79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.11.12 Справа № 5027/407/2012
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
За участю представників:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України", без номера та без дати
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2012 р.
у справі № 5027/407/2012, суддя Тинок О.С.
за позовом Приватного підприємця Бацали Дмитра Петровича, м. Заставна
до Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", м. Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 26 955,75 грн.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2012р. у справі № 5027/407/2012 (суддя Тинок О.С.) позов Приватного підприємця (надалі ПП) Бацали Дмитра Петровича задоволено. З Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь позивача стягнуто 21 133,66 грн. заборгованості, 1 947,21 грн. -3% річних, 3 874,88 грн. інфляційних втрат та відшкодовано судовий збір.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що на виконання умов Договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 15.01.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23 653,16 грн., який позивачем було оплачено частково в сумі 2 519,50 грн., внаслідок чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 21 133,66 грн. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати в повному обсязі поставленого по Договору купівлі-продажу товару, позивач в порядку ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 1 947,21 грн. -3% річних та 3 874,88 грн. інфляційних втрат. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які б з достовірністю спростували доводи позивача про наявність заборгованості ДП "Чернівецький облавтодор" та підтвердили виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору купівлі-продажу в повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов висновку про підставність заявлених позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Дочірнє підприємство "Чернівецький облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення Господарського суду Чернівецької області скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, покликаючись на ту обставину, що спірна поставка товарів була здійснена поза межами дії Договору купівлі-продажу, оскільки у накладних, на які як на підставу своїх вимог посилається позивач, відсутнє посилання на укладений між сторонами Договір, а зазначений в накладних товар не відповідає змісту Договору купівлі-продажу. Разом з тим, на думку скаржника, акт звірки взаєморозрахунків є неналежним доказом у справі, оскільки в ньому відсутні будь-які покликання на Договір купівлі-продажу будівельних матеріалів.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2012р. ПП Бацала Д.П. подав відзив на апеляційну скаргу від 11.09.2012р., в якому зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату за отриманий по спірних видаткових накладних товар на суму 2 519,50 грн., що підтверджується банківською випискою, чим визнав поставку товару по Договору купівлі-продажу. Відтак, вважає рішення Господарського суду Чернівецької області таким, що прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин справи, а тому оскаржуване рішення місцевого господарського суду, на переконання позивача, слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012р.
Сторони участі уповноважених представників в дане судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 06345312, № 06345371, № 06345363.
Враховуючи ту обставину, що сторони належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Розглянувши апеляційну скаргу, приймаючи до уваги пояснення представника позивача, надані в попередньому судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2012р. у справі № 5027/407/2012 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України" без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. А у відповідності до ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, аналізом матеріалів справи судовою колегією встановлено, що 15 січня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу будівельних матеріалів (надалі Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався постачати будівельні матеріали на суму 50000,00 грн., а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору та згідно виписаних накладних (п. 1.1-1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору товар відпускається Покупцю (відповідачу) в кількості та на вимогу Покупця.
Завантаження товару та видачу відповідних документів Продавець здійснює на підставі пред'явленого Покупцем доручення на отримання товару (п. 2.2 Договору).
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23 653,16 грн., що підтверджується видатковими накладними № 8 від 23 січня 2009 року, № 8 від 23 лютого 2009 року, № 12 від 24 березня 2009 року, № 38 від 24 квітня 2009 року, № 47 від 21 травня 2009 року, № 48 від 22 травня 2009 року, № 38 від 23 червня 2009 року, № 48 від 23 липня 2009 року, № 18 від 11 серпня 2009 року (а.с. 12-20, 47-55). Поставлений згідно вказаних видаткових накладних товар був отриманий представником відповідача на підставі довіреності серії НБГ № 449289 від 12 січня 2009 року (а.с. 56), про що, зокрема, свідчить підпис довіреної особи відповідача на вказаних накладних, а також, як встановлено місцевим господарським судом, не заперечується відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що в період поставки спірного товару між сторонами не існувало інших договорів, окрім Договору купівлі-продажу від 15.01.2009р., з огляду на те, що найменування товару, який вказаний у накладних, відповідає предмету Договору купівлі-продажу будівельних матеріалів, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що поставка товару по вище перелічених накладних здійснювалась на підставі укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу будівельних матеріалів.
Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п. 3.2 Договору покупець здійснює розрахунки за поставлений товар протягом 10-ти банківських днів після звітного місяця, в якому було придбано товар за цінами, що діяли протягом місяця на відповідну дату реалізації, при цьому моментом проведення розрахунків вважається момент поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма кореспондується з положенням передбаченим частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Документальним з'ясуванням доказів у справі, а саме аналізом банківської виписки (а.с. 78), колегією встановлено, що за отриманий товар по вище вказаних видаткових накладних відповідач здійснив часткову оплату у сумі 2 519,50 грн., внаслідок чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 21 133,66 грн., що також підтверджується й наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, підписаним представниками та скріпленим відтисками печаток обох сторін, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за 2009 рік становить 21 133,66 грн.
Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 21 133,66 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок інфляційних витрат та 3% річних судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 1 947,21грн. 3% річних та 3 874,88 грн. інфляційних втрат.
Поруч з тим, перевіряючи твердження апелянта про безпідставність задоволення місцевим господарським судом заявлених позовних вимог, з покликанням на те, що поставка товару здійснювалась поза межами дії Договору купівлі-продажу будівельних матеріалів, судова колегія вважає за доцільне зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що в період поставки спірного товару між сторонами не існувало інших договорів, окрім Договору купівлі-продажу від 15.01.2009р., а скаржником в підтвердження своєї позиції зворотного суду не подано, разом з тим, аналізом спірних накладних встановлено, що найменування товару відповідає предмету Договору купівлі-продажу будівельних матеріалів, відтак такі покликання скаржника розцінюються судовою колегією як непереконливі та документально не підтверджені. Поряд з цим, акт звірки взаємних розрахунків колегія розцінює як належний доказ, в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки такий підписаний представниками та скріплений відтисками печаток сторін, а також відображає наявну заборгованість відповідача в сумі 21 133,66 грн. за період 2009 року.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст.33 ГПК України).
Нормою ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст.49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,
1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2012 р. у справі № 5027/407/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України", без номера та без дати - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Чернівецької області.
повну постанову складено 16.11.2012р
Головуючий-суддя Мельник Г.І..
Суддя Новосад Д.Ф.
Суддя Михалюк О.В.