Дата документу Справа №
Справа № 22-4453/12 Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.С.
Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
07 листопада 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів: Трофимової Д.А.
Дзярука М.П.
При секретарі: Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно -технічний яхт -клуб»Запорізькі вітрила»та ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно -технічний яхт -клуб»Запорізькі вітрила»про стягнення боргу по заробітній платі,
У жовтні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи було уточнено.
В обґрунтування позову зазначав, що наказом № 1 від 10.01.2000 року він був призначений на посаду президента ТОВ «Спортивно-технічний клуб «Запорізькі вітрила»та з цього часу з ним був укладений трудовий контракт на управління товариством. Згідно умов контракту оплата праці була встановлена у розмірі не менше 1650 грн. щомісячно.
10.12.2002р. на підставі наказу № 15 по підприємству в зв'язку з матеріальними труднощами розмір оплати праці було тимчасово зменшено до 1000 грн. з обов'язком компенсації з боку ТОВ «СТЯК «Запорізькі вітрила»втрат оплати праці у момент звільнення.
31.07.2006р. наказом № 24 позивач був звільнений з посади президента підприємства у відповідності до ст. 36 п.1 КЗпП України за згодою сторін.
В день видання наказу та здійснення запису в трудову книжку мав бути проведений остаточний розрахунок. Заборгованість на день звільнення склала 28600 грн. Відповідач у добровільному порядку відмовляється сплатити суму заборгованості по заробітній платі.
Позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 28600 грн., а також моральну шкоду, яку він оцінив у 10000 грн.
У квітні 2012 року позивач збільшив розмір позовних вимог, в заяві зазначав, що у зв'язку з тим, що позовну заяву було подано 25.10.2006 року, він має право збільшити розмір своїх позовних вимог на індекс інфляції з моменту виникнення заборгованості на момент розгляду справи по суті. Відповідно до раніше поданого позову сума заборгованості по заробітній платі складала 28600 грн., яка розраховувалася 44 місяці х 650 грн. (сума на яку було зменшено розмір окладу відповідно до наказу № 15 від 10.12.2002 року).
Вказану суму було проіндексовано відповідно до офіційної таблиці індексів інфляції. Розрахунок проведено: 28600 грн. х 1,00 x 1,0200 x 1,026 x 1,018 x 1,009 (показники індексу інфляції з серпня 2006 року по грудень 2006 року включно). Сума боргу з урахуванням індексу інфляції з серпня 2006 року по грудень 2006 року включно складає 30743,44 грн., з яких 28600 грн. - сума основного боргу, 2143,44 грн. - індекс інфляції. 75549,43 грн. - сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції з серпня 2006 року по березень 2012 року включно.
Оскільки відповідачем було зменшено заробітну плату, то і надходження коштів до бюджету було меншим. При звільнені роботодавець був зобов'язаний виплатити позивачу заробітну плату та зробити відповідні відрахування податків, які впливали б на його пенсію. З моменту його звільнення ним була недоотримана пенсія в сумі 27000 грн.
Крім того, позивачу було завдано моральної шкоди в результаті не виплати йому заробітної плати при звільненні. Роботодавцем було залишено його без засобів на проживання, він був змушений звертатися до друзів аби позичати гроші поки він вирішить свої фінансові питання. Він є людиною похилого віку та йому необхідні медичні препарати для підтримання свого здоров'я у нормальному стані. Спричинену йому моральну шкоду позивач оцінює в 10000 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просив суд стягнути з ТОВ «Спортивно-технічний яхт-клуб»«Запорізькі вітрила»на його користь суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 102549,43 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Спортивно-технічний яхт-клуб «Запорізькі вітрила»на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у розмірі 28600 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ «Спортивно -технічний яхт -клуб»Запорізькі вітрила»та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі ТОВ «Спортивно -технічний яхт -клуб»Запорізькі вітрила», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі також посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Спортивно -технічний яхт -клуб»Запорізькі вітрила»на його користь: невиплачену заробітну плату в сумі 86334,63 грн.; індекс інфляції в сумі 45990,54 грн.; недоплату компенсації за невикористану частину відпустки в сумі 9385,49 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга ТОВ «Спортивно -технічний яхт -клуб»Запорізькі вітрила»підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Однак, зазначеним вимогам закону ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає.
Задовольняючи позов частково, суд виходив із того, що позивач був прийнятий на роботу та працював не лише на підставі наказу № 1 від 10.01.2000р., заробітна плата позивача визначалася не лише у відповідності до штатного розкладу. Оскільки при прийнятті ОСОБА_3 на роботу сторони узгодили розмір оплати його праці - не менше 1650 грн. за місяць, зміна розміру оплати можлива лише за угодою сторін, що відображено у п. 6.1 Контракту, а не на підставі наказу, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 10.12.2002р. по 31.07.2006р. у розмірі 28600 грн. підлягають задоволенню згідно зі ст. 116 КЗпП України. Доказів того, що контракт підписаний від імені Товариства не уповноваженою особою, відповідач суду не надав. Зазначений контракт рішенням суду недійсним не визнаний.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України «Про оплату праці»N 108/95-ВР від 24.03.1995р. оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ТОВ «Спортивно-технічний яхт-клуб «Запорізькі вітрила»№ 1 від 10.01.2000р. ОСОБА_3 був прийнятий на посаду президента товариства з 10.01.2000р. з оплатою згідно штатного розкладу з іспитовим строком на 3 місяці (а.с. 47).
В трудовій книжці ОСОБА_3 підставою для прийняття його на посаду президента товариства також зазначено наказ № 1 від 10 січня 2000 року (а.с. 5).
10.01.2000 року між позивачем та Головою загальних зборів учасників ТОВ «Спортивно-технічний яхт-клуб «Запорізькі вітрила»ОСОБА_4, який діяв на підставі рішення зборів учасників (Протокол № 4 від 10.01.2000 року) був укладений Контракт на керування підприємством.
Згідно з п. 1.1 цього контракту керівник зобов'язується безпосередньо та через сформовану ним Дирекцію (апарат) здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, а вищий орган зобов'язується створювати належні умови для роботи керівника, виплачувати йому грошову винагороду.
Відповідно до п. 6.1 контракту за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, керівнику виплачується грошова винагорода, яка включає: щомісячні виплати у вигляді заробітної плати в розмірі не менше 1650 грн., (300) доларів США, без урахування утримань, які виплачуються в перерахунку по ринковому курсу в національній валюті України.
Контракт діє з 10.01.2000 року до 10.01.2005 року з можливістю пролонгації (п.п. 9.1, 9.2 Контракту) - а.с. 6-13.
Згідно наказу президента ТОВ «Спортивно-технічний яхт-клуб»«Запорізькі вітрила»ОСОБА_3 № 15 від 10.12.2002 року у зв'язку із фінансовими труднощами та відповідно до ст.ст. 40, 42, 44, 49-1 КЗпП України, зменшений оклад президента ТОВ «Спортивно-технічний яхт-клуб» «Запорізькі вітрила» з 01.12.2002 року до 1000 грн. на місяць. У випадку звільнення президента ТОВ «Спортивно-технічний яхт-клуб»«Запорізькі вітрила»різницю донарахувати у вигляді компенсації (а.с. 38).
30 вересня 2005 року в зв'язку з внесенням змін до Статуту Товариства, посада Президента була ліквідована і ОСОБА_3 був обраний на посаду директора, з ним було укладено контракт на виконання обов'язків директора товариства з виплатою заробітної плати у розмірі 1020 грн. (а.с. 237-241).
ОСОБА_3 отримував заробітну плату, що визначалась штатним розкладом, який затверджувався безпосередньо ним же.
Так, з 10 січня 2000 року по 01.07.2000 року заробітна плата ОСОБА_3 становила 74 грн., і визначалась штатним розкладом від 01.01.2000 року;
з 01.07.2000 року по 02.01.2001 року заробітна плата ОСОБА_3 становила 150 грн., і визначалась штатним розкладом від 01.07.2000 року;
з 02.01.2001 року по 01.09.2001 року заробітна плата ОСОБА_3 становила 550 грн., і визначалась штатним розкладом від 02.01.2001 року;
з 01.09.2001 року по 10.12.2002 року заробітна плата ОСОБА_3 становила 2353 грн., і визначалась штатним розкладом від 01.09.2001 року;
з 10.12.2002 року по 30.09.2005 року заробітна плата ОСОБА_3 становила від 1000 тис. грн. до 1020 грн., і початково була визначена наказом ОСОБА_3 № 15 від 10.12.2002 року (а.с. 17-22, 34-38, 40-46, 242-249).
31.07.2006р. позивач був звільнений за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 24 від 31.07.2006р. (а.с. 5, 14).
Відповідно до наказу № 2 від 31.01.2007р. про зміну наказу № 15 від 10.12.2002 року в зв'язку з безпідставним та незаконним виданням наказу № 15 від 10.12.2002 року в частині нарахування компенсації президенту ТОВ «СТЯК»«Запорізькі вітрила»у зв'язку із звільненням скасовано абзац другий наказу № 15 від 10.12.2002 року (а.с. 174).
Таким чином, ОСОБА_3 відповідно до протоколу Загальних Зборів № 4 від 10 січня 2000 року був прийнятий на роботу на посаду президента. Рішення Загальних Зборів Учасників Товариства про прийняття ОСОБА_3 на роботу на посаду президента товариства виконане шляхом видання по товариству наказу № 1 від 10.01.2000 року, за яким позивач був прийнятий на роботу з оплатою праці згідно штатного розкладу, вказаний наказ зазначено як підставу для прийняття на посаду президента у трудовій книжці позивача.
Отже, саме наказом № 1 від 10.01.2000 року було вирішено питання про прийняття ОСОБА_3 на роботу і визначено умови оплати праці за виконання обов'язків президента товариства.
В період з 10 січня 2000 року по 30 вересня 2005 року ОСОБА_3 отримував заробітну плату відповідно до штатного розкладу, де визначався розмір його заробітної плати до 30 вересня 2005 року і який затверджувався самим ОСОБА_3
Статутом товариства, який діяв на цей час, не було передбачене обов'язкове укладення контракту.
Контракт від 10 січня 2000 року був підписаний від імені Товариства ОСОБА_4, останній при укладенні цього контракту діяв на підставі рішення загальних зборів, що оформлені протоколом № 4 від 10 січня 2000 року.
Але ж у витязі з протоколу від 10.01.2000р. № 4 посилання на укладення контракту з президентом товариства відсутні. Статутом товариства повноваження ОСОБА_4, як голови зборів засновників, на укладення контракту з ОСОБА_3, визначення умов контракту та порядку оплати праці не передбачені.
Контракт на керування підприємством від 10.01.2000 року до нарахування заробітної плати не передавався, підставою для таких нарахувань не був.
Перебуваючи на посаді президента товариства (до 30 вересня 2005 року) та директора товариства (до 31.07.2006 року) ОСОБА_3 не затверджував штатний розклад з визначенням самому ж собі заробітної плати з посиланням на контракт на керування підприємством від 10.01.2000 року, не зазначав заробітню плату відповідно до встановленої цим контрактом. Цей контракт ніколи не був підставою для нарахування заробітної плати позивачу та не пред'являвся ним, як підстава для нарахування заробітної плати, до бухгалтерії підприємства.
Частиною 1 статті 3 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
А з 30 вересня 2005 року розпочав діяти трудовий контракт, що був укладений між сторонами на виконання обов'язків директора товариства.
Отже, розмір заробітної плати позивача визначався штатним розкладом з 10 січня 2000р. до 30 вересня 2005 року, а з 30 вересня 2005 року до 31 липня 2006 року (момент звільнення) - трудовим контрактом від 30 вересня 2005 року.
Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень представників відповідача належним чином не перевірив, дійшов неправильного висновку щодо наявності у ТОВ «Спортивно-технічний яхт-клуб «Запорізькі вітрила»заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_3
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги ТОВ «Спортивно -технічний яхт -клуб»Запорізькі вітрила»знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно -технічний яхт -клуб»Запорізькі вітрила» задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2012 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно -технічний яхт -клуб» Запорізькі вітрила»про стягнення боргу по заробітній платі відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: