07 листопада 2012 року Справа № 2а/0370/3334/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю представника позивача Матвіїва В.М.,
представника відповідача Цвілюх Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватної фірми «Ельф» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватна фірма «Ельф» (далі - позивач, ПФ «Ельф») звернулася в суд із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Луцька ОДПІ) від 26 вересня 2012 року №0001662201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 163091 грн., та №0001672201, яким фірмі збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 180753 грн.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що висновки податкового органу про відсутність документального підтвердження правомірності віднесення до податкового обліку понесених витрат та сум ПДВ по господарських операціях з придбання товарів у ТзОВ «Агротрейд», ТзОВ «Техпромінвестторг», ТзОВ «ТК «Агротрейд» та ПП «Промислове підприємство «Юран-Україна», зроблені в ході проведення планової виїзної перевірки позивача, не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач вказує, що факт здійснення господарських операцій із придбання продукції у вказаних контрагентів-постачальників підтверджується відповідними первинними документами, зокрема, податковими, видатковими накладними та подорожніми листами, які були в повному обсязі надані податковому органу в ході проведення перевірки. За таких обставин вважає протиправним донарахування Луцькою ОДПІ грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень, що прийняті за наслідками проведеної перевірки, а тому просить зазначені рішення скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити.
Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов вимог товариства не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали наведені у запереченнях доводи та просили відмовити у задоволенні адміністративного позову ПФ «Ельф».
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з врахуванням наступного.
Судом встановлено, що в період з 16.08.2012 року по 06.09.2012 року Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПФ «Ельф».
За результатами даної перевірки відповідачем 13.09.2012 року складено акт №4413/22-1/00292652 «Про результати планової виїзної перевірки ПФ «Ельф» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року».
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.44.1 ст.44, п.138.1 та п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 132725 грн., в тому числі: за 3 квартал 2011 року - 54558 грн., 4 квартал 2011 року - 17435 грн., 1 квартал 2012 року - 7440 грн., 2 квартал 2012 року - 53292 грн.; п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 120502 грн., в тому числі: за листопад 2011 року - 16545 грн., січень 2012 року - 18655 грн., лютий 2012 року - 33158 грн., квітень 2012 року - 2248 грн., травень 2012 року - 49163 грн., червень 2012 року - 733 грн.
На підставі вищевказаного акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року №0001662201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 163091 грн. (в тому числі: за основним платежем - 132725 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30366 грн.) та №0001672201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 180753 грн. (в тому числі: за основним платежем - 120502 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 60251 грн.).
Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в періоді, охопленому перевіркою, на загальну суму 602212 грн. та завищення податкового кредиту за цей же період на загальну суму 120502 грн., який базується на тому, що фірмою не надано для перевірки належним чином оформлених документів, які б підтверджували ідентифікацію товару (паспорта продукції чи сертифікати якості) та його транспортування по взаємовідносинах із контрагентами ТзОВ «Агротрейд», ТзОВ «Техпромінвестторг», ТзОВ «ТК «Агротрейд» та ПП «Промислове підприємство «Юран-Україна».
Однак, суд вважає висновки Луцької ОДПІ такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, ПФ «Ельф» зареєстрована як юридична особа 26.06.1996 року та основними видами діяльності позивача є, зокрема, оптова торгівля сільськогосподарською технікою, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угрупувань.
Як свідчать матеріали справи, 10 січня 2011 року між ТзОВ «Агротрейд» (постачальник) та ПФ «Ельф» (покупець) укладено договір №263, предметом якого є поставка продукції. На виконання умов вказаного договору ТзОВ «Агротрейд» протягом липня-листопада 2011 року здійснило поставки запасних частин до сільгосптехніки, що підтверджується видатковими та податковими накладними, а також подорожніми листами вантажного автомобіля позивача, на яких наявна печатка ТзОВ «Агротрейд». Факт проведення взаєморозрахунків за поставлений товар підтверджується виписками по банківському рахунку позивача (Т.1, а.с.63-141).
Також 28 січня 2011 року між ПФ «Ельф» (покупець) та ТзОВ «Техпромінвестторг» (постачальник) укладено договір поставки №28/01, предметом якого є поставка запасних частин до сільськогосподарської техніки. Протягом липня-вересня 2011 року ТзОВ «Техпромінвестторг» здійснило в адресу позивача поставку запчастин, що підтверджується податковими, видатковими накладними та подорожніми листами вантажного автомобіля із наявною на них печаткою постачальника. Про проведені розрахунки із ТзОВ «Техпромінвестторг» свідчать виписки по банківських рахунках позивача (Т.1, а.с.152-211).
Крім того, 06.01.2012 року між ТзОВ «ТК «Агротрейд» (постачальник) та ПФ «Ельф» (покупець) укладено договір №173, предметом якого є поставка продукції. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов даного договору ТзОВ «ТК «Агротрейд» протягом січня-березня, червня 2012 року здійснило поставку запасних частин, підтвердженням чого є видаткові та податкові накладні, а транспортування товару здійснювалось власним автотранспортом позивача, що підтверджують подорожні листи з відміткою ТзОВ «ТК «Агротрейд» на них. Розрахунки з даним постачальником проведені повністю, про що свідчать виписки з банківського рахунку фірми (Т.1, а.с.212-242, Т.2, а.с.1-26).
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 29.05.2012 року між ПП «Промислове підприємство «Юран-Україна» (продавець) та ПФ «Ельф» (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №290512 на придбання газобалонного обладнання для автомобілів. У травні 2012 року продавець здійснив поставку балонів газових, на підтвердження чого позивач надав видаткові та податкові накладні, подорожній лист вантажого автомобіля з відміткою контрагента-постачальника на ньому. Про проведення позивачем розрахунків свідчить виписка по банківському рахунку останнього (Т.2, а.с.27-41).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Водночас із досліджених в судовому засіданні первинних документів по господарських операціях позивача із контрагентами-постачальниками ТзОВ «Агротрейд», ТзОВ «Техпромінвестторг», ТзОВ «ТК «Агротрейд» та ПП «Промислове підприємство «Юран-Україна», вбачається, що останні повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, та підтверджують реальне виконання сторонами своїх господарських зобов'язань.
При цьому, суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що позивачем не підтверджено реальність здійснення поставки товарів з огляду на відсутність документів, які б підтверджували ідентифікацію товару (паспорти продукції чи сертифікати якості), його передачу покупцю (акти приймання-передачі, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), подорожні листи, документи про транспортування товару (товарно-транспортні накладні), та посилання на те, що обов'язковість вищезгаданих документів передбачена самими сторонами договорів купівлі-продажу №263 від 10.01.2011 року, укладеного із ТзОВ «Агротрейд», та №173 від 06.01.2012 року, укладеного із ТзОВ «ТК «Агротрейд», де було визначено, що приймання продукції за якістю та кількістю здійснюється покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7.
З матеріалів справи вбачається, що кожна поставка товару підтверджується його сертифікатами якості, виданими постачальниками продукції, транспортування товару здійснювалось власним та орендованими позивачем транспортними засобами, про що свідчать договори оренди вантажних автомобілів №2 від 01.04.2011 року та №1 від 03.01.2012 року, укладені із ПП ОСОБА_4, та свідоцтва про реєстрацію ТЗ (Т.1, а.с.144-148), а факт перевезення вантажу підтверджують подорожні листи вантажного автомобіля. Крім того, як встановлено судом, для перевезення вантажу ПФ «Ельф» відряджало водія ОСОБА_5 та експедиторів, яким видавались довіреності на отримання товару від постачальників ТзОВ «Агротрейд», ТзОВ «Техпромінвестторг», ТзОВ «ТК «Агротрейд» та ПП «Промислове підприємство «Юран-Україна», що підтверджується наявними в матеріалах справи посвідченнями про відрядження та журналом обліку виданих довіреностей (Т.2, а.с.58-79).
Разом з тим, безпідставними є твердження представника відповідача в судовому засіданні про те, що договори оренди вантажних автомобілів не відповідають вимогам ч.2 ст.799 ЦК України, оскільки не посвідчені нотаріусом. Зазначена норма ЦК України передбачає обов'язок нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи. Натомість, із досліджених судом договорів вбачається, що укладені вони із фізичною особою-підприємцем, тобто дані договори не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Водночас, судом встановлено, що придбаний позивачем товар в подальшому реалізовувався в межах його господарської діяльності, що підтверджують матеріали справи, зокрема, проведені ПФ «Ельф» аналізи продажу окремих позицій товарів, придбаних у ТзОВ «Агротрейд», ТзОВ «Техпромінвестторг», ТзОВ «ТК «Агротрейд» та ПП «Промислове підприємство «Юран-Україна», податкові та видаткові накладні, виписані позивачем в адресу своїх покупців (Т.2, а.с.83-179). При цьому ж судом встановлено, що така діяльність ПФ «Ельф» спрямована на досягнення прибутку, що підтверджується актом перевірки позивача.
Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів ТзОВ «Агротрейд», ТзОВ «Техпромінвестторг», ТзОВ «ТК «Агротрейд» та ПП «Промислове підприємство «Юран-Україна», а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання податкового органу на ту обставину, що на момент перевірки позивача його контрагенти згідно з базою даних ДПІ або відсутні за місцемзнаходження, або ліквідовані, оскільки зазначені обставини жодним чином не спростовують реальність господарських операцій на момент їх здійснення. Крім того, як ствердили представники відповідача в судовому засіданні, розбіжностей в показниках декларацій між позивачем та його контрагентами по базі даних ДПС не встановлено.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих Луцькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 26 вересня 2012 року №0001662201 та №0001672201, з огляду на що останні підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2146,00 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду згідно платіжного доручення №448 від 08.10.2012 року.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 26 вересня 2012 року №0001662201 та №0001672201.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми «Ельф» судові витрати в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 12 листопада 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій