29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"14" листопада 2012 р. Справа № 18/5025/1133/12
Господарський суд Хмельницької області у складі:
Суддя Заярнюк І.В., розглянувши матеріали
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій Тідісі-Дальнобой", м. Київ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дунаївці Хмельницької області
про стягнення 2006,37 грн., з яких 2000,00 грн. основного боргу та 6,37 грн. 3% річних
Суддя І.В. Заярнюк
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 -фізична особа-підприємець.
Суть спору: позивач у позовній заяві, із урахуванням письмового зменшення позовних вимог від 19.10.2012р., просить суд стягнути з відповідача 2006,37 грн., з яких 2000,00 грн. основного боргу та 6,37 грн. 3% річних згідно з видатковою накладною № ЕХМ0529021 від 23.05.2012р.
23 травня 2012 року ТОВ „Мережа сервісних станцій „Тідісі-Дальнобой" передало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вантажні шини у кількості 2 штуки на загальну суму 6 354,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ЕХМ0529021 від 23.05.2012р.
Відповідно до положень ст.ст. 638,639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, між позивачем та відповідачем було укладену усну угоду, згідно з якою позивач передав у власність відповідача товар, а відповідач прийняв та зобов'язався його оплатити.
Як видно з матеріалів справи, до звернення позивача із позовом до суду відповідач частково провів оплату отриманого товару, а основна заборгованість становила 2 500,00 грн.
Після звернення позивача із позовною заявою до суду відповідач сплатив 2 500,00 грн. основного боргу, що підтверджується квитанціями № 609.238.1 від 11.10.2012р. на суму 500,00 грн. та № 609.561.1 від 22.10.2012р. на суму 2000,00 грн.
Позивач повноважного представника у судове засідання 14.11.2012р. не направив. Проте 12.11.2012р. від останнього на адресу суду надійшла письмова заява за підписом директора товариства Т.П. Ряба, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого судового збору в розмірі 1609,50 грн. Позивач визнає сплату відповідачем суми основної заборгованості та просить суд стягнути лише витрати понесені ним у зв'язку із сплатою судового збору.
Представник відповідача у судове засідання прибув, проти відшкодування сплаченого позивачем судового збору в сумі 1609,50 грн. заперечив, оскільки стверджує, що на його адресу жодної претензії про сплату боргу від позивача не надходило. Крім того представник відповідача підтримує доводи, викладені у відзиві на позов від 12.11.2012р., в якому повідомляє суду таке: відповідно до усної угоди купівлі-продажу позивач передав, а підповідач прийняв товар, на підставі видаткової накладної № ЕХМ 0529021 від 23 травня 2012 року та рахунку №ЕХМ-0522017 від 22.05.2012 року, і зобов'язався сплатити за нього встановлену грошову суму в розмірі 6 354 грн. При цьому строк оплати товару не встановлювався.
Відповідно до положень частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У позовній заяві позивач зазначає що 06 серпня 2012 року ним була направлена претензія, щодо стягнення заборгованості. Однак зі слів відповідача, вищевказаної претензії він не отримував і в доданих до позовної заяви документах копії претензії, фіскального чеку та копії поштового повідомлення щодо особи отримувача претензії не містилося.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність збитків доводиться особою, яка заявляє вимогу про їх відшкодування. Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди.
Однак за твердженням відповідача, позивачем в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами наявність причинного зв'язку між діями відповідача та заподіяною позивачу шкодою. Зокрема, на думку відповідача, позивач безспірними та беззаперечними доказами не довів факту наявності заборгованості та факту вчинення відповідачем прострочки виконання грошового зобов'язання.
Саме на підставі видаткової накладної № ЕХМ 0529021 від 23 травня 2012 року та рахунку №ЕХМ-0522017 від 22.05.2012 року відповідач сплатив кошти сумі 6 354 грн., щопідтверджується:
- квитанцією № 7827289 від 23.05.2012 року в сумі 1354 гривень; платіжним дорученням № 1777 від 10.08.2012 року на суму - 2000,00 гривень;
- платіжним дорученням № 1792 від 21.08.2012 року на суму - 500,00 гривень; квитанцією № 609.238.1 від 11.10.2012 року на суму - 500,00 гривень;
- квитанцією №609.561.1від 22.10.2012 року на суму - 2000,00 гривень.
Таким чином відповідач стверджує про те, що станом на 22.10.2012 року оплатив позивачу придбаний ним товар в повному обсязі, а, отже, на його думку, відсутня відповідна заборгованість.
Відповідач звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутня копія поштового повідомлення, де б містилося прізвище особи, яка отримала цінний лист з претензією, підпис цієї особи, що отримала дане поштове відправлення та дата отримання цінного листа.
В копії опису, що міститься в матеріалах справи, зазначено адресу одержувача - АДРЕСА_1, 32400.
Проте, відповідач стверджує, що він зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2
За твердженням відповідача позивач направив вимогу про сплату боргу на іншу, ніж відповідача, адресу, що не може бути допустимим доказом по справі щодо отримання відповідачем вимоги про оплату придбаного товару.
Позивач в позовній заяві зазначив, що претензія позивачем була відправлена підповідачу 13.08.2012 року, що підтверджується фіскальним чеком № 8172 від 13.08.2012 року та зазначає, що строк для виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати боргу закінчився 13.08.2012 року. Проте, такі вимоги, на думку відповідача, протирічать частині 2 статті 530 ЦК України.
Відповідач стверджує, що на сьогоднішній день відсутні правові підстави для задоволення позову ТОВ „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ".
Стаття 625 ЦК України зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач вказує на те, що, оскільки він не порушував зобов'язання щодо оплати придбаного товару, то, відповідно і нарахування 3% річних у розмірі 6,37 гривень є безпідставним.
На підставі доводів, наведених у відзиві на позов, відповідач просить суд відмовити ТОВ „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ -ДАЛЬНОБОЙ" у задоволенні позовних вимог на суму 2506,37 гривень у зв'язку із їх безпідставністю.
Як видно з матеріалів справи, після звернення позивача із позовом до господарського суду за захистом своїх інтересів відповідач у повному обсязі погасив заборгованість перед позивачем у сумі 2 500,00 грн., що підтверджено належними доказами в матеріалах справи.
Разом із тим суд враховує, що відповідачем сплачено суму заборгованості 11.10.2012р. та 22.10.2012р., що підтверджується квитанціями № 609.238.1 на суму 500,00 грн. та № 609.561.1 на суму 2000,00 грн. відповідно.
При цьому позивач звернувся із позовом до господарського суду 08.10.2012р. Отже, суд вважає за доцільне врахувати сплату заборгованості згідно квитанцій № 609.238.1 від 11.10.2012р. та № 609.561.1 від 22.10.2012р. як таку, що проведена відповідачем після звернення позивача із позовом до суду.
Cуд не приймає заперечення відповідача щодо відшкодування ним сплаченого позивачем судового збору в сумі 1609,50 грн.
На час вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору.
Враховуючи, що неправомірні дії відповідача стали підставою для звернення позивача із позовом до суду, то судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до ст. ст.44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.86 Господарського процессуального кодексу України, суд
Провадження у справі № 18/5025/1133/12 припинити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій Тідісі-Дальнобой" (м. Бровари Київської області, вул. Богунська, 26 В, код 33212540) 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.
Видати наказ.
Суддя І.В. Заярнюк
Віддрук. 2 прим.:
1 - до матеріалів справи;
2 - позивачу (07400, м. Бровари Київської області, вул. Богунська, 26 В - рек.).