79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.11.12 Справа № 2/54/5022-577/2012
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
За участю представників:
від позивача: Демчук О.В. (довіреність № 14-461 від 02.10.2012р.);
від відповідача: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, № 14/2-322 від 20.09.2012р.
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2012 р.
у справі № 2/54/5022-577/2012, суддя Колубаєва В.О.
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль
про стягнення 281 751,82 грн. штрафних санкцій
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2012р. у справі № 2/54/5022-577/2012 (суддя Колубаєва В.О.) позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(надалі ПАТ "НАК "Нафтогаз України") задоволено частково. З Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації (надалі ПАТ) "Тернопільміськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стягнуто 48 595,91 грн. інфляційних втрат, 37 778,26 грн. річних за користування коштами, 5 377,65 грн. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань та відшкодовано судовий збір.
Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1175/10 позивач правомірно, в порядку ст. 625 ЦК України та ст. 199 ГК України, заявив до стягнення з ПАТ "Тернопільміськгаз" 48 595,91 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2011р по квітень 2012 р., та 37 778,26 грн. -3% річних за період з 14.09.2011р. по 30.03.2012р. Разом з тим, у відповідності до п. 6.2 Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1175/10 позивач нарахував відповідачу за період з 14.09.2011р. по 30.03.2012р. пеню в сумі 195 377,65 грн. Однак, місцевий господарський суд, користуючись наданим йому п. 3 ст. 83 ГПК України правом зменшив розмір пені до 5 377,65 грн. зважаючи на ту обставину, що основна заборгованість за поставлений природний газ відповідача утворилася внаслідок дебіторської заборгованості кінцевих споживачів природного газу, тоді як ПАТ "Тернопільміськгаз" вживались всі необхідні заходи для одержання коштів від своїх боржників, які слід оплатити за одержаний від позивача природний газ.
Не погодившись з винесеним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 14/2-322 від 20.09.2012р., в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області скасувати в частині зменшення пені на 190 000,00 грн., в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, покликаючись на ту обставину, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не є винятковими обставинами, в розумінні п. 3 ст. 83 ГПК України, та можуть слугувати підставою для зменшення розміру неустойки, яка підлягає до стягнення.
Відповідач своїм правом, наданим йому ст. 96 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2012р. не подав.
Розгляд справи відкладався з мотивів, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2012р.
В дане судове засідання відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2012р., про що свідчить відтиск печатки на звороті ухвали Львівського апеляційного господарського суду про надіслання копії вказаної ухвали на адреси сторін.
Зважаючи на ту обставину, що розгляд справи відкладався у зв'язку із неявкою представника відповідача, сторони були належним чином повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та приймаючи до уваги пояснення представника позивача, надані в попередньому судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2012р. у справі № 2/54/5022-577/2012 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. А у відповідності до ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, аналізом матеріалів справи судовою колегією встановлено, що 15 листопада 2010р. сторони уклали договір купівлі-продажу природного газу № 14/1175/10, відповідно до умов якого Продавець (НАК "Нафтогаз України") зобов'язується передати у власність Покупцю (ВАТ "Тернопільміськгаз") у 2011 році імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити газ на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).
На виконання умов вказаного Договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України"у період з серпня 2011 року по лютий 2012 року передав у власність ПАТ "Тернопільміськгаз" 13 285,184 м3 природного газу на загальну суму 50 328 043 грн. 35 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2011р. на загальну суму 2 635 245,85 грн., від 30.09.2011р. на суму 2 540 854,91 грн., від 31.10.2011р. на суму 2 024 095,48 грн., від 31.10.2011р. на суму 4 891 004,82 грн., від 30.11.2011р. на суму 8 129 739,15 грн., від 31.12.2011р. на суму 7 897 983,43 грн., від 31.01.2012р. на суму 9 039 574,30 грн. та від 29.02.2012р. на суму 13 169 545,41 грн.(т. 1 а.с. 21-28).
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма кореспондується з положенням передбаченим частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В порушення умов Договору відповідач своїх зобов'язань по оплаті поставленого природного газу за період з серпня 2011 року по лютий 2012 року своєчасно не виконав, внаслідок чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 50 328 043,35 грн. В матеріалах справи відсутні, а відповідачем суду не подані належні докази, які б з достовірністю свідчили про своєчасність виконання ним своїх грошових зобов'язань, що виникли з Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1175/10.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем (боржником) грошового зобов'язання по оплаті поставленого природного газу у позивача виникло право вимоги щодо інфляційних втрат та 3% річних.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 37 778,26 грн. 3% річних та 48 595,91 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
На підставі п. 7.2 Договору, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за період з 14.09.2011р. по 30.03.2012р. позивач нарахував відповідачу до сплати пеню в розмірі 195 377,65 грн.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
З врахуванням листа відповідача від 11.09.2012р., яким останній звернувся до суду з проханням зменшити розмір штрафних санкцій та у зв'язку із винятковістю обставин, місцевий господарський суд в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшив розмір пені, яка підлягає до стягнення, зі 195 377,65 грн. до суми у розмірі 5 377,65 грн.
Судова колегія погоджується з таким висновком місцевого господарського суду зважаючи на те, що відповідно до умов Договору поставлений природний газ повинен бути використаний Покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими Споживачами, відтак оплата відповідача за поставлений природний газ безпосередньо залежить від проведеної оплати за поставлений природний газ кінцевими споживачами. Матеріалами справи встановлено, що несвоєчасна оплата за використаний природний газ відповідачем трапилася у зв'язку із дебіторською заборгованістю кінцевих споживачів природного газу.
Поруч з тим, відповідач вживав всіх, залежних від нього заходів для своєчасного повернення боргу за спожитий кінцевими споживачами природний газ, зокрема, відповідачем було пред'явлено позови до низки підприємств, в яких була значна заборгованість за поставлений природний газ, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії процесуальних документів у справах № 7/34/5022-495/2012, № 16/27/5022-503/2012, № 1/70/5022-662/2012 (а.с. 78-80).
Вищенаведене підтверджує, що несвоєчасна оплата за використаний природний газ відповідачем трапилася не з його вини.
Поруч з тим, з матеріалів справи вбачається та не заперечується представником позивача, що відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ згідно Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1175/10.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зважаючи на майновий стан як позивача так і відповідача, на відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань по Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1175/10, на співрозмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій, а також на те, що відповідач хоча й несвоєчасно, проте погасив наявну перед позивачем заборгованість, судова колегія вважає висновок місцевого господарського суду щодо зменшення розміру пені на 190 000,00 грн. правомірним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст.33 ГПК України).
Нормою ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст.49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,
1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2012 р. у справі № 2/54/5022-577/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, № 14/2-322 від 20.09.2012р. - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Тернопільської області.
повну постанову складено 19.11.2012р
Головуючий-суддя Мельник Г.І..
Суддя Новосад Д.Ф.
Суддя Михалюк О.В.