Справа № 2-6/12
30.10.2012 Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Погребняк Т.Ю.
при секретарі Скала А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, - про визначення порядку користування квартирою та вселення,
Представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_4 звернувся в Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська з позовною заявою, яку протягом судового розгляду неодноразово уточнював, до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, і просить суд встановити порядок користування трикімнатною квартирою АДРЕСА_1 та виділити у користування ОСОБА_1, якій належить 2/3 частини вказаної квартири, кімнати площею 17,5 кв.м та площею 26, 8 кв.м, а відповідачу, якому належить 1/3 частина квартири - кімнату площею 15,6 кв.м, допоміжні приміщення залишити у спільному користуванні. Також просить вселити позивачку до приміщень зазначених кімнат. В обгрунтування заявлених вимог представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Заводського суду м. Дніпродзержинська від 16.03.2007 року належить 2/3 частини спірної квартири в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_5 Право власності за нею зареєстровано у встановленому порядку. Відповідачу ОСОБА_2 належить 1/3 частина спірної квартири, у квартирі також зареєстрована мати відповідача - третя особа у справі ОСОБА_3 При цьому позивачка позбавлена можливості вільно користуватись належними їй 2/3 частинами квартири, оскільки відповідач та третя особа чинять їй перешкоди у користуванні квртирою і не допускають її у квартиру. Згоди щодо порядку володіння та користування належними частками між нею та відповідачем не досягнуто, тому звернулась до суду з зазначеним позовом.
Представники позивачки ОСОБА_4, ОСОБА_6 підтримали заявлений позов; представник позивачки ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що протягом перебування у провадженні суду даної справи її розгляд зупинявся у звязку з розглядом ініційованих стороною відповідача судових спорів у судах різних інстанцій, пов'язаних з цією справою; питання щодо добровільного поділу квартири неодноразово намагалась вирішити позивачка, пропонуючи відповідачу придбати окрему квартиру або сплатити вартість його частки, поділити квартиру, виділивши ідеальні частки і сплатити різницю у вартості часток, однак сторона відповідача постійно відмовлялась від вирішення цього питання, відповідач та його мати займають на теперішній час квартиру в цілому та використовують її на власний розсуд, доступу до квартири у позивачки немає, кімнати у квартирі є суміжними, тому зазначений варіант виділу приміщень у користування є єдиним прийнятним. Просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2, його представник ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 заявлений позов не визнали, на будь-які варіанти встановлення порядку користування квартирою не погоджувались, просили у позові відмовити з наступних підстав. На думку представника відповідача квартира не підлягає поділу, так як її поділ порушуватиме житлові права відповідача та третьої особи, котрі є особами різної статі і в результаті поділу залишаться у одній кімнаті; позивачка не намагалась вселитись до квартири, тому її твердження про перешкоджання їй у користуванні квартирою є безпідставним.
Суд, вислухавши сторони, представників сторін, третю особу на стороні відповідача, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити суд про них до або під час попереднього судового засідання; згідно ст. 60 ЦПК України сторони зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено у судовому засіданні і підтверджується копіями судового рішення та Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (л.с.15, 16, 97, 98, 99) спірна квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності - 2/3 частини позивачці ОСОБА_1, 1/3 частина - відповідачу ОСОБА_2 Як видно з технічного паспорта на квартиру (л.с.94-96) спірна квартира складається з трьо кімнат, дві з яких ( № 5 площею 26, 8 кв.м та № 6 площею 17, 5 кв.м) є суміжними і ними можливе безперешкодне користування лише одним зі співвласників.
У довідці про склад сім'ї, виданій житлово-комунальним органом (л.с. 128), вказано, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі як онук позивачки, а третя особа ОСОБА_3 як донька позивачки, при цьому представник позивачки у суді спростував наявність між ними родинних відносин, представник відповідача не пояснив з яких підстав здійснювалась реєстрація сторін як членів родини, але погодився, що родинних стосунків між сторонами не існує.
Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Згідно ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
У відповідності до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.
Згідно ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення ( кухня, коридор, комора тощо). Відповідно ч. 1 ст. 48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. Згідно п. 53 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов, та надання їм жилих приміщень в Україні, затверджених Радою Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних спілок жиле приміщення надається в межах 13,65 кв.м. жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. Відповідно постанови виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів та Президії Дніпропетровської обласної ради профспілок № 711 від 27 грудня 1984 року середня забезпеченість громадян жилою площею в населених пунктах Дніпропетровської області складає 9 кв. м. на одну особу.
Але з обставин справи вбачається, що третя особа у справі ОСОБА_3 до числа власників спірної квартири не відноситься, квартира належить сторонам на праві приватної спільної часткової власності і законодавство не передбачає прямого обов'язку власника житла при його відчуженні чи іншому розпорядженні забезпечувати житлом у вказаних вище нормах осіб, котрі зареєстровані у жилому приміщенні. Таким чином дія норм ст. 48, 63 ЖК України на правовідносини між сторонами не поширюється, а норми ст. ст. 355-367 ЦК України мають пріоритет у зазначених правовідносинах.
Зі співвласником ОСОБА_2 третя особа ОСОБА_3 перебуває у родинних відносинах ( є матір'ю відповідача). Питання щодо сплати матеріальної компенсації частки відповідача між сторонами не узгоджено і відповідач від такої пропозиції протягом судового розгляду справи категорично відмовився, не дивлячись на наданий представником позивачки звіт щодо вартості одного квадратного метру спірної квартири, виконаний фахівцем з ініціативи сторони позивачки. Зазначений звіт судом у якості доказу не досліджувався у звязку з відсутністю згоди між сторонами щодо оцінки та поділу квартири, відповідна ухвала щодо оцінки судом не виносилась.
Доводи представника відповідача стосовно відсутності спроб позивачки вселитись до квартири, що на його думку свідчить про безпідставність її позовних вимог, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу і не є дають підстав для відмови у позові, оскільки згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Твердження представника ОСОБА_1 щодо відсутності у неї доступу до квартири не спростовані стороною відповідача - не доведено факт передачі їй ключів від вхідних дверей до квартири та забезпечення її вільного доступу до усіх приміщень спірної квартири.
Враховуючи дані технічного паспорта на спірну квартиру, варіант встановлення порядку користування її жилими кімнатами, про який заявлено позивачкою у позові, є на думку суду єдиним можливим варіантом, оскільки одна з кімнат ( найбільша кімната № 5 на плані, л.с.96) є фактично прохідною і її виділ відповідачеві позбавить позивачку виходу з кімнати № 6 у будь-які приміщення, а перепланування квартири, яка знаходиться у багатоквартирному будинку можливе лише за наявності відповідних дозволів компетентних органів самоврядування, котрі суду стороною відповідача не надавались, від будь-яких варіантів встановлення порядку користування квартирою відповідач, третя особа на його стороні відмовились. Таким чином суд вважає необхідним виділити позивачці дві суміжні між собою кімнати № 5 та № 6, а відповідачу кімнату № 7, допоміжні приміщення залишити у спільному користуванні співвласників, та вселити позивачку до спірної квартири і, зокрема, до зазначених кімнат.
Судові витрати, які складаються з витрат на інформаційне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., судового збору в розмірі 51 грн., стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 16, 355 - 367, 391 ЦК України ст.ст. 10, 11, 60, 61, 131, 212 -216 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, - про визначення порядку користування квартирою та вселення, задовольнити.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділити у користування співвласнику квартири ОСОБА_1 кімнату площею 17, 5 кв.м і кімнату площею 26, 8 кв.м.
Співвласнику квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 виділити у користування кімнату площею 15, 6 кв.м, право користування якою залишити і за ОСОБА_3, котра зареєстрована за вказаною адресою.
Побутові приміщення - кухню площею 6, 9 кв.м, вбиральню площею 1, 2 кв.м, ванну кімнату площею 3, 8 кв.м, коридор площею 5, 0 кв.м -залишити у спільному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1, а саме : кімнати площею 17, 5 кв.м, кімнати площею 26, 8 кв.м, побутових приміщень -кухні площею 6, 9 кв.м, вбиральні площею 1, 2 кв.м, ванної кімнати площею 3, 8 кв.м, коридору площею 5, 0 кв.м
Судові витрати, які складаються з витрат на інформаційне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., судового збору в розмірі 51 грн., стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий у справі Погребняк Т.Ю.