12 листопада 2012 року Справа № 5002-9/5511-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Сікорської Н.І.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
прокурор, Алісов О.В.,
позивач, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція Міністерства охорони навколишнього природного середовища України - не з'явилася,
відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Шакуда-Інвест" - не з'явилося,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шакуда-Інвест" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 04 вересня 2012 року у справі № 5002-9/5511-2011
за позовом Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора (вул. К. Маркса, 28, Керч, 98300)
в особі Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Ширяєва, 5, Ялта, 98612)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Шакуда-Інвест" (пров. 1-й Ново-Карантинний, 13, Керч, 98318)
про стягнення 41177,94 грн.,
Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено, з відповідача до Державного бюджету України, Державного бюджету Автономної Республіки Крим, місцевого бюджету Керченської міської ради стягнуто шкоду в сумі 41.177,94 грн. З відповідача до Державного бюджету України стягнуто судовий збір в сумі 1.609,50 грн. (а.с. 67-73 т. 3).
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач без дозволу здійснив викид в атмосферне повітря забруднюючих речовин, що підтверджено актом перевірки та документами відповідача про наявність у нього стаціонарних джерел викидами викиду забруднюючих речовин, функціонування таких джерел, податковими деклараціями.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, в позові відмовити тому, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права; при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; викладені у рішенні місцевого господарського суду висновки не відповідають обставинам справи (а.с. 77-79 т. 3).
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
В судовому засіданні прокурор не погодився з апеляційною скаргою тому, що факт викиду забруднюючих речовин без дозволу може бути встановлений при проведенні перевірки розрахунковим методом без лабораторних вимірювань. Позивач та відповідач не скористалися правом на участь в судовому засіданні їх представників, ухвалу про судове засідання отримали 26 жовтня 2012 року, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с. 99, 101 т. 3). Апеляційний господарський суд прийнявши до уваги, що у справі достатньо доказів для розгляду спору, сторони належним чином сповіщені про час та місце засідання, їх явка не визнана судом обов'язковою, ухвалив: розглянути справу без участі в судовому засіданні позивача та відповідача.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд встановив наступне.
10 червня 2010 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції проведена перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатом якої встановлено порушення відповідачем природоохоронного законодавства - викид в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу забруднюючих речовин: в 2009 році: емульсол - 0,000496 т, залізо - 0,0135 т, марганець та його з'єднання - 0,00055 т, азоту окиси - 0,078 т, вуглеводні - 0,119 т, сірчаний ангідрид - 0,01 т, вуглецю окис - 8,53 т, сажа - 0,0026 т, газоподібні фтористі з'єднання - 0,00023 т, карбонат кальцію - 0,057 т, ксилол - 0,376 т, толуол - 0,391 т, етилацетат - 0,042 т, ацетон - 0,32 т, бутилацетат - 0,392 т, етанол - 0,103 т, бутанол - 0,114 т, етілцеллозольв - 0,17 т, сольвент - 0,347 т, уайт-спіріт - 0,419 т.; в 1 кварталі 2010 року: емульсол - 0,00015 т, залізо - 0,0126 т, марганець та його з'єднання -0,00068 т, азоту окиси - 0,1476 т, вуглеводні - 0,1303 т, сірчаний ангідрид - 0,023 т, вуглецю окис - 19,721 т, сажа - 0,006 т, газоподібні фтористі з'єднання - 0,0002 т, карбонат кальцію - 0,08 т, ксилол - 0,14 т, толуол - 0,15 т, етилацетат - 0,017 т, тверді речовини - 0,0002 т, ацетон - 0,12 т, бутилацетат - 0,155 т, етанол - 0,034 т, бутанол - 0,045 т, етілцеллозольв - 0,06 т, сольвент - 0,13 т, діоксид кремнію - 0,0004 т, уайт-спіріт - 0,16 т., що підтверджує акт перевірки (а.с. 6-14 т. 1).
Дійсно, вперше відповідач отримав від Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 01 квітня 2010 року:
1) дозвіл №111200000/225 по Аршинцевській косі, 4, територія СМБ "Південь" (а.с. 62 т. 1);
2) дозвіл №111200000/227 на 0-причалі ДП "Керченський морський рибний порт" (а.с. 63 т. 1).
До 1 кварталу 2010 року відповідач вказаних дозволів не мав, чого не оспорює. Однак, за період 2009 рік та 1 квартал 2010 року відповідач надавав податкові розрахунки (а.с. 120-122 т. 1), якими декларував свої податкові зобов'язання з сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища - викидами забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів. Задекларовані зобов'язання відповідач сплатив безготівкою 10 лютого та 06 травня 2010 року, що підтверджують платіжні доручення (а.с. 123-124 т. 1).
Крім того, факт наявності в 2009 році - 1 кварталі 2010 року у відповідача стаціонарних джерел викидів підтверджується листами з додатком розрахунку викиду речовин, які направлені відповідачем 04 вересня 2009 року та 18 червня 2010 року на адресу контролюючих органів за охороною природних ресурсів (а.с. 87-95 т. 1), журналом обліку стаціонарних джерел забруднення та їх характеристик плавмайстернь ПД-10, №607, ПМ-594 (а.с. 96-107 т. 1), табелем обліку робочого часу станкового устаткування (а.с. 108-116 т. 1).
05 липня 2010 року директор відповідача Рубан В.М. був залучений до адміністративної відповідальності - штрафу 136 грн. за порушення, які передбачені частиною 1 статті 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення - порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу (а.с. 15-18 т. 1).
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції Закону України від 21 червня 2001 року N2556-III, з змінами та доповненнями) юридичні особи, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зобов'язані:
- здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;
- здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;
- своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.
Згідно з частиною 2 статті 7 вказаного Закону з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок встановлюється норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела.
Частина 5 статті 11 цього Закону встановлює, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та пункту "є" частини 2 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-XII від 25 червня 1991 року (з змінами та доповненнями) відповідальність за порушення природоохоронного законодавства несуть особи, винні у допущенні наднормативних викидів забруднюючих речовин, зокрема, за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади.
Стаття 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачає, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Частина 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Частина 4 вказаної статті встановлює зобов'язання юридичних осіб відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно з підпунктом 2.1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року №639 (з змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 року за N48/16064, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Пункт 2.2 цієї Методики передбачає два метода встановлення факту наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря:
- інструментально-лабораторний (при якому відповідно до пункту 2.3 Методики використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій);
- розрахунковий (який відповідно до підпункту 2.7.1 Методики застосовуються, в тому числі, при викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання без відповідного дозволу).
Також пункт 3.6 вказаної Методики передбачає, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає неспроможними доводи відповідача про те, що без здійснення лабораторних вимірювань не можна встановити факт викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Навпаки, при здійсненні викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу встановлення такого факту здійснюється перевіркою контролюючого органу за розрахунковим методом, який передбачає використання документації суб'єкта, який перевіряється. В даному випадку був застосований такий метод та використані документи, які були складені самостійно відповідачем, в тому числі податкові декларації.
З розрахунків суми шкоди, заподіяної державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (а.с. 19-23 т. 1), слідує, що позивач правильно, відповідно до пункту 4.1 вказаної Методики розрахував суми шкоди за формулою: З = mi х 1,1П х Ai х Кт х Кзi, де З - розмір збитків, грн; mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т; 1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т; Ai - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини; Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості; Кзi - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною. При цьому, позивач правильно визначив розмір мінімальної заробітної плати, який був на дату встановлення порушення (884 грн.), та інші показники - коефіцієнти, необхідні для визначення суми шкоди - Кнас - 1,2, Кф - 1,25, Кт -1,5.
Заперечень проти розрахованої позивачем суми шкоди відповідач не надавав.
При цьому, сплата відповідачем задекларованого ним збору не звільняє його від відшкодування збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства, що було передбачено частиною 3 пункту 13 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01 березня 1999 року, яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N1236 (у зв'язку з набранням чинності з 1 січня 2011 року Податкового кодексу України).
При розгляді справи судом першої та другої інстанцій були виконані вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові від 11 липня 2012 року (а.с. 20-27 т. 3), а саме, встановлений метод, за яким позивач засвідчив факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, перевірений розрахунок суми завданої шкоди відповідно до встановленої Методикою формули, сума шкоди стягнута до Державного та місцевих бюджетів, як це передбачено пунктом 28 статті 4, пунктом 1 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" №4282-VI від 22 грудня 2011 року, главою 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України №131 від 19 грудня 2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за N67/5258 24 січня 2001 року.
На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, підстав для скасування (зміни) судового рішення не має.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шакуда-Інвест" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 вересня 2012 року у справі № 5002-9/5511-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді Н.І. Сікорська
З.Д. Маслова
Розсилка:
1. Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор (вул. К. Маркса, 28, Керч, 98300)
2. Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Ширяєва, 5, Ялта, 98612)
3. товариство з обмеженою відповідальністю "Шакуда-Інвест" (пров. 1-й Ново-Карантинний, 13, Керч, 98318)
4. прокурор міста Севастополя