 січня 2007р. між позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавцем) укладено договір оренди нерухомого майна №15/01 (далі - Договір), відповідно до п.п.1.1., 1.2. якого предметом договору є надання орендодавцем орендарю в термінове платне володіння та користування (оренду) на визначений строк нерухомого майна -нежитлове приміщення загальною площею 48,30кв.м. на 1-му поверху житлового АДРЕСА_1.
За умовами договору об'єкт передається в оренду і повертається після закінчення терміну його оренди або у випадку дострокового припинення дії Договору з підписанням акта прийому-передачі об'єкта (п.2.1. Договору).
Строк оренди встановлюється з моменту підписання Договору -з 15.01.07р. на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців -до 15.12.09р. (п.п.8.1., 8.2. Договору).
На виконання п.2.1. Договору між сторонами 15.01.07р. складений акт №1 прийому-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 передав, а Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 прийняв нежитлове приміщення загальною площею 48,30кв.м. на 1-му поверху житлового АДРЕСА_1.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача щодо визнання дійсним договору оренди нерухомого майна №15/01 від 15.01.2007р., які нормативно обґрунтовані ст.ст.6,11,15,16,319,328,627,628,759,776,778 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,180 Господарського кодексу України. При цьому, підставою для звернення з даним позовом позивач визначає невизнання відповідачем його прав, передбачених п. 5.3.2. договору оренди від 15.01.2007 року, відповідно до якого у разі здійснення поліпшень, які не можливо відокремити, позивач набуває право спільної часткової власності на нерухоме майно пропорційно вартості його витрат на поліпшення. Це, зокрема, підтверджується змістом зустрічної позовної заяви, наявної в матеріалах справи, яка повернута судом без розгляду.
Як правильно вказав суд першої інстанції в оскарженому рішенні, застосування такого способу захисту порушеного права, як визнання договору дійсним, прямо передбачено в ст.ст. 218, 220 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Цивільного кодексу України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Частина 2 ст.220 Цивільного кодексу України передбачає, що суд може визнати договір дійсним, якщо сторони домовились відносно усіх істотних умов договору, що підтверджено письмовими доказами, та відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно ст. 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Тобто в даному випадку законом не вимагається нотаріальне посвідчення спірного договору оренди, оскільки останній укладено строком на два роки та 11 місяців.
Також з тексту договору оренди не вбачається наявності домовленості сторін щодо його нотаріального посвідчення, тому вищевказане унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ст. 218 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту порушеного права передбачені, зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
В п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правочин може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст.ст. 218, 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, а тому такі позови не підлягають задоволенню.
Виходячи з вищевикладеного, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем порушення його інтересів з боку відповідача, а тому правомірно відмовив в задоволенні позову за безпідставністю, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Довід скаржника про безпідставне не відкладення судом першої інстанції розгляду справи, колегією суддів також відхиляється, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України суд має відкласти розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення справи в даному засіданні, тобто, наявних матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, то суд може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті, навіть, якщо було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з описової частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відхилення клопотання про відкладення розгляду справи, врахувавши, що заявником не надано доказів в підтвердження наявності обставин, що перешкоджають йому з'явитися до судового засідання, а матеріали справи містять достатньо доказів, які дають можливість розглянути їх по суті у відсутності представника сторони.
На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2012 року по справі №5006/41/95пд /2012- залишити без змін.
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Донецьк - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М.Колядко
Н.М.Принцевська
Надруковано: 5 прим.:
1. позивачу; 2. відповідачам; 3. у справу; 4 ДАГС; 5.ГСДО.