04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
19.09.2012 № Б22/144-10/8
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Гарник Л.Л.
Верховця А.А.
за участю представників сторін:
від ПАТ «ВіЕйБі Банк» :
Баланчук АюВ. - представник за довіреністю № 03/2/622 від 15.08.2012 року;
Дюжев І.О. - представник за довіреністю від 31.05.2011 року;
ліквідатор боржника: арбітражний керуючий Мегеря А.В. (ухвала господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року);
від приватного підприємства «БЕСТМЕНТ-СЕРВІС»: Головко О.І. представник за довіреністю б/№ від 02.07.2012 року;
від приватного підприємства «Сінді»: Головко О.І. представник за довіреністю б/№ від 02.07.2012 року;
арбітражний керуючий Янчук Олександр Миколайович (ліцензія державного департаменту з питань банкрутства серії АВ № 566924, видана 08.09.2011 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича та
апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк»
на ухвалу господарського суду Київської області від 02.07.2012 року у справі № Б22/144-10/8 (суддя Скутельник П.Ф.)
за заявою голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАЗМА», с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області
до товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАЗМА», с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області
про банкрутство
В липні 2010 року голова ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАЗМА» звернувся до господарського суду Київської області із заявою про порушення справи про банкрутство товариства, в зв'язку з неможливістю погасити заборгованість перед кредиторами у повному обсязі та прийняттям головою ліквідаційної комісії рішення про звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2010 порушено провадження у справі № Б22/144-10.
Постановою господарського суду Київської області від 18.08.2010 у справі № Б22/144-10 визнано боржника банкрутом, призначено ліквідатора боржника, якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також зобов'язано ліквідатора відповідно до ст.ст. 25-32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виконати ліквідаційну процедуру банкрута.
На виконання вимог ухвали господарського суду 01.09.2010 року було опубліковано оголошення про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАЗМА» в газеті «Голос України»№ 161 (4911) від 01.09.2010.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2012 року усунуто від виконання обов'язків попереднього ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ковальчука М.М. та припинено його повноваження ліквідатора; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича, якого зобов'язано виконати вимоги п. 4 резолютивної частини постанови господарського суду Київської області по цій справі від 18.08.2010 року, згідно якої ліквідатора зобов'язано відповідно до статей 25-32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виконати ліквідаційну процедуру банкрута, за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі - продажу майна банкрута, копії повідомлень органу державної податкової служби, пенсійного фонду, центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази, що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, відшкодування витрат ліквідатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу з ліквідації банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута.
15.06.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» на дії ліквідатора арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича, в якій просить: задовольнити скаргу, припинити повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Янчука О.М.; винести подання на адресу Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України щодо анулювання ліцензії арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича (ліцензія на право провадження діяльності арбітражних керуючих серії АВ № 566924 від 08 вересня 2011 року).
15.06.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» надійшло клопотання про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Мегерю А.В.
15.06.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від арбітражного керуючого Мегері А.В. надійшла заява щодо призначення його в якості ліквідатора у даній справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2012 року у справі № Б22/144-10/8 (суддя Скутельник П.Ф.), зокрема, частково визнано вимоги публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» до боржника, усунуто від виконання обов'язків ліквідатора боржника арбітражного керуючого Янчука О.М. та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Мегерю А.В.
В обґрунтування своєї позиції в частині визнання вимог ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» суд першої інстанції посилається на те, що вимоги кредитора, що виникли на підставі договору № 9/К-2008 від 29.07.2008, підлягають задоволенню та включенню до реєстру вимог кредиторів, при цьому, останні є обґрунтованими і документально підтвердженими, в той же час судом не визнано вимоги кредитора, що виникли на підставі договору № 8/К-2008 від 29.07.2008 року, оскільки судом встановлено, що сам договір не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження даних вимог та частково визнано вимоги, що випливають з договору № 7/К-2008 від 29.07.2008 та договору поруки від 29.07.2008 року, як обґрунтовані і документально підтверджені, та відмовлено у визнанні вимоги, що випливають з договору № 7/К-2008 від 29.07.2008 та договору іпотеки від 29.07.008 року посилаючись на те, що за договором іпотеки у банкрута відсутні грошові зобов'язання перед даним кредитором. В частині припинення повноважень ліквідатора боржника арбітражного керуючого Янчука О.М. та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Мегерю А.В. місцевий суд мотивує оскаржувану ухвалу тим, що з матеріалів справи вбачається неналежне виконання арбітражним керуючим Янчуком О.М. обов'язків ліквідатора у справі, в той час, як щодо призначення кандидатури арбітражного керуючого Мегері А.В в матеріалах справи наявне клопотання кредитора та особисте клопотання арбітражного керуючого про згоду призначити його на посаду ліквідатора у даній справі, а також тим, що дана кандидатура арбітражного керуючого відповідає вимогам чинного законодавства.
При цьому, місцевий суд в даній частині ухвали керувався ст.ст. 1, 5, 12, 13, 22, 30, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 4-1, 32-36, 43, 49, 53, 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 04 червня 2004 року № 05-5/1193.
Частково не погоджуючись з винесеною ухвалою, арбітражний керуючий Янчук О. М. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду Київської області від 02.07.2012 року у справі № Б22/144-10/8 в частині усунення від виконання обов'язків ліквідатора боржника арбітражного керуючого Янчука О.М. та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Мегерю А.В.
Апеляційна скарга арбітражного керуючого Янчука О. М. мотивована неповним дослідженням обставин справи та порушенням норм матеріального права, а саме ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Частково не погоджуючись з винесеною ухвалою публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний Банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відхилення заявлених ним вимог до боржника та в частині визнання вимог ТОВ «Плазма-Логістік» у розмірі 2 400 000 грн.
Апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» мотивована неповним дослідженням обставин справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 4 5, 35, 43, 65 ГПК України та ст. 3 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
07.08.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов від ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» відзив на апеляційну скаргу арбітражного керуючого Янчука О.М., в якому товариство просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду в оскаржуваній частині без змін.
Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 р., розгляд апеляційних скарг у справі № Б22/144-10/8 здійснюється у складі колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Гарник Л.Л., Верховець А.А.
В судовому засіданні апеляційної інстанції арбітражний керуючий Янчук О.М. підтримав власну апеляційну скаргу з підстав викладених в ній та підтримав апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк».
Представники публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» підтримали власну апеляційну скаргу, з підстав зазначених в ній, та заперечили проти доводів апеляційної скарги арбітражного керуючого Янчука О.М., з підстав викладених в відзиві на апеляційну скаргу .
Представник ПП «Бестмент - сервіс» та ПП «Сінді» підтримав апеляційну скаргу арбітражного керуючого Янчука О.М. та заперечив апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк».
Інші сторони та учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи, що сторони та учасники провадження у справі були повідомленні належним чином про час та місце розгляду справи, а також обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу без участі їх представників.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга арбітражного керуючого Янчука О.М. не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Так, апеляційний суд вважає необґрунтованими вимоги апеляційної скарги арбітражного керуючого Янчука О.М., щодо часткового скасування оскаржуваної ухвали, а саме в частині усунення його від виконання обов'язків ліквідатора боржника та призначення на дану посаду Мегері А.В. враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 3 1 Закону від 14.05.1992 N 2343-XII (із змінами і доповненнями) (далі по тексту - Закон) арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Одна і таж особа може виконувати функції арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство. Частиною 9 даної статті встановлено, що невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.
Отже, суд приймаючи рішення щодо усунення арбітражного керуючого - ліквідатора за умови неналежного виконання обов'язків, покладених на нього, не зв'язаний виключно з думкою (клопотанням) кредитора про доцільність зупинення повноважень ліквідатора та приймає відповідне рішення виключно на підставі доказів, що підтверджують наявність обставин неналежного виконання покладених на нього обов'язків.
Натомість, матеріалами справи, а також доводами апеляційної скарги скаржника не спростовуються висновки суду щодо неналежного виконання ліквідатором боржника - арбітражним керуючим Янчуком О.М. своїх обов'язків з приводу надання суду звітів про хід ліквідаційної процедури.
Так, судом першої інстанції встановлено, що від ліквідатора банкрута Янчука О.М. до господарського суду Київської області не надходило протягом всього періоду виконання ним обов'язків ліквідатора банкрута жодного місячного звіту про хід ліквідаційної процедури, про дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, в тому числі в період з листопада 2011 року по 18 січня 2012 року. Єдиний звіт про хід ліквідаційної процедури Банкрута надійшов від ліквідатора 26 червня 2012 року, після призначення до розгляду скарги на його дії у справі.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі дії ліквідатора банкрута Янчука О.М. є неналежним виконанням ліквідатором своїх обов'язків у справі, в зв'язку з чим, керуючись ч.ч. 12, 13 ст. 30 Закону про банкрутство, п. 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 01 листопада 2011 року, п. 4 резолютивної частини постанови господарського суду Київської області по цій справі від 18 серпня 2010 року, суд дійшов висновку про усунення арбітражного керуючого Янчука О.М. від виконання ним обов'язків ліквідатора банкрута та про припинення повноважень Янчука О.М. як ліквідатора банкрута у цій справі, та про задоволення вимоги п. 1 прохальної частини скарги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» на дії ліквідатора б/№, б/дати щодо припинення повноважень ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Янчука О.М. у цій справі про банкрутство.
Як зазначалось вище від ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» надійшло клопотання про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Мегерю А.В. та від арбітражного керуючого Мегері А.В. надійшла заява щодо призначення його в якості ліквідатора у даній справі.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на час розгляду справи заяв стосовно призначення інших арбітражних керуючих ліквідатором банкрута у справі не надходило, конкуренція кандидатур арбітражних керуючих щодо призначення ліквідатором у справі, відсутня.
Дослідивши клопотання кредитора про призначення розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» Мегерю Артура Валерійовича та заяву арбітражного керуючого Мегері Артура Валерійовича щодо призначення його у якості ліквідатора боржника та долучені арбітражним керуючим документи, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що арбітражний керуючий Мегеря Артур Валерійович відповідає встановленим вимогам до ліквідатора/розпорядника майна, має ліцензію на право провадження діяльності арбітражних керуючих серії АВ №456534 від 19 травня 2009 року, вищу юридичну освіту (копією диплому серії КВ № 35226650 від 30 червня 2008 року), що підтверджено документально, має досвід роботи арбітражним керуючим та за умови відсутності інших пропозицій може бути призначений ліквідатором у справі про банкрутство.
Доводи апеляційної скарги арбітражного керуючого Янчука О.М. з урахуванням встановлених обставин справи, правильності висновку суду не спростовують.
В той же час, апеляційний суд вважає частково обґрунтованими вимоги апеляційної скарги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк», щодо часткового скасування оскаржуваної ухвали, а саме в частині відмови у визнанні його кредиторських вимог та в частині визнання вимог ТОВ «Плазма - Логістік» в сумі 2400000,00 грн. враховуючи наступне.
Стаття 1 Закону України Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає кредитора у справі про банкрутство як юридичну або фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;
Як вбачається з матеріалів справи 01.10.2010 року до господарського суду звернулося публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний Банк», що є правонаступником ПАТ «ВіЕйБі Банк» з заявою про вимоги до боржника у розмірі 137130506,10 грн., якій останній просив суд визнати його кредитором по відношенню до боржника у розмірі 137 130 506,10 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів, як вимоги що забезпечені заставою майна.
Судом встановлено, що ліквідатором боржника, відповідно до останнього звіту ліквідатора, було визнано кредиторську заборгованість перед ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» у сумі 13595094,94 грн., з яких: 11 476 992,00 грн. (1 060 000,00 євро) заборгованості за кредитом; 1 961 964,94 грн. (181 204,52 євро) заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 127 968,51 грн. заборгованості за комісіями; 2 592,83 грн. -інфляційних збитків; 25 340,66 грн. (2 340,43 Євро) - держмита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Заява ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» (далі - банк) про визнання кредиторських вимог мотивована тим, що 29.07.2008 між банком та банкрутом було укладено кредитний договір № 9/К-2008, відповідно до умов якого боржнику було надано кредит у сумі 1 060 000,00 грн. В результаті невиконання банкрутом вимог вказаного кредитного договору 03.12.2009 господарським судом Київської області у справі № 9/246-09 прийнято рішення про стягнення з банкрута на користь банку заборгованості за кредитним договором № 9/К-2008 від 29.07.2008.
ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» зазначає, що заборгованість за цим договором й досі не погашена та станом на 18 серпня 2010 року заборгованість банкрута перед банком становить: 1 060 000, 00 Євро за кредитом; 181 204,52 Євро -заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 41 590,28 Євро пені за несвоєчасне погашення кредиту (станом на 26 липня 2010 року); 12 948,40 Євро пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту (станом на 26 липня 2010 року); 127 968,51 грн. - заборгованості за комісіями; 2592,83 грн. - інфляційних збитків (згідно рішення господарського суду Київської області); 2340,43 Євро - державного мита (згідно рішення господарського суду Київської області), 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (згідно рішення господарського суду Київської області). Таким чином, загальна сума заборгованості банкрута перед банком за кредитним договором № 9/К-2008 від 29 липня 2008 року становить: 1 298 083,63 Євро та 130 797,34 грн.
Крім того, банк свої вимоги мотивує тим, що банкрут є майновим поручителем відповідно до договору іпотеки від 29.07.2008, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» та банкрутом, відповідно до якого останній є солідарним боржником ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн» та ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка» за кредитними договорами № 7/К-2008 та № 8/К-2008 від 29.07.2008. Банк зазначає, що 03.12.2009 господарським судом Київської області у справі №9/245-09 винесено рішення яким задоволено позов ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» до ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн» за кредитним договором № 8/К-2008 від 29.07.2008,таким чином, банк зазначає, що станом на 18.08.2010 року заборгованість ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн» за кредитним договором № 8/К-2008 від 29.07.2008 становить: 1 510 000,00 Євро простроченої заборгованості за кредитом; 259 006,92 Євро заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 59 246,54 Євро пені за несвоєчасне погашення кредиту; 18 532,96 Євро пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 182 294,77 грн. заборгованості за комісіями; 3 693,75 грн. інфляційних збитків (згідно рішення господарського суду Київської області); 2340,43 Євро державного мита (згідно рішення господарського суду Київської області); 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (згідно рішення господарського суду Київської області). Отже, банком заявлено заборгованість за кредитним договором № 8/К-2008 від 29.07.2008 станом на 18.08.2010 у сумі 1 849 126,85 Євро та 186 224,52 грн.
Також, ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» вказує, що ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2009 у справі № 43/160 банк визнано кредитором ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка» на суму 88 527 153,99 грн.
Заявлені вимоги обґрунтовані положеннями п. 50 Постанови № 15, керуючись якими банком нараховано проценти за користування кредитом згідно кредитного договору № 7/К-2008 від 29.07.2008 за період з 27 травня 2009 року по 18 серпня 2010 року. Всього за даний період по траншу виданому в дол. США нараховано 1 546 555,55 дол. США процентів та 409 076,39 євро по траншу виданому в Євро.
ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» заявлено вимоги до боржника у загальній сумі 3 556 286,87 Євро (1 298 083 Євро + 1 849 126,85 Євро + 409 076,39 Євро), 1 546 555,55 дол. США та 88 844 175,85 грн. (130 797,34 грн. + 186 224,52 грн. + 88 527 153,99 грн.). Відповідно до курсу встановленого НБУ на 18 серпня 2010 року еквівалент суми заборгованості в грн. складає: 137 130 506,10 грн. що становить суму 36 084 006,97 грн. (3 556 286,87 Євро *10,14654) + 12 202 323,28 грн. + 88 884 175,85 грн.
ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» вказує, що відповідно до договору іпотеки від 29.07.2008 укладеного між ним та банкрутом, предметом іпотеки забезпечуються зобов'язання ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка» за кредитором договором № 7/К-2008 від 29.07.2008 та ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн» за кредитором договором № 8/К-2008 від 29.07.2008, зобов'язання банкрута за кредитним договором № 9/К-2008 від 29.07.2008, у розмірах визначених договором, що складається з сум кредиту, процентів за користування кредитами, можливими штрафними санкціями, комісіями, відшкодування збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки, зобов'язання. Таким чином, банк зазначив, що його вимоги повністю забезпечені заставою майна банкрута.
Отже, судом першої інстанції встановлено, що 29.07.2008 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» та банкрутом було укладено кредитний договір № 9/К-2008, де банкрут виступив позичальником, а банк, - кредитодавцем. Відповідно до п.п. 1.1., 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3. договору № 9/К-2008, кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну його частину. Кредит надається в сумі 1 060 000,00 євро. Термін остаточного повернення кредиту «28» липня 2010 року включно. Процентна ставка за користування кредитом, з урахуванням змін внесених до договору № 9/К-2008 додатковою угодою № 3 від 15.12.2008 року до договору № 9/К-2008, становить 13% річних. При невиконання умов визначених п.п. 3.3.4 на протязі трьох місяців з дати отримання кредиту, процентна ставка за користування кредитом становить 14% річних.
Відповідно до п.п. 1.3., 2.7.1., 2.7.6., 4.3. договору № 9/К-2008, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає застава, поруки, іпотека. Проценти за користування кредитом /Траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення Траншу (в тому числі за період прострочення Траншу). Проценти за користування Траншем нараховуються в валюті кредиту. У разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної ставки, визначеної в п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.
Відповідно до п.п. 7.4. договору № 9/К-2008, цей договір набуває чинності з дати його укладання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції головою ліквідаційної комісії в заяві про порушення справи про банкрутство визнано заборгованість банкрута перед ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» «за кредитором у сумі 10 223 656,54 грн., 1 557 971,63 грн. відсотків за користування кредитом». Факт отримання банкрутом коштів за договором № 9/К-2008 останнім не заперечувалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно вищезазначеного п.п. 4.3. договору № 9/К-2008, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної ставки, визначеної в.п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.
Відповідно до ст. ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку на підставі п.п. 4.3. договору № 9/К-2008, про те, що підлягає визнанню пеня за несвоєчасне погашення кредиту, визначена у національній валюті України - у гривні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимоги банку за договором № 9/К-2008 від 29.07.2008 є обґрунтованими матеріалами справи та підлягають визнанню в наступних сумах: 1 060 000,00 Євро заборгованості по поверненню кредиту; 181 204,52 Євро заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 420 972,65 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту; 131 062,40 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 127 968,51 грн. заборгованості по комісіям; 2592,83 грн. інфляційних збитків; 2340,43 Євро державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що 29.07.2008 між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк», який виступив іпотекодержателем та банкрутом, який виступив іпотекодавцем було укладено договір іпотеки, де останній, як майновий поручитель за ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка» та як майновий поручитель за ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн» уклали цей договір. Відповідно до визначень термінів викладених у тексті договору іпотеки, кредитним договором 1 є кредитний договір № 7/К-2008, укладений 29.07.2008 року між іпотекодержателем (банком) та позичальником - ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»; кредитним договором 2 є кредитний договір № 8/К-2008, укладений 29.07.2008 року між іпотекодержателем (банком) та позичальником - ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн»; кредитним договором 3 є кредитний договір № 9/К-2008, укладений 29.07.2008 року між іпотекодержателем (банком) та позичальником - банкрутом.
Відповідно до п.п. 1.2. договору іпотеки, предметом іпотеки забезпечується в тому числі зобов'язання 1, 2, 3 під якими розуміються сторонами договору іпотеки зобов'язання за договорами № 9/К-2008, №7/К-2008, №8/К-2008 по поверненню кредиту, сплаті процентів, штрафу, відшкодування всіх можливих збитків пов'язаних з порушенням взятих зобов'язань; сплаті штрафів, пеней у розмірах визначених кредитним договором з урахуванням змін та доповнень до договорів № 9/К-2008, №7/К-2008, №8/К-2008.
За таких обставин, місцевим судом правомірно зроблено висновок, що вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» підлягає задоволенню у першу чергу вимог кредиторів, виходячи з того, що у банкрута наявні перед банком грошові зобов'язання за кредитним договором (№ 9/К-2008 від 29 липня 2008 року) за яким банкрут виступив позичальником, які забезпечені договором іпотеки в повному обсязі.
Судом першої інстанції також встановлено, що 29.07.2008 між банком та ТОВ «Домотехніка - Дистриб юшен» був укладений кредитний договір № 8К-2008. Відповідно до умов п.п. 1.1., 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3. вказаного договору, ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» надає ТОВ «Домотехніка - Дистриб юшен» у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну його частину. Кредит надається в сумі 1510000,00 Євро (по офініційному курсу НБ України складає 11516128,25 грн.). Термін остаточного повернення Кредиту «28» липня 2010 року включно. Процентна ставка за користування кредитом становить 12,5 % річних. При невиконання умов визначених п.п. 3.3.4 протягом 3 місяців з дати отримання кредиту, процентна ставка за користування кредитом становить 13,5 % річних.
Відповідно до п.п. 2.7.1., 2.7.6., 4.3. договору № 8/К-2008, проценти за користування кредитом Траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення Траншу (в тому числі за період прострочення Траншу). Проценти за користування Траншем нараховуються в валюті кредиту, що визначена в додатковій угоді та в розмірі, визначеному в п. 1.1.3. цього договору. У разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної ставки, визначеної в п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.
Відповідно до рішення господарського суду Київської області у справі № 9/246-09 від 03 грудня 2009 року задоволено позов ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» до ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн» за кредитним договором № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року..
Так, суд першої інстанції своє рішення про відмову у визнанні вимог заявлених на підставі договору іпотеки, кредитного договору № 8/К-2008, договору поруки суд відмовив банку мотивуючи тим, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів влади органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, що також містить інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, - за ідентифікаційним кодом «33483924» на яке наявні вказівки в кредитному договорі № 8/К-2008 від 29.07.2008 як на ідентифікаційний номер ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн», обліковується інша юридична особа -товариство з обмеженою відповідальністю «САМТЕКС», місцезнаходження юридичної особи: 65012, Одеська обл., м. Одеса, Приморський район, вул. Велика Арнаутська, буд. 2-А, оф. 203, яка в свою чергу є припиненою згідно вказаного витягу.
Таким чином юридична особа -позичальник за кредитним договором № 8/К-2008 за ідентифікаційним кодом 33483924, не зареєстрована, а юридична особа, яка була зареєстрована за вказаним ідентифікаційним кодом, є припиненою 25.06.2012.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність вимог банку, що заявлені та пов'язані з кредитним договором №8/К-2008 від 29.07.2008, тобто банком не доведено факт укладення даного договору, на забезпечення якого укладено договір іпотеки, на підставі чого суд відмовив задоволенні заявлених вимог. Аналогічним чином, в зв'язку з вказаним, не доведеними на думку місцевого суду є вимоги банка що випливають з договору поруки від 29.07.2008, яким забезпечено виконання зобов'язання за кредитним договором № 8/К-2008 від 29.07.2008 року.
В той же час, апеляційний суд не погоджується з таким висновоком місцевого суду враховуючи наступне.
Відмовляючи у вдоволенні частини вимог публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк», які присуджені до стягнення на користь банку рішенням суду, яке набрало законної сили, місцевим судом порушено вимоги ст. 35 Господарської процесуального кодексу України, а саме ч. 2, якою факти, встановлені рішенням господарського сулу, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, беручи до уваги інформацію з Єдиного державної о реєстру щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з даними якого на дату розгляду вимог банку до банкрута за кодом ЄДРПОУ 33483924 обліковується товариство з обмеженою відповідальністю «Самтекс», місцевий господарський суд не здійснив жодних заходів з метою перевірки цих обставин, не направив запит до реєстратора з метою з'ясування можливого здійснення зміни найменування підприємства або звичайної помилки, не витребував у жодної із сторін витяг з наявною в ньому інформацією, тобто неналежним чином і не в повній мірі дослідив докази, які покладені в основу оскаржуваної ухвали.
В той же час, як вбачається з виписки є Єдиного державної о реєстру щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 21.04.2008 року (яку надавав позинальник до отримання кредиту), саме ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшин» зареєстроване за кодом 33483924, а отже кредитний договір № 8/К-2008 від 29.07.2008 укладено саме між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» та ТОВ «Домотехніка-Диетриб'юшин», а банкрут виступив майновим та фінансовим поручителем.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали місцевим судом було надано перевагу одних доказів над іншими, не було вчинено дій щодо витребування доказів від сторони по справі та реєстратора, що привело до порушення положень ст.ст. 4-5, 35, 43, 65 ГПК України, а також приписів ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Договір поруки, укладений 29 липня 2008 року між банкрутом, який виступив поручителем, ТОВ «Домотехніка - Дистриб ?юшен», який виступив боржником та банком, який виступив кредитором та надав кредит боржнику. Відповідно до п.п. 2 договору поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання зобов'язань що випливають з кредитного договору № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року. Відповідно до п. 3 договору поруки, у разі порушення (невиконання та/або неналежного виконання) боржником зобов'язання, забезпеченого цим договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання за кредитним договором, як від боржника, так і від поручителя, як в повному обсязі, так і в частині боргу. За цим договором поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання в повному обсязі ним зобов'язань, що випливають з договором № 8/К-2008: погашення основної суми кредиту, погашення процентів, згідно з умовами кредитного договору, інші виплати, належні кредитору і такі, що випливають з умов кредитного договору (в т.ч. штраф, пені, відшкодування збитків, витрати по зверненню стягнення на предмет застави).
Так, апеляційним судом встановлено, що договір поруки є укладеним, що підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України «Види забезпечення виконання зобов'язання»визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як зазначалось вище 29.07.2008 між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк», який виступив іпотекодержателем та банкрутом, який виступив іпотекодавцем було укладено договір іпотеки, де останній, як майновий поручитель за ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка» та як майновий поручитель за ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн» уклали цей договір. Відповідно до визначень термінів викладених у тексті договору іпотеки, кредитним договором 1 є, зокрема, кредитний договір № 8/К-2008, укладений 29.07.2008 року між іпотекодержателем (банком) та позичальником - ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшн».
Відповідно до п.п. 1.2. договору іпотеки, предметом іпотеки забезпечується в тому числі зобов'язання 1, 2, 3 під якими розуміються сторонами договору іпотеки зобов'язання за договорами № 9/К-2008, № 7/К-2008, № 8/К-2008 по поверненню кредиту, сплаті процентів, штрафу, відшкодування всіх можливих збитків пов'язаних з порушенням взятих зобов'язань; сплаті штрафів, пеней у розмірах визначених кредитним договором з урахуванням змін та доповнень до договорів № 9/К-2008, №7/К-2008, №8/К-2008.
Так, банкрут в силу укладених з банком договорів поруки є фінансовим поручителем ТОВ «Домотехніка-Дистриб'юшин», і одночасно є майновим поручителем належного виконання фінансових зобов'язань зазначених юридичних осіб за договором іпотеки.
В силу положень ст. 583 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про заставу», заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основної зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Норми ст. 12 Закону України «Про іпотеку» передбачають правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця, які полягають у тому, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч положенням ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.
Частиною 3 п. 14 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначено, що до складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Положеннями ст. 509 ЦК України передбачено поняття зобов'язання, яким є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другою сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Аналізуючи вищенаведені норми колегія суддів дійшла висновку, що нормами чинного законодавства передбачено можливість задоволення грошових вимог іпотекодержателя (та/або заставодержателя), які виникли на підставі певного правочину.
В силу норм, вкачаних в частинах 1. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі, відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну ) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Виходячи із викладеного, майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені іпотекою майна, що належить на праві власності майновому поручителю, відповідають перед кредитором солідарно.
Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, сутність солідарного обов'яжу полягає в тому, що у випадку невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого, зокрема, іпотекою майна третьої особи, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання у тому числі одночасно від боржника та майнового поручителя.
При цьому, норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не обмежують право кредитора на звернення з грошовими вимогами до майнового поручителя у випадку, якщо основний боржник не заплатив борг.
Таким чином, між банком та ТОВ «Домотехніка - Дистриб юшен» виникло зобов'язання. яке передбачене ст. 1054 ЦК України, а вже виконання цього зобов'язання було забезпечене порукою та іпотекою.
Отже, вищенаведене свідчить, що в силу поруки банк має право заявляти вимоги до банкрута на підставі зобов'язання, яке було забезпечене порукою, а в силу іпотеки, така вимога автоматично потрапляє у першу чергу задоволення вимог кредиторів.
Вищенаведеного не було враховано місцевим господарським судом.
Відповідно до ч.2 п.6 ст.14 Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Відповідно до пп. "а" п.п. 1 п. 1 ст. 31 Закону вимоги кредиторів, забезпечені заставою, задовольняються в першу чергу.
Отже, вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, які за своїми ознаками (моментом виникнення) також можуть відноситися до вимог конкурсних кредиторів, вносяться окремо до реєстру вимог кредиторів незалежно від подання ними заяв із вимогами та на будь-якій стадії процедури банкрутства. Тобто, навіть після спливу встановленого Законом строку звернення із заявою про визнання кредитора до боржника.
Крім того, колегія суддів зазначає, що незалежно від того, до кого звертається кредитор із вимогами, забезпеченими заставою, - основного боржника, або заставного боржника (третьої особи, якою майно було передано у заставу (майнового поручителя) - суть кредиторських вимог при цьому не змінюється, а тому вони все одно залишаються такими, що забезпечені заставою майна (ст. 583 ЦК України).
Аналізуючи вищенаведені норми права та обставини справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вимоги банку до боржника є майновими вимогами, які виникли на підставах, що передбачені цивільним законодавством, а тому висновок місцевого господарського суду про їх безпідставність є таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд робить висновок, що вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів, виходячи з того, що у банкрута наявні перед банком грошові зобов'язання за кредитним договором (№ 8/К-2008 від 29 липня 2008 року) за яким банкрут виступив позичальником, які забезпечені договором іпотеки в повному обсязі.
Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі встановлено, що 29 липня 2008 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» та ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка»був укладений кредитний договір № 7/К-2008. Відповідно до умов п.п. 1.1., 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3. вказаного договору, банк надає ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка» у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну його частину. Мультивалютний кредит надається в сумі 8 000 000,00 дол. США та 2 523000,00 євро. Термін остаточного повернення Кредиту «28»липня 2010 року включно. Процентна ставка за користування кредитом, з урахуванням змін внесених до Договору 2 додатковою угодою № 3 від 15 грудня 2008 року до Договору 2, становить 15,5 % річних по траншах у дол. США, по траншах у євро 13,0 % річних. При невиконання умов визначених п.п. 3.3.4 на протязі трьох місяців з дати отримання кредиту, процентна ставка за користування кредитом становить 16,5 % річних по траншах у дол. США, по траншах у євро 14,0 процентів річних.
Відповідно до п.п. 2.7.1., 2.7.6., 4.3 договору № 7/К-2008, проценти за користування кредитом Траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення Траншу (в тому числі за період прострочення Траншу). Проценти за користування Траншем нараховуються в валюті кредиту, що визначена в додатковій угоді та в розмірі, визначеному в п. 1.1.3. цього договору. У разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної ставки, визначеної в п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.
Відповідно до ухвали попереднього засідання господарського суду Київської області у справі № 43/160 від 10 липня 2009 року, ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» було визнано кредитором ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка» на суму 88 527 153,99 грн..
Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» та банкрутом укладено два договори, якими забезпечено виконання позичальником кредитного договору № 7/К-2008 від 29.07.2008 року, - договір поруки та договір іпотеки, де кошти за кредитним договором отримані ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка». Згідно договору іпотеки вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» за договором № 7/К-2008 забезпечені іпотекою майна банкрута (майновою порукою).
Договір поруки, укладений 29.07.2008 між банкрутом, який виступив поручителем, ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка», який виступив боржником та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк», який виступив кредитором та надав кредит боржнику.
Відповідно до п.п. 2 договору поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання зобов'язань що випливають з кредитного договору № 7/К-2008 від 29.07.2008.
Відповідно до п. 3 договору поруки, у разі порушення (невиконання та/або неналежного виконання) боржником зобов'язання, забезпеченого цим договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання за кредитним договором, як від боржника, так і від поручителя, як в повному обсязі, так і в частині боргу. За цим договором поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання в повному обсязі ним зобов'язань, що випливають з договору № 7/К-2008: погашення основної суми кредиту, погашення процентів, згідно з умовами кредитного договору, інші виплати, належні кредитору і такі, що випливають з умов кредитного договору (в т.ч. штраф, пені, відшкодування збитків, витрати по зверненню стягнення на предмет застави).
Судом першої інстанції встановлено, що даний договір поруки є укладеним, що підтверджено матеріалами справи.
Також судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» та банкрутом 29.07.2008 було укладено в нотаріальній формі договір іпотеки, де банк виступив іпотекодержателем, а ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка» - позичальником за кредитним договором № 7/К-2008 від 29.07.2008, а банкрут у цій справі виступив іпотекодавцем.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк», що виникають на підставі договору поруки від 29.07.2008, згідно якого банкрут поручився за виконання ТОВ «Мережа супермаркетів електроніка «Домотехніка» кредитного договору № 7/К-2008 від 29.07.2008, підлягають визнанню у сумах та розмірах, з урахуванням положень 4.3. договору: 88 527 153,99 грн., 1546 555,55 дол. США процентів та 409 076,39 Євро процентів, що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів.
В той же час, місцевий суд дійшов висновку про те, що за договором іпотеки у банкрута відсутні грошові зобов'язання перед банком у розумінні приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за кредитним договором № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року, а отже відсутні грошові вимоги до банкрута, а у банкрута відсутні грошові зобов'язання перед банком за кредитним договором № 7/К-2008 від 29.07.2008 року, а тому за договором іпотеки банк не є за змістом Закону про банкрутство кредитором банкрута, в зв'язку з чим виходячи з норм ст. 1, ч. ст. 31 Закону про банкрутство, відсутні підстави для задоволення вимог ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» - визнання за договором іпотеки кредитором банкрута.
В той же час апеляційний суд не погоджується з вищенаведеними висновками місцевого господарського суду.
Аналізуючи вищенаведені обставини даної справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вимоги публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» до банкрута виникли , як на підставі договору поруки так й на підставі договору іпотеки, що укладений між банком та банкрутом.
Згідно положеннями укладеного договору іпотеки банкрут передав в іпотеку банку нерухоме майно, яким забезпечив виконання зобов'язань за кредитним договором № 7/К-2008 від 29.07.2008 року, № 8/К-2008 від 29.07.2008 року та № 9/К-2008 від 29.07.2008 року.
Так, банкрут в силу укладених з банком договору поруки є фінансовим поручителем, зокрема, ТОВ «МСТ «Домотехніка» і одночасно є майновим поручителем належного виконання фінансових зобов'язань зазначених юридичних осіб за договором іпотеки.
Аналізуючи обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що між банком та ТОВ«МСЕ «Домотехніка» виникло зобов'язання. яке передбачене ст. 1054 ЦК України, а вже виконання цього зобов'язання було забезпечене порукою та іпотекою.
Отже, вищенаведене свідчи, що в силу поруки банк має право заявляти вимоги до банкрута на підставі зобов'язання, яке було забезпечене порукою, а в силу іпотеки, така вимога автоматично потрапляє у першу чергу задоволення вимог кредиторів.
Вищенаведеного не було враховано місцевим господарським судом.
В силу положень ст.ст. 509, 543, 554, 562, 583 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про заставу», ст. 11, 12, 33 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 14, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», апеляційний суд робить висновок, що вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів, виходячи з того, що у банкрута наявні перед банком грошові зобов'язання за кредитним договором (№ 7/К-2008 від 29 липня 2008 року) за яким банкрут виступив позичальником та які забезпечені договором іпотеки в повному обсязі.
За таких обставин, апеляційний суд вважає неправомірним висновок місцевого господарського суду про часткове визнання вимоги публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк», які є судовими витратами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для обґрунтованості заявлених ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» грошових вимог, що забезпечені заставо, а тому останні підлягають визнанню у повному обсязі.
Апеляційний суд частково задовольняє вимоги публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк», зазначені в апеляційній скарзі, про скасування оскаржуваної ухвали в частині визнання вимог ТОВ «Плазма - Логістик» до банкрута у розмірі 2 400 000,00 грн.
Заява ТОВ «Плазма - Логістик» про визнання кредитором мотивована тим, що вимоги виникли на підставі договору про надання послуг з управління та технічного обслуговування нерухомого майна № 06-2009 /ТО від 24 червня 2009 року, на підставі якого заявник в період з липня 2009 року по червень 2010 року виконував функції з управління та технічного обслуговування об'єкту нерухомого майна, на підтвердження чого надано акти прийому-передачі наданих послуг, підписані сторонами, за якими заборгованість банкрута перед ТОВ «Плазма - Логістик» становить 2400 000,00 грн. та не була погашена банкрутом.
Так, місцевим господарським судом встановлено, що 24 червня 2009 року між банкрутом та ТОВ «Плазма - Логістик» було укладено договір № 06-2009/ТО про надання послуг з технічного обслуговування, де ТОВ «Плазма - Логістик» виступив виконавцем, а банкрут - замовником.
Відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 4.1., 5.1. вказаного договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання своїми силами, або із залученням третіх осіб, надавати комплекс послуг з управління та технічного обслуговування об'єкта нерухомого майна, що належить замовнику; послуги надаються замовнику виконавцем в період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року; прийом-передача наданих послуг здійснюється сторонами на підставі акту прийому-передачі наданих послуг; за надані послуги замовник виплачує виконавцю грошову суму в розмірі 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ щомісячно протягом дії договору.
Факт належного надання ТОВ «Плазма - Логістик» послуг за вказаним договором банкруту та прийняття наданих послуг банкрутом підтверджено актами прийому-передачі наданих послуг: від 31 липня 2009 року; від 31 серпня 2009 року; від 30 вересня 2009 року; від 31 жовтня 2009 року; від 30 листопада 2009 року; від 31 грудня 2009 року; від 31 січня 2010 року; від 28 лютого 2010 року; від 31 березня 2010 року; від 30 квітня 2010 року; від 31 травня 2010 року; від 30 червня 2010 року.
Відповідно до матеріалів справи, а саме звіту ліквідатора, останнім визнано вимоги ТОВ «Плазма - Логістик» в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного судом першої інстанції, керуючись ч. 1 ст. 509, ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, вимоги ТОВ «Плазма - Логістик» за договором № 06-2009/ТО про надання послуг з технічного обслуговування від 24 червня 2009 року є обґрунтованими, доведеними, тому визнаються судом в повному обсязі - в сумі 2 400 000,00 грн. та підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута.
Натомість як вбачається з вищезазначених атів прийому-передачі наданих послуг, а саме абз. 5 кожного акту, загальна вартість наданих послуг складає суму у розмірі 666 666,67 грн., крім того ПДВ 20% - 131 333,33 грн.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи докази по справі, керуючись ст. 43 ГПК України, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду про доведеність та обґрунтованість вимог ТОВ «Плазма - Логістик», однак вважає, що сума даних вимог підлягає зменшенню з врахуванням відомосте, що містяться в абз. 5 кожного акту.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала підлягає зміні, а саме ч. 1 п. 3 резулятивної частини ухвали.
У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.
Таким чином, доводи апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.
В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду Київської області від 02.07.2012 року у справі № Б22/144-10/8 частковому скасуванню та частковій зміні.
Керуючись ст.ст. 41, 42, 43, 47, 32-34, 43, 86, 91, 94, 99, 101-105 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Київської області від 02.07.2012 року у справі № Б22/144-10/8 в частині розгляду грошових вимог публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» скасувати, в даній частині прийняти нове судове рішення, яким визнати вимоги публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк»:
- за договором № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року: 88 527 153,99 грн. (вісімдесят вісім мільйонів п'ятсот двадцять сім тисяч сто п'ятдесят три грн. 99 коп.), 1 546 555,55 дол. США (один мільйон п'ятсот сорок шість тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять дол. США 55 центів) (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (7.8973 грн. за 1 дол. США) становить 12 213 613,14 грн. / що станом на 02 липня 2012 року банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (7.9925 грн. за 1 дол. США) становить 12 360 845,23 грн.) та 409 076,39 Євро (чотириста дев'ять тисяч сімдесят шість Євро 39 Євроцентів) (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (10.1219 грн. за 1 Євро) становить 4 140 630,31 грн. / що станом на 02 липня 2012 року за офіційним курсом Національного банку України (9.9730 грн. за 1 Євро) становить 4 079 718,83 грн., що підлягають задоволенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів;
- за договором № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року: 1510000,00 (один мільйон п'ятсот десять тисяч) заборгованості по поверненню кредиту грн., 259006,92 Євро (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч 9 Євро, дев'яносто два цента) заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 59246,54 Євро (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сорок шість Євро, п'ятдесят чотири центи Євро) пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 18532,96 Євро (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять два Євро дев'яносто шість центів Євро) пеня зав несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 182294,77 грн. (сто вісімдесят дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні, сімдесят сім копійок) заборгованість за комісіями; 3693,75 грн. (три тисячі шістсот дев'яносто три гривні, сімдесят п'ять копійок) інфляційні збитки; 2340,43 Євро (дві тисячі триста сорок Євро, сорок три цента) державного мита, згідно рішення суду; 236 грн. (двісті триста шість гривень), що разом становить: 1849126,85Євро (один мільйон вісімсот сорок дев'ять тисяч сто двадцять шість грн. 85 коп.) (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України становить 18716677,1грн. (10,1219 грн. за 1 Євро) / що станом на 02 липня 2012 року за офіційним курсом Національного банку України (9.9730 грн. за 1 Євро) становить 18441342,1 грн.) та 186224,52грн. (сто вісімдесят шість тисяч двісті двадцять чотири грн. 52 коп.), що підлягають задоволенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів.
Змінити ч. 1 п. 3 ухвали господарського суду Київської області від 02.07.2012 року у справі № Б22/144-10/8, виклавши його в наступній редакції «товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК", ідентифікаційний код юридичної особи: 35379441, місцезнаходження: (за заявою Заявника: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30 В); 08320, Київська обл., Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 121 (згідно даних з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців («ЄДР»)): 9468000,00 грн. (два мільйони чотириста тисяч грн. 00 коп.), - четверта черга задоволення вимог кредиторів Банкрута; 125,00 грн. (сто двадцять п'ять грн. 00 коп.), -1 черга задоволення вимог кредиторів Банкрута; в іншій частині вимог Заявника 1 -відмовити;».
В решті ухвалу господарського суду Київської області від 02.07.2012 року у справі № Б22/144-10/8 залишити без змін.
Головуючий суддя Разіна Т.І.
Судді Гарник Л.Л.
Верховець А.А.