донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.11.2012 р. справа №5006/25/94/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Шевкової Т.А.
суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.
за участю представників сторін :
від позивача: не з'явився
від відповідача:Орлов В.В. дов. № 013-1869 від 17.06.2010 р. Кушнир К.М. дов № 011-4025 від 12.11.2012 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»м. Нікополь Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Донецької області
від10.09.2012р.
у справі№ 5006/25/94/2012 (суддя Зекунов Е.В.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»м. Нікополь Дніпропетровської області
до Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський коксохімпром»м.Єнакієве Донецької області
простягнення 3 046грн. 03коп.
Публічне акціонерне товариство „Нікопольський завод феросплавів" м.Нікополь Дніпропетровської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Єнакіївський коксохімпром" м.Єнакієве Донецької області вартості недостачі коксової продукції у розмірі 3 046грн. 03коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на оплату в повному обсязі рахунку-фактури постачальника ТОВ "Метінвест холдінг" №СФ-2/08-10в від 14.08.2009р., на отримання коксової продукції у вагонах з недостачею, та у відповідності до ст.ст. 24, 37, 111 Статуту залізниць України, ст.670 ЦК України, ст.ст.216, 217 ГК України просив стягнути з відповідача недостачу коксової продукції.
Господарський суд Донецької області рішенням від 10.09.2012р. у справі № 5006/25/94/2012 у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі, визнавши їх не доведеними належними доказами.
Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» м. Нікополь Дніпропетровської області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2012 року у справі № 5006/25/94/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник скарги вважає, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню згідно із ст. 104 ГПК України, так як мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.
Заявник апеляційної скарги не погоджується із висновком господарського суду про те, що позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки, оскільки обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач навів даний договір з тих причин, що в ньому відповідач зазначений вантажовідправником.
Заявник скарги зазначає, що сторони уклавши договір перевезення, маючи на увазі залізничні накладні, погодились на здійснення перевезення на умовах, визначених Статутом залізниць України, тому вважає, що предметом позову є стягнення шкоди з відповідача, на підставі ст.ст. 24, 32, 105 Статуту залізниць України, яка заподіяна позивачу внаслідок виявлення недостачі коксу, оплаченого в повному обсязі.
Заявник скарги вважає необґрунтованим висновок господарського суду про те, що за приписами транспортного законодавства, відповідальність вантажовідправника настає за умов визначених ст.129 Статуту залізниць України, тобто після складання акту загальної форми, комерційного акту. На його думку матеріалами справи підтверджений факт неправильного зазначення маси вантажу відповідачем -вантажовідправником.
Вважає, що маса недостачі встановлена та акти приймання по кількості складені у відповідності до вимог Інструкції "Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю", затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. № П-6 (далі -Інструкція № П-6).
Представник заявника скарги у судове засідання не з'явився, надав судовій колегії клопотання № 11275-4016 від 09.11.2012року, в якому просив розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, приймаючи до уваги, що неявка представників сторін без поважних причин не являється підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання заявника скарги та розглянути апеляційну скаргу без участі представника заявника скарги.
Представник відповідача повідомив, що вважає рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2012р. у справі № 5006/25/94/2012 законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.
Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Позивач, ПАТ „Нікопольський завод феросплавів" звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення вартості вагової недостачі коксу у розмірі 3 046грн. 03коп. з ПАТ „Єнакіївський коксохімпром" в якості відшкодування збитків, посилаючись на ч.1, 3 ст.216 ГК України, ч.2 ст.217 ГК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач надав копію договору поставки коксової продукції №ДУК-03/09-10-р/900137 від 22.12.2008р., укладеного між ТОВ «Метінвест холдінг»та ВАТ „Нікопольський завод феросплавів", акт приймання продукції по кількості № 4861/1 від 15.08.2009 року, посвідчення № 4861/1 від 14.08.2009 року, акт приймання продукції по кількості № 4861/2 від 16.08.2009 року, посвідчення № 4861/2 від 14.08.2009 року, повідомлення по виклик представника № 30-1658/а від 15.08.2009року, залізничні накладні №№ 51694754, 51694768, 51694769, розрахунок суми недостачі по акту, копію рахунку-фактури №СФ-2/08-10в від 14.08.2009р.
Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів встановила наступне.
Позивач -Публічне акціонерне товариство „Нікопольський завод феросплавів" знаходиться у договірних відносинах по поставці коксу з ТОВ "Метінвест холдінг".
Відповідно до умов договору поставки товару №ДУК-03/09-10-р/900137 від 22.12.2008 року, укладеного між ТОВ «Метінвест холдінг»та ВАТ „Нікопольський завод феросплавів", поставщик зобов'язувався поставити та передати у власність позивача товар у відповідності з сортаментом, якістю, строками, по цінам, на умовах передбачених в додатках (специфікаціях) до цього договору, а покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити на умовах договору.
Із додатку № 11 від 01.08.2009року до договору №ДУК-03/09-10-р/900137 від 22.12.2008 року -специфікації, до поставки у серпні 2009 року належав кокс валовий 10-80мм у сухій вазі вартістю 990грн. за тону, вантажовідправником визначений відповідач - ПАТ „Єнакіївський коксохімпром".
ТОВ "Метінвест холдінг", на виконання умов цього договору, у серпні 2009року здійснена поставка коксу доменного у 8 вагонах, кокс відвантажений ПАТ „Єнакіївський коксохімпром" за залізничними накладними №№ 51694754, 51694768, 51694769.
Станцією призначення Нікополь Придніпровської залізниці вантаж виданий позивачу, у відповідності до ст. 52 Статуту залізниць України, без перевірки кількості і стану вантажу, оскільки вантаж прибув у вагонах без ознак недостачі, псування або пошкодження на відкритому рухомому складі.
Комісією позивача за участю представника громадськості Філіппова В.О., якій діяв за посвідченням № 4861/1 від 14.08.2009 року, здійснено зважування вагонів та виявлена недостача коксу у 8 вагонах, про що складений акт про приймання продукції по кількості № 4861/1 від 15.08.2009 року. Приймання продукції припинено.
Позивачем 16.08.2009року приймання вантажу продовжено, комісією в іншому складі працівників позивача за участю представника громадськості Авдоніна В.В., якій діяв на підставі посвідчення № 4861/2 від 14.08.2009 року, складений акт приймання № 4861/2 від 16.08.2009 року за результатами приймання комісією встановлена недостача коксу у 8 вагонах, згідно даних розрахунку недостача у сухій вазі склала 2,564тони із врахуванням норми недостачі.
При прийманні продукції визначення ваги нетто зроблено позивачем шляхом перевірки ваги брутто в момент одержання продукції і ваги тари вагона за трафаретом (з бруса).
Згідно висновків вищевказаного акту причина нестачі продукції у вагонах, що надійшли за залізничними накладними №№ 51694754, 51694768, 51694769 утворилася внаслідок неправильності визначення ваги вантажу вантажовідправником.
За результатами приймання вантажу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вартості вагової недостачі коксової продукції в кількості 2,564тони.
Позивач просив стягнути вартість недостачі за мінусом норми недостачі у сумі 3 046грн. 03коп. з ПДВ, (в тому числі залізничний тариф) і надав в підтвердження ціни позову рахунок-фактуру №СФ-2/08-10в від 14.08.2009р. на суму 2 455 952грн. 40коп. ТОВ «Метінвест холдинг»пред'явлений для оплати вартості товару ПАТ «Нікопольський завод феросплавів»і реєстр залізничних квитанцій по відвантаженню продукції.
Інших документів позивачем до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст.511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відповідно до ст.194 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто. Неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
При дослідженні наданих в обґрунтування позовних вимог документів колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що відповідач не брав на себе зобов'язання по відвантаженню на адресу одержувача -позивача у справі, вантажу за ціною, яка пред'явлена позивачем до стягнення у розрахунку ціни позову, та не є зобов'язаною перед позивачем стороною з виконання умов договору № ДУК-03/09-10-р/900137 від 22.12.2008р., укладеного позивачем з ТОВ «Метінвест холдінг».
Колегія суддів вважає недоведеним понесення позивачем збитків з вини відповідача за розрахунком позивача, так як недостача товару розрахована виходячи із вартості коксу, за ціною ТОВ «Метінвест холдінг», а не ціною тонни коксу, якій відвантажив відправник -відповідач по справі, за умовами договору № ДУК-03/08-8-п від 14.12.2007 року, укладеного ним з ТОВ «Метінвест холдінг».
Крім того, позивачем не доведено дотримання ним порядку приймання товару способом, за яким здійснено приймання і якій саме визначений між позивачем - ПАТ „Нікопольський завод феросплавів" і постачальником ТОВ "Метінвест холдінг".
В матеріалах справи відсутні документи, підтверджуючі оплату рахунку-фактури, як і інших документів, які б свідчили про оплату відвантаженого відповідачем товару за визначеними позивачем у розрахунку цінами.
Доводи заявника скарги про те, що у відповідності до ст.ст.24, 37 Статуту залізниць України відправник повинен нести відповідальність не приймаються колегією суддів у якості підстави для покладення відповідальності за недостачу на відправника, оскільки відповідальність, за нормами транспортного законодавства, вантажовідправника наступає при наявності обставин та умов визначених ст.129 Статуту залізниць України, тобто складення акту загальної форми, комерційного акта.
Неправомірність дій відповідача позивач вмотивовує тим, що вантажовідправником в порушення положень ст.37 Статуту залізниць України невірно визначено масу вантажу у завантажені вагони та внесено невірні відомості про масу вантажу в залізничні накладні, що відповідно до статті 24 Статуту залізниць України тягне за собою настання відповідальності.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (ст.129 Статуту залізниць України).
Колегія суддів вважає, що акт про приймання продукції за кількістю, який складається при прийманні продукції при поставках (купівлі-продажу) у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6, за відсутності комерційних актів або актів загальної форми не є належним доказом неправомірних дій вантажовідправника у договорі залізничного перевезення, та не може підтвердити обставини щодо невірного визначення вантажовідправником маси вантажу у залізничній накладній під час внесення до неї відомостей. Такий акт є належним доказом у правовідносинах поставки (купівлі-продажу), які у сторін даного спору не виникали.
Отже позивачем не доведено наявності в діях відповідача протиправної поведінки при виконанні договорів перевезення за залізничними накладними №№ 51694754, 51694768, 51694769.
Крім того, недоведеним є розмір шкоди, завданої з вини відповідача, тому як шкода, пред'явлена для стягнення у зв'язку з недостачею коксу, розрахована виходячи із вартості коксу, сплаченої за договором поставщика товару.
Проте, відповідно до приписів ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Крім того, транспортне законодавство передбачає відповідальність за частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України, а саме, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, якій підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, тоді як, такого документу в матеріалах справи немає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2012р. у справі № 5006/25/94/2012 ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам статті 43 ГПК України, тому підставі для його скасування, та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на заявника скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»м. Нікополь Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2012р. у справі № 5006/25/94/2012 залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді: К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим:
1 -позивачу;
2 -відповідачу;
3 -до справи ;
4 -господарському суду Донецької області;
5 -ДАГС.