Дата документу Справа №
Справа № 22-5979/12 Головуючий у 1 інстанції: Баранов В.І.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
14 листопада 2012 року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Спас О.В., суддів Маловічко С.В., Бабак А.М.
при секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Мелітопольського учбово-виробничого підприємства, заснованого на власності Всеукраїнської громадської організації Українського товариства сліпих, треті особи: територіальна громада м. Мелітополя в особі Мелітопольської міської ради, Управління Держкомзему в м. Мелітополі, Мелітопольська філія ТОВ «Крона»про встановлення земельного сервітуту,-
У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Мелітопольського УВП УТОС, треті особи: територіальна громада м. Мелітополя в особі Мелітопольської міської ради, Управління Держкомзему в м. Мелітополі, Мелітопольська філія ТОВ «Крона»про встановлення земельного сервітуту.
В позові зазначала, що їй на праві приватної власності належить нежитлова будівля АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.09.2008 року, виданого виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради, та ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07.11.2008 року. Шлях для проходу та проїзду на транспорті до зазначеної будівлі проходить через територію відповідача - Мелітопольського УВП УТОС. Тому 26.02.2007 року між нею і попереднім співвласником будівлі, як сервітуаріями, та Мелітопольським УВП УТОС був укладений договір земельного сервітуту, згідно умов якого ОСОБА_2 отримала право безоплатного користування частиною земельної ділянки (проммайданчику) для проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, строком на п'ять років.
Рішенням Мелітопльської міської ради № 1/5 від 29.05.2009 року позивачу була надана у користування земельна ділянка площею 1935,00 кв.м. по АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації механічної дільниці, при умові дотримання встановленого земе-
льного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. На виконання зазначеного рішення 18.08.2009р. між нею та Мелітопольською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого ОСОБА_2 отримала у користування строком на 50 років земельну ділянку в АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації механічної дільниці. 26.02.2012р. закінчився строк дії договору земельного сервітуту від 26.02.2007р. Листом від 16.02.2012р. позивач зверталась до відповідача із заявою про переукладення договору земельного сервітуту, але листом від 20.02.2012 року № Д/0009 відповідач повідомив, що відмовляється укласти дого-
вір земельного сервітут на новий строк, оскільки користування ОСОБА_2 земельною ділянкою для проїзду може створити небезпеку для інвалідів. Також у листі вказано, що асфальтове покриття на території підприємства здійснювалося за кошти Українського товариства сліпих і є його власністю.
Із зазначеною відмовою позивач не погоджується, оскільки асфальтове покриття на території дії земельного сервітуту здійснювалось за участю ОСОБА_2, про що свідчить договір між позивачем і підрядною організацією № 14 від 2011 року та акт виконаних робіт від 17.09.2011 року. На теперішній час належна позивачу нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 здається нею в оренду юридичній особі та за своїм призначенням є складом, а отже для її використання необхідний постійний вільний доступ транспорту, зокрема, вантажного. Вважає, що доводи відповідача про створення небезпеки є необґрунтованими і не можуть бути підставою для відмови їй в укладенні договору земельного сервітуту. Крім того, договір сервітуту діяв, починаючи з 2007 року, і на протязі п'яти років жодних скарг на будь-які порушення нею з боку відповідача не було. Посилаючись, що єдиним можливим шляхом проїзду та проходу до її будівель є територія земельної ділянки відповідача, просила встановити безоплатний строковий земельний сервітут в її інтересах на користь земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310700000.02.015.0167, відносно земельної ділянки, розташованої за адерсою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 2310700000.02.015.0109 для проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, строком до 18 серпня 2059р., тобто на строк дії договору оренди земельної ділянки.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 жовтня 2012 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про державну реєстрацію юридичної особи від 24.04.2000р та Довідки з єдиного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Мелітопольське учбово-виробниче підприємство, засноване на власності Всеукраїнської громадської організації Українського товариства сліпих, є юридичною особою та знаходиться за юридичною адресою: АДРЕСА_2 / а.с. 109, 110/.
Земельна ділянка площею 18939,02 кв. м, розташована за вказаною адресою, передана в постійне користування Мелітопольському учбово-виробничому підприємству для розміщення та експлуатації виробничих приміщень на підставі рішення Мелітопольської міської ради № 6/12 від 27.04.2007р., про що відповідачу видано Державний акт від 05 червня 2007р. / а.с. 123/.
ОСОБА_2 на праві власності належать будівлі, розташовані в м. Мелітополі по АДРЕСА_1, які відповідно до копій витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копій технічного паспорту, схематичних планів були частиною комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_2 / а.с. 7, 8, 9, 10, 144-161/. Земельна ділянка площею 1838,1 кв.м. по АДРЕСА_1 знаходилась в користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 02.07.2007р. № 040726200199.
З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки сторін у справі межують між собою.
26 лютого 2007р. між Мелітопольським УВП УТОС як землекористувачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ( на той час співвласник нерухомості у Ѕ частці) як сервітуаріями укладено договір земельного сервітуту, згідно з яким землекористувач надає сервітуаріям на строк 5 років право безоплатного користування частиною земельної ділянки для проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 887,48 кв. м через земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер 2310700000.02.015.0109, до земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310700000.02.015.0075 згідно з планом, який є додатком № 1 до договору / а.с. 11-13, 14/.
Пунктом 2.1 рішенням Мелітопольської міської ради № 1/5 від 29.05.2009р. припинено право користування земельною ділянкою площею 1831 кв. м по АДРЕСА_1 в м. Мелітополі, кадастровий номер 2310700000.02.015.0075, наданої в оренду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Пунктком 2.1.1 цього ж рішення надано із земель Мелітопольської міської ради в оренду строком на 50 років ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1935,00 кв. м по АДРЕСА_1 в м. Мелітополі, кадастровий номер 2310700000.02.015.0167, для розміщення та експлуатації механічної дільниці, при умові дотримання встановленого земельного сервітуту на право прозходу та проїзду на транспортному засобі на наявному шляху / а.с. 15/.
На підставі вказаного рішення міської ради 09 липня 2009р. між Мелітопольською міською радою як орендодавцем та ОСОБА_2 як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в м. Мелітополі, по АДРЕСА_1 ( кадастровий номер 2310700000.02.015.0167) площею 1935 кв.м, на якій знаходяться нежитлові будівлі, належні ОСОБА_2 на праві власності, строком на 50 років. Даний договір оренди зареєстрований в ЦДЗК 18 серпня 2009р. / а.с. 16-19/. На реалізацію цього договору оренди визначено межі земельної ділянки в натурі на місцевості, складено план-схему з описом меж, виконано креслення перенесення меж ділянки в натурі на фрагменті плану міста з описом меж, зокрема, із зазначенням сервітуту щодо використання земельної ділянки, на якому вказаний наявний шлях існуючого сервітуту за договором земельного сервітуту від 26.02.2007р., та складено акт приймання-передання об»єкта оренди / а.с. 20-25/.
До закінчення дії договору земельного сервітуту, строк якого спливав 26.02.2012р., ОСОБА_2 направила 16.02.2012р. листа директору Мелітопольського УВП УТОС з пропозицією переукласти договір земельного сервітуту на новий строк. У відповідь листом відповідача № Д/0009 від 20.02.2012р. їй було відмовлено з посиланням на ті обставини, що використання транспорту на території УВП УТОС створює небезпеку для працюючих на підприємстві інвалідів зору, а також у зв»язку з тим, що асфальтове покриття на території підприємства виконано за кошти УТОС і є його власністю / а.с. 28, 29/.
В позовній заяві про встановлення безоплатного сервітуту для проходу та проїзду до своєї земельної ділянки та розташованих на ній будівель через земельну ділянку відповідача позивач посилається на ті обставини, що іншого шляху до її будівель не мається, протягом дії земельного сервітуту ніяких порушень з її боку як сервітуарія не допускалось, вона приймала участь у створенні асфальтого покриття на території відповідача, тому вважає відмову УВП УТОС у встановленні їй сервітуту необгрунтованою та просить суд встановити вказаний сервітут строком на 10 років. В подальшому, уточнивши позов в частині строку, просила встановити сервітут на весь термін дії договору оренди, тобто до 18 серпня 2059р.
Повно та всебічно проаналізувавши надані сторонами докази стосовно наявності інших можливостей діставатись до земельної ділянки та будівель позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач довела, що іншим шляхом, ніж через земельну ділянку відповідача, проїхати транспортним засобом великого вантажу неможливо. Однак при цьому суд відмовив в позові з посиланням на ті обставини, що позивач використовує земельну ділянку не за її цільовим призначенням та проїздом транспортних засобів по території відповідача створюється небезпека для працівників підприємства, які є інвалідами зору.
Відповідачем не оскаржено рішення суду в частині встановлення судом тих обставин, що у позивача відсутній інший спосіб дістатись до своєї земельної ділянки та будівель, ніж через територію УВП УТОС, та не оскаржує цих обставин і апелянт. Колегія вважає, що в цій частині висновки суду відповідають обставинам справи та додаткового дослідження в цій частині не потребується.
Проте колегія не погоджується з висновками суду про відсутність підстав для встановлення сервітуту позивачу, оскільки вони суперечать матеріалам справи, грунтуються на припущеннях та не відповідають нормам матеріального права.
Згідно з ч. 1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу надана в оренду земельна ділянка по АДРЕСА_1 в м. Мелітополі із земель промисловості, транспорту, зв»язку, енергетики, оборони для розміщення та експлуатації шляхом реконструкції незавершеної будівництвом будівлі під механічну дільницю. ОСОБА_2 здійснила реконструкцію, ввела в експлуатацію ці будівлі та зареєструвала право власності на нерухомість та використовувала ці будівлі у підприємницькій діяльності. Проте в подальшому згідно повідомлення державного реєстратора виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 18.04.2012 року № 335 підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 припинена, про що внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, на момент звернення з цим позовом позивач не є суб'єктом підприємницької діяльності та не здійснює господарську діяльність при використанні будівлі та земельної ділянки.
Згідно з договором оренди від 23.12.2011р. ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ МФ «Крона»належне їй нежитлове приміщення для розміщення складських та адміністративно-побутових приміщень, що є правом власника нерухомого майна на вільне користування та розпорядження ним / а.с. 40-43/ . З огляду на використання цих будівель орендарем як складу потребується під»їзд до них вантажним транспортом.
Суд першої інстанції, встановивши, що іншого шляху до будівель позивача не мається, вважав, що сервітут їй встановити не можна, оскільки позивач змінила цільове призначення земельної ділянки.
Проте ці висновки не узгоджуються з положеннями норм матеріального права, а саме ст.ст. 98-100 ЗУ України, ст.ст. 401, 404 ЦК України, з аналізу яких слідує, що встановлення сервітуту не є залежним від цільового використання земельної ділянки особою, яка потребує надання їй такого права -користування чужим майном, а пов»язане лише з вадами місцерозташування його земельної ділянки, тобто віддаленістю від доріг та комунікацій тощо, а також за умови, що іншого способу усунення недоліків у використанні ділянки та розташованої на ній нерухомості не існує. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що до ОСОБА_2 як орендаря з боку оредодавця в особі Мелітопольської міської ради мались будь-які нарікання щодо користання земельною ділянкою. До того ж, зважаючи на те, що цільове призначення земельної ділянки згідно з пунктом 16 договору оренди -землі промисловості, то використання будівлі під склад замість механічної дільниці жодним чином не змінює таке цільове призначення орендованої земельної ділянки
Отже, зважаючи на те, що земельну ділянку позивача від в»їзду з вулиці відділяє земельна ділянка відповідача, і тому до її земельної ділянки та розташованих на ній будівель позивачу можливий проїзд транспортом тільки через територію відповідача, а також для ефективного використання своєї нерухомості як складського приміщення, наявні всі умови для виникнення права у позивача на обмежене користування суміжною земельною ділянкою відповідача, тобто на земельний сервітут на право проїзду та проходу по території відповідача до своєї земельної ділянки та будівель.
Крім того, в пункті 2.1.1 рішення Мелітопольської міської ради № 1/5 від 29.05.2009р. про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду зазначено, що земельну ділянку надано в оренду позивачу при умові дотримання встановленого земельного сервітуту на
право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.
Що стосується висновків суду про те, що проїзд вантажного транспорту буде створювати загрозу для працівників підприємства, які є інвалідами зору, то такі посилання є припущеннями, оскільки транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки для будь-кого, незалежно від спеціфіки підприємства. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що нерухомим майном на території УВП УТОС користуються ще вісім орендарів, які також здійснюють проїзд транспортними засобами по території підприємства. Проте власнику найбільш віддалених будівель ОСОБА_2, які саме підприємством їй відчужено, УВП УТОС створює перешкоди в користуванні своєю нерухомістю, безпідставно відмовляючи в укладенні договору про земельний сервітут.
Суд на підставі пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вважав встановленими порушення при використанні транспортних засобів ОСОБА_2 безпеки інвалідів, а саме: в червні 2011р. інваліда ОСОБА_6 зачепила вантажна машина, у зв»язку з
чим вона не виходила на роботу три дні. Проте, з пояснень цих свідків не вбачається, кому належав автомобіль, який начебто зачепив ОСОБА_6, а також їх пояснення не підтверджені будь-якими медичними документами, висновками, актом про нещасний випадок. З пояснень представника відповідача вбачається, що жодних документально зафіксованих випадків спричинення шкоди працівникам та інвалідам УТОС або порушення правил руху автомобілями позивача, не мається за весь час дії сервітуту за договором від 26.02.2007р.
За таких обставин, є недоведеними належними та допустими доказами факти створення реальної небезпеки проїдзом транспорту позивача по території відповідача, які суд вважав встановленими.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в 2011р. здійснювала за свій рахунок ремонт асфальтового покриття за адресою АДРЕСА_2 ( спуск з проходної), що підтверджується договором № 14, укладеним між підрядником ФХ «ОСОБА_7»та замовником ОСОБА_2, актом від 17 вересня 2011р. приймання-передачі виконаних робіт на суму 6550 грн., квитанціями до прибуткових ордерів про сплату цієї суми / а.с. 31-33/. Тому є необгрунтованими ствердження відповідача про здійснення асфальтового покриття лише УВП УТОС, та відмова в укладенні договору про земельний сервітут з цих підстав.
Таким чином, колегія вважає, що позивач наданими нею доказами повністю довела свої вимоги про необхідність у встановленні земельного сервітуту на користування наявним шляхом для проїзду та проходу до своєї земельної ділянки по території відповідача.
Згідно з наданими схемами та викопіюваннями земельних ділянок найбільш доцільним є саме той шлях площею 887,48 кв. м, який був встановлений попереднім договором земельного сервітуту між сторонами. З огляду на те, що ОСОБА_2 є орендарем, а не власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 та сплачує за нього орендну плату міській раді та земельний податок, приймає участь у ремонті асфальтого покриття по вказаному шляху, щодо користуванням яким просить встановити сервітут, не здійснює на теперішній час підприємницьку діяльність, що позначилось на її матеріальному становищі, колегія вважає, що є спроможними її вимоги про встановлення їй безоплатного земельного сервітуту.
Визначаючи строк, на який слід встановити земельний сервітут, колегія вважає, що, оскільки земельна ділянка надана позивачу в оренду до 18 серпня 2059р., то доцільно і земельний сервітут на користування проїздом до цієї земельної ділянки і будівель, розміщених на ній, через територію відповідача слід встановити на цей же строк, тобто до 18 серпня 2059р.
Враховуючи все вищезазначене, колегія вважає апеляційну скаргу обгрунтованою, а рішення постановленим з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у відповідності до вимог пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із постановленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 жовтня 2012 року по цій справі скасувати.
Задовольнити позов ОСОБА_2 до Мелітопольського учбово-виробничого підприємства, заснованого на власності Всеукраїнської громадської організації Українського товариства сліпих, треті особи: територіальна громада м. Мелітополя в особі Мелітопольської міської ради, Управління Держкомзему в м. Мелітополі, Мелітопольська філія ТОВ «Крона»про встановлення земельного сервітуту.
Встановити безоплатний строковий земельний сервітут в інтересах сервітуарія ОСОБА_2 на користь земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310700000.02.015.0167, яка знаходиться в користуванні сервітуарія ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 09 липня 2009р. з Мелітопольською міською радою, відносно земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 2310700000.02.015.0109, яка належить Мелітопольському учбово-виробничому підприємству направі постійного користування на підставі Державного акту від 05 червня 2007р., для проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 887,48 кв. м строком з 14 листопада 2012р. по 18 серпня 2059р.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: