01 листопада 2012 року Справа № 0870/9009/12
м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., розглянувши у місті Запоріжжя у письмовому провадженні адміністративну справу
за заявою Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»
до Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Іваниці Юрія Олександровича
про визнання протиправною та скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2012р,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» до Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Іваниці Юрія Олександровича про визнання протиправною та скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2012р.
В позовній заяві позивач зазначає, що постанова Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Іваниці Юрія Олександровича від 14.08.2012, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги № Ю-80у, виданої управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя на суму 20 782,62 грн. та накладено арешт на все майно позивача, є незаконною та протиправною, оскільки прийнята всупереч вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що 29.09.2011 року Господарським судом Запорізької області була винесена ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника. Однак, в порушення вимог зазначених законів відповідачем було винесено оскаржувану постанову. Тому позивач просить суд визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, винесену відповідачем, протиправною та скасувати її.
Представник Позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягає.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, продав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечує.
В зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснюється, справа розглядається у письмовому провадженні.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, Головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Іваницею Ю.О. на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2012 року на підставі Вимоги №Ю-80у від 01.06.2012 року, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя на суму 20782,62 грн.
Вищезазначеною постановою ПП "Фабрика делікатесних сирів" надано строк до 21.08.2012 для добровільного виконання Вимоги №Ю-80у від 01.06.2012 року, також накладено арешт на все майно що належить боржнику та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.
Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави для відкриття виконавчого провадження.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Положення ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначають вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, а саме:
1) пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 37 Закону встановлено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі, порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
З системного аналізу зазначених вище норм вбачається, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів при порушенні провадження у справі про банкрутство в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", або наявність такого мораторію на час відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" є підставою для зупинення відповідного виконавчого провадження у разі звернення стягнення за конкурсними вимогами кредиторів, та не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" надано вичерпний перелік таких підстав, що ж стосується пункту 8 частини 1 статті 26 Закону, то слід зазначити, що даний пункт передбачає обов'язкову чітку вказівку в законі про неможливість здійснити виконавче провадження при наявності якихось обставин. Ані Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ані Закон України "Про виконавче провадження" не містять застережень щодо неможливості здійснити виконавче провадження при наявності порушеної справи про банкрутство та введеного мораторію, проте стаття 37 Закону України "Про виконавче провадження" чітко регламентує дії державного виконавця при наявності чи виникненні таких обставин.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законом під час винесення оскаржуваної постанови, у зв'язку із чим позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
У задоволенні позову Приватному підприємству «Фабрика делікатесних сирів» до Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Іваниці Юрія Олександровича про визнання протиправною та скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2012р - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя /підпис/ Л.О. Нестеренко