Справа № 801/6920/2012
Іменем України
"06" листопада 2012 р. м. Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого -судді Білоусової О.М.,
при секретарі Мельник В.Ю.,
за участі представника позивача адвоката ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні майном,
В липні 2012 р. позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, який згодом уточнила, в якому просила встановити за нею право земельного сервітуту, а
саме, право безкоштовного проходу та проїзду транспортним засобом по вже наявній дорозі, яка знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1 обслуговуючий кооператив садівниче товариство «Зелені сади», яка
належить ОСОБА_2, визначити межі дороги проїзду автотранспортом (земельного сервітуту) та порядок користування нею, зобов'язати відповідача усунути створені їй перешкоди у праві користуванні майном, шляхом знесення збудованого ним паркану у межах дороги, встановленої для сервітуту. В позові зазначила, що вона є власником садового будинку та земельної ділянки за кадастровим номером 2310400000:01:007:0035, 2310400000:01:007:0036, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до договору купівлі-продажу садового будинку № 2672 від 05.11.2011р. та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №992094. Як вбачається з її акту на право власності на земельну ділянку, а також плану земельних ділянок товариства та експлікації місцевості, її земельна ділянка складається з двох частин. Менша частина її земельної ділянки (2310400000:01:007:0036) знаходиться біля проїзної дороги, а друга, більша частина (2310400000:01:007:0035), розташована всередині кварталу та до неї не має ані прямого проїзду, ані проходу з проїзної частини. Єдиний прохід до своєї ділянки вона мала дорогою, яка проходить через сусідні земельні ділянки НОМЕР_3, НОМЕР_1 та НОМЕР_4 розташовані за адресами: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЗП №142813, яку ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.10.2009 р. та договору купівлі-продажу садового будинку від 10.10.2009р. Земельна ділянкаНОМЕР_1 належить ОСОБА_6, а земельна ділянка НОМЕР_4 належить ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЗП №142814. Вказана доріжка має довжину біля 16 метрів. від дороги до земельної ділянки НОМЕР_1 через ділянку НОМЕР_3, а право проходу по ній склалося історично ще за попередніх власників, оскільки побудована вона була приблизно 50 років тому. На сьогоднішній день, власники земельних ділянок НОМЕР_2 та НОМЕР_4 дозволили їй користуватися частиною вказаної доріжки, яка проходить через їх ділянки, однак, власник ділянки НОМЕР_3 загородив прохід через частину доріжки, яка знаходиться на його земельній ділянці, встановивши паркан. На теперішній час вона не можу дістатися до своєї земельної ділянки, інші земельні ділянки, які розташовані по сусідству не просто не мають доріг, але й перекриті парканом, у зв'язку з чим, вона не може не тільки проїхати до своєї ділянки, але й просто дійти. На всі її прохання звільнити прохід відповідач відповідав невмотивованою відмовою, відмовившись домовитися про користування земельною ділянкою у добровільному порядку. Посилається на ч.1 ст. 40,ст. 42 ЦК України, ст. 99 ЗК України, просить позов задовольнити. В судовому засіданні представник позивач адвокат ОСОБА_1, позовні вимоги та викладені обставини підтримав, просив позов задовольнити. Суду додатково пояснив, що прохід через земельну ділянку НОМЕР_3, що належить відповідачу склався історично, попередній власник земельної ділянки НОМЕР_3дозволяв проходити по цій доріжці. До земельної ділянки позивача можливо дістатися іншою дорогою, але вона знаходиться на значній відстані та це є незручним. Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволені повністю. Представник відповідача пояснив, що земельна ділянка НОМЕР_3 в обслуговуючому кооперативі «Зелені Сади»в м. Бердянську належить ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10.10.2009 року, укладеному між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Будь-які обмеження чи обтяження земельної ділянки НОМЕР_3 чи інші спеціальні умови користування, договором купівлі-продажу не обумовлювались. Відповідач має державний акт на спірну земельну ділянку. Більш того, земельна ділянка позивача має свій виїзд на дорогу. Намагання позивача встановити земельний сервітут обумовлено тим, що власник земельної ділянки НОМЕР_4 ОСОБА_7 бажає проходити через земельну ділянку відповідача до своєї ділянки, тоді як в задоволені його позову до ОСОБА_2 про встановлення права земельного сервітуту рішенням суду було відмовлено. Зазначив, що вимоги позивача щодо встановлення сервітуту не конкретизовані, крім того, відповідач ніяких перешкод позивачу не чинить, а паркан на території ділянки відповідача встановлено нею правомірно.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засідання пояснив, що він є власником земельної ділянки АДРЕСА_3 з 2005 р. Він мав намір раніше придбати земельну ділянку НОМЕР_5, але вона так розміщена, що „дача" знаходиться з однієї сторони, а земельна ділянка -з іншої. Зазначив, що були якісь документи про спільне користування доріжкою, що проходить через земельну ділянку НОМЕР_5. Коли з'явилася нова власниця ділянки НОМЕР_3 -відповідач по справі, то вона встановила паркан, раніш була хвіртка для проходу, а зараз не має. Пояснив, що мається окремий прохід через земельну ділянку НОМЕР_4.
Свідок ОСОБА_10, пояснив, що він є власником земельної ділянки АДРЕСА_4. Ділянка позивача як би розмежена на дві, де будинок і земельна ділянка знаходяться окремо. Довгий час там існувала „тропка" у вигляді бетонної доріжки, а зараз її не має.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він є власником земельної ділянки АДРЕСА_5. З 1954 р. власником дачі був ще його батько, та весь цей час там була доріжка. Був також і документ про право проходу по цій доріжці. Продав земельну ділянку НОМЕР_3 відповідачу він, як би знав, що виникне така ситуація, то не продавав би. При цьому пояснив, що позивач ОСОБА_4 може здійснювати прохід до своєї ділянки з іншої сторони, через його ділянку НОМЕР_4. Пояснив також, що на справді земельна ділянка НОМЕР_3 є більшою, ніж зазначено в документах, та як він сам її обміряв.
Свідок ОСОБА_6 який є власником земельної ділянки НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі «Зелені Сади»в м. Бердянську, поясни в, що зараз до своєї ділянки він проходить через земельну ділянку НОМЕР_6, а раніш ходив по бетонованій доріжці через ділянку НОМЕР_3, доріжка була огороджена сіткою „рабіца" та була хвіртка, а зараз встановлено паркан. Щоб дістатися ОСОБА_4 до своєї ділянки можна ходити по колу, відстань складає приблизно 500 метрів.
Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він є зятем відповідача, та буває в неї на дачі. Знає, що у ОСОБА_2 існує спір с ОСОБА_6 з приводу проходу по її земельній ділянці. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 взагалі не знайомі та ОСОБА_2 ніяких перешкод ОСОБА_4 не чинить. Земельна ділянка відповідачем придбана приблизно три роки тому та в квітні була встановлена частина паркану, старий паркан замінено на новий.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона знайома з ОСОБА_2 та буває на її дачі. Знає, що у неї існує конфлікт з сусідами ОСОБА_6, вони кажуть, що раніш вони ходили через ділянку НОМЕР_3. Відповідачем замінено паркан зі старого на новий, „дирка" була в старому заборі та ОСОБА_6 зараз не можуть пройти там. Про існування конфлікту з приводу проходу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 нічого не знає.
Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним та задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
На підставі договору купівлі-продажу від 10.10.2009 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с. 17-20), оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.
Власником земельної ділянки АДРЕСА_2 є ОСОБА_4, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с.25-29).
Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України одним з речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).
Частинами 1, 2 ст. 100 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Тобто, сервітут -це право обмеженого користування чужим майном. Необхідність встановлення сервітуту виникає в тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом. Статтею 404 ЦК України, зокрема, визначено правові підстави права користування чужою земельною ділянкою, а саме, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Статтею 98 ЗК України, визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Статтею 99 вказаного кодексу передбачено види права земельного сервітуту, зокрема, право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд приймає до уваги, що під час розгляду справи позивачем не доведено, той факт, що без обтяження земельної ділянки відповідача земельним сервітутом неможливо нормально використовувати свою земельну ділянку.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача та вбачається з показань свідків та підтверджується письмовими доказами по справі, прохід через земельну ділянку відповідача, не є єдиним для того щоб потрапити на земельну ділянку позивача.
Так, з наданих документів та фотокарток, пояснень представника позивача, показань свідків, судом встановлено, що прохід до земельної ділянки НОМЕР_5, що належить позивачу, здійснюється нею через земельну ділянку НОМЕР_4 що має окремий вихід на проїзд та належить ОСОБА_7, про що в них є домовленість.
Тобто, бажання позивача використовувати земельну ділянку НОМЕР_3 обумовлено зручністю використання свого майна.
При цьому, відповідно до п. 5.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки НОМЕР_3, укладеному 10.10.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, продавець на час посвідчення договору стверджував, що відносно земельної ділянки не укладено будь-яких договорів з іншими особами щодо її використання.
Суд приходить до висновку також, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача усунути створені перешкоди у праві користуванні майном, шляхом знесення збудованого нею паркану у межах дороги, встановленої для сервітуту належного підтвердження в судовому засіданні не знайшли, а вимоги позивача про встановлення за нею право земельного сервітуту не конкретизовані.
Аналізуючи наявні докази в їх сукупності, враховуючи конкретні обставини по справі, суд приходить до висновку, що позивачем не доведені позовні вимоги та обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, та в задоволені позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст.10, 11, 15, 57 -61, 212 - 215 ЦПК України, ст.ст. 395,401,404 ЦК України, ст.ст. 98,99.100 ЗК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні майном відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.
У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя О.М. Білоусова