Справа № 2610/13076/2012
Провадження №2/2610/6700/2012
іменем України
09 листопада 2012 року
Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Подмазко О.Д,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності,
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.12.2003 р. між ПП «Будмаш»та ОСОБА_3 було укладено інвестиційний договір про фінансування будівництва житла -двокімнатної квартири АДРЕСА_1. В подальшому, а саме 09.04.2004 р. ОСОБА_3 з позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги за інвестиційним договором, за яким ОСОБА_1 набув права за зазначеним інвестиційним договором, в тому числі і вимагати право передачі квартири. В подальшому позивачем та ПП «Будмаш»укладались додаткові угоди. В решті решт 31.06.2006 р. за актом прийому -передачі позивач отримав від ПП 2Будмаш»квартиру АДРЕСА_2 в м. Києві загальної площею 79,2 кв. м. Однак, не дивлячись на те, що позивач є єдиним інвестором за інвестиційним договором, на той час дружина позивача ОСОБА_4 самостійно, без його згоди, доручення і відома звернулась до відповідача із заявою про оформлення свідоцтва про право власності на квартиру в рівних долях. 25.07.2006 р. Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації було видано відповідне свідоцтво на право власності на АДРЕСА_2 в м. Києві на ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних долях на підставі наказу управління № 1360-С/КІ від 18.07.2006 р. Позивач зазначає, що на момент укладання шлюбу з третьою особою в 2005 р. він вже був інвестором квартири та оплатив основну частину вартості об'єкту інвестування. ОСОБА_4 ніколи не була, і не залучалась, як інвестор за договором, факт реєстрації шлюбу не робить її інвестором згідно закону. Таким чином у відповідача були відсутні підстави для визнання за позивачем та третьою особою право спільної часткової власності на квартиру. Про оформлення права власності спірного майна позивач дізнався лише під час розлучення з третьою особою у 2011 р., але чи зареєстровано право власності у відповідному органі позивачеві не відомо, оскільки всі документи на квартиру знаходяться у ОСОБА_4 Позивач вважає, що дії відповідача по видачі свідоцтва на право власності в рівних долях порушує його права. Головне управління діяло всупереч нормам законодавства України, а тому позивач просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 в м. Києві, визнати незаконним наказ відповідача від 18.07.2006 р. № 1360-С/КІ та свідоцтво про право власності на квартиру.
В судовому засіданні позивач, його представники підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити з підстав зазначених в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Направив в адресу суду заяву, де просив розглянути справу за його відсутність та винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд, керуючись положеннями ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, проти чого не заперечували інші учасники процесу.
ОСОБА_4, її представник заперечували щодо задоволення позову. Пояснили суду, що за додатковою угодою від 10.01.2006 р. про внесення змін та доповнень до інвестиційного договору від 25.12.2003 р. про фінансування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 третя особа також стала інвестором квартири АДРЕСА_2 в м. Києві. 31.03.2006 р. позивач та ОСОБА_4 за актом прийому-передачі прийняли від ПП «Будмаш»проінвестовану квартиру та третя особа, за згодою позивача, надала заяву відповідачу щодо оформлення права власності на майно на підставі відповідних договорів. В подальшому, а саме 01.08.2006 р. позивачем укладено договір про участь у витратах на утримання будинку і при будинкової території з ПП «Будмаш»на підставі свідоцтва про право власності від 25.07.2006 р., виданого головним управлінням житлового забезпечення КМДА.
Представником третьої особи також зроблено заяву про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, виходячи з наступного. ОСОБА_1 свідомо вводить суд в оману зазначаючи про те, що він тільки під час розгляду справи про розірвання шлюбу дізнався про порушення своїх прав. Починаючи 2007 р. року позивачем укладався договір про страхування квартири на підставі свідоцтва про право власності та здійснено реєстрацію місця проживання у спірному майні , що потребує визначених законом підстав, а саме свідоцтва про право власності.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Встановлено, і не заперечується сторонами, що Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації 25.07.2006 р. видано свідоцтво, яке засвідчує, що квартира АДРЕСА_2 в м. Києві належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних долях. Свідоцтво видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 18.07.2006 р.
Як вбачається з відповіді Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 07.08.2012 р. за № 29163 на запит суду спірне майно зареєстровано за позивачем та третьою особою на підставі свідоцтва про право власності, виданого відповідачем 25.07.2006 р.
Позивач, його представники зазначають, що наказ відповідача є незаконним, оскільки його видано на підставі заяви ОСОБА_4, яка не мала повноважень діяти від імені позивач, що є єдиним власником квартири АДРЕСА_2 в м. Києві, будучі її інвестором.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Встановлено і не заперечується сторонами, що позивач 09.04.2004 р. за договором відступлення право вимоги отримав право вимоги виконання зобов'язань від ПП «Будмаш», в тому числі і передачі про інвестованої спірної квартири за інвестиційним договором від 25.12.2003 р. про фінансування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2006 р. за додатковою угодою про внесення змін і доповнень до інвестиційного договору від 25.12.2003 р. про фінансування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1, інвесторами спірного майна стали позивач та третя особа.
Як свідчить довідка про повну сплату вартості загальної площі квартири, наданої ПП 2Будмаш»станом на 20.06.2006 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 згідно інвестиційного договору б/ від 25.12.2003 р. та додаткової угоди від 10.01.2006 р. за 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 суму 328 838,00 грн., що становить повну (100%) сплату вартості загальної площі квартири.
За актом прийому-передачі квартири АДРЕСА_2, 31.03.2006 р. ПП «Будмаш»передало, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 прийняли зазначене майно, згідно до інвестиційного договору від 25122003 р. При цьому інвестори претензій та зауважень не мали.
06.07.2006 р. ОСОБА_4 звернулась до відповідача з заявою щодо оформлення права приватної власності на спірне майно в рівних частинах на позивача та третю особу, надавши інвестиційний договір від 25.12.2003 р., довідку про повну виплату, платіжні документи, акт прийому-передачі квартири, акт введення будинку в експлуатацію.
Право власності, відповідно до ст. 328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів.
Відповідно до вимог п. 9 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 32.08.2001 р. № 1820 (в редакції 2006 р.), для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна (групи об'єктів) до відповідного орган подається заява по кожній адресі за встановленим зразком, а також матеріали поточної інвентаризації об'єкта нерухомого майна. До заяви та матеріалів технічної інвентаризації фізичними особами подаються в тому числі і довіреність особи або інші документи, що дають право представляти власника (при поданні документів представником власника.
Відповідно до приписів ст. ч. 1 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю.
В свою чергу за положеннями ч. 3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Як встановлено в судовому засіданні і не заперечується сторонами, на момент оформлення права власності позивач та третя особа перебували у шлюбі.
Відповідно до приписів ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладанні договорів одним з подружжя, вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші інші майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності, відповідно до положень ч. 3 ст. 61 СК України.
Як свідчить відповідь Головного управління житлового забезпечення, відповідно до п. 19 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.2009 р. № 1227 термін зберігання відпрацьованих справ щодо оформлення свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна в архіві органу, який оформлює право власності -5 років, що унеможливлює надання документів, що стали підставою права власності на спірне майно.
Відповідно до приписів ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином на думку суду, дії третьої особи у 2006 р. під час оформлення права власності відповідали вимогам чинного законодавства та відсутні підстави вважати, що відповідачем були порушені права ОСОБА_1
Також слід зазначити, що звертаючись до суду з вимогою про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 в м. Києві ОСОБА_1 не зазначає ОСОБА_4, яка є співвласником майна, в якості відповідача та не заявляв відповідного клопотання, що є виключним правом позивача відповідно до положень ст. 33 ЦПК України.
Приписами ст. 11ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно до положень ст.256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, відповідно до ст. 257 ЦК України.
В матеріалах справи наявні докази, які свідчать, що після отримання свідоцтва про право власності на квартиру в 2006 р. позивач, в якості співвласника квартири уклав угоду про участь у витратах на утримання будинку та прибуткової території, договір страхування та зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2.
Перебіг позовної давності за приписами ч. 1 ст.261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого прав або про особу яка її порушила.
Як зазначили в судовому засіданні позивач, його представники, ОСОБА_1 стала відомо про оформлення права власності на квартиру лише під час розлучення з ОСОБА_4 в 2011 р., проте такі твердження суперечать наявним в справі документам, які свідчать про обізнаність позивача про існування свідоцтва про право власність.
На думку суду, надана позивачем відповідь КП «Житло-інвест»на його звернення від 27.09.2011 р. щодо надання інформації на підставі яких документів оформлювалось право власності на спірне майно, не може слугувати доказом відсутності такої інформації у ОСОБА_1, оскільки не узгоджується з вищезазначеним.
Частиною 5 ст. 267 ЦК України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позовна давність, як вбачається з положень ст. 267 ЦПК України, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення. При цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що причини пропуску строку позовної давності зазначені представниками позивача, не є поважними, та враховуючи зроблену представником третьої особи заяву про застосування наслідків пропущення даного строку, вважає за можливе відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується приписами ст. 88 ЦПК України.
Виходячи с наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,30,57,60,88, 169,212-215 ЦПК України, ст.ст. 15,256,257, 261,265,267,328 ЦК України,
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя