04.07.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Крегула М.М. (головуючого) , Дідика В.М., Гошовського Г.М.
з участю прокурора - Завальського О.Я.
засуджених - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
адвоката ОСОБА_5
законного представника - ОСОБА_4 - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, що брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 3 листопада 2011 року, яким:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, раніше судимого,
засуджено за ст. 15 ч.3- ст.185 ч.3 КК України до 3-х років позбавлення волі;
за ст.185 ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі;
за ст. 289 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття ОСОБА_3 призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.12.2009 р. і остаточно до відбуття ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскації майна.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, зареєстрованого АДРЕСА_4, з повною середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,
засуджено за ст.15 ч. 3 - ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням строком на 2 роки.
Запобіжний захід підсудному ОСОБА_9 підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили залишено без змін.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та мешканця АДРЕСА_5, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,
засуджено за ст.15 ч.3 - ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 (ст.104) КК України засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим троком на 2 роки.
Запобіжний захід підсудному ОСОБА_4 підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 3 000 гривень.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що 11.02.2010 року близько 11 год. 20 хв. за попередньою змовою разом з ОСОБА_9, ОСОБА_4, маючи на меті скоїти таємне викрадення чужого майна з будинку АДРЕСА_6, Ужгородського району, який належить гр. ОСОБА_8. вскочивши через огорожу проникли на територію даного будинку, однак не довели свій злочинний намір до кінця, через причину незалежну від їх волі, так як були виявлені потерпілою ОСОБА_8 та після спроби втекти були затриманні її чоловіком ОСОБА_11 біля місця скоєння злочину.
23.02.2010 року о 18:00 год. ОСОБА_3 з метою крадіжки чужого майна, шляхом пошкодження вікна на першому поверсі, проник у приміщення недобудованого будинку, що розташований на Словянській набережній в м. Ужгороді, який належить гр. ОСОБА_12 та намагався заволодіти алюмінієвими батареями опалення в кількості 20 ребер, загальною вартістю 1600 гри., однак свої злочинні дії до кінця не довів з причини, що не залежала від його волі, оскільки був затриманий власником даної новобудови.
06.11.2010 року приблизно о 2 год. ОСОБА_3 знаходячись на відпочинку в диско-барі «B'fly», що розташований у приміщені кінокомплексу «Доміон» в м. Ужгород, вул. Минайська, 40, скориставшись тим, що на м'якій частині за третім столиком від входу в диско-барі залишилась без нагляду жіноча сумочка білого кольору, таємно, шляхом вільного доступу викрав вищевказану сумочку, яка належала гр. ОСОБА_13, в якій знаходився мобільний телефон марки «Ірhone ЗG» вартістю 800 грн. з вмонтованою електронною карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 10 грн., належний гр. ОСОБА_14, після чого з викраденим втік.
08 квітня 2011 року близько 23:00 год. ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння із паркувального майданчика розміщеного перед будинком №8 по вул. Бестужева в м. Ужгороді незаконно заволодів транспортним засобом марки «ВАЗ 2103», д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 10 357 грн., який знаходився у користуванні у гр. ОСОБА_15.
В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально процесуального законодавства, оскільки підсудному ОСОБА_3 у резолютивній частині вироку не призначено покарання за ч. 2 ст. 15 , ч. 3 ст. 185 КК України, за якими йому було пред'явлено обвинувачення і вироком суду він визнаний винуватим. Справу направити на новий судовий розгляд.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 просить вирок суду змінити та призначити засудженому більш м'яке покарання у виді 2 років позбавлення волі, врахувавши те, що ОСОБА_3 вчинив злочин будучи неповнолітнім та повністю відшкодував шкоду, завдану злочинними діями. Разом з цим, вказує, що судом не враховано такі пом'якшуючі обставини, які суттєво вплинули б на призначення більш м'якого покарання.
В апеляції адвокат ОСОБА_7 в інтересах підсудного ОСОБА_4, просить вирок суду скасувати та застосувати до підсудного ОСОБА_4 положення Закону України «Про амністію» у 2011 року .
В апеляції потерпіла ОСОБА_8 просить вирок суду щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити через м'якість призначеного покарання та розмір стягнутого відшкодування за заподіяння їй моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, промову прокурора, який підтримав апеляцію частково, лише про скасування вироку суду за епізодом вчинення таємного викрадення майна у потерпілого ОСОБА_16 та направлення в цій частині справи на новий судовий розгляд, пояснення адвоката ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_3, які просили задовольнити їх апеляційні вимоги, засудженого ОСОБА_4 про залишення вироку щодо нього без зміни, дослідивши матеріали кримінальної справи, заслухавши виступи в судових дебатах та надавши останнє слово підсудним, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню,апеляції адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_8 до задоволення не підлягають з таких підстав.
З врахуванням того, що в судовому засіданні фактичні обставини по справі ніким не оспорювались, суд першої інстанції у відповідності до ст. 299 КПК України, визначив обсяг доказів, що підлягають дослідженню, зокрема, допитом підсудних та потерпілої, дослідженням письмових доказів у справі, тому відповідно до положень ч.1 ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались, не перевіряються.
З протоколу судового засідання вбачається, що підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочинів визнавали повністю, вказавши на місце, час, обставини їх вчинення.
Висновок суду першої інстанції щодо винуватості підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм злочинів відповідають фактичним обставинам справи.
Дії підсудних за ч. 3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - як замах на таємне викрадення чужого майна вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло та дії підсудного ОСОБА_3, крім того, за ч.2 ст.185 КК України - як таємне викрадення чужого майна, вчинено повторно, за ч.2 ст. 289 КК України - як незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою, вчинено повторно - кваліфіковано вірно.
При визначенні виду та розміру покарання підсудним ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винних: підсудний ОСОБА_3 - раніше притягався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин протягом невідбутої частини покарання під час застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, по місцю проживання характеризується позитивно; підсудний ОСОБА_9 - вперше притягається до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно; підсудний ОСОБА_4 - вперше притягається до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно. Враховано судом і їх щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, як обставини, які пом'якшують покарання підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_4
Разом з тим, суд без достатніх підстав визнав як обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3 вчинення ним злочину за попередньою змовою групою осіб та вчинення злочину повторно, а підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_4 - вчинення ними злочину за попередньою змовою групою осіб. Оскільки такі обставини є ознаками кваліфікації злочину і передбачені диспозиціями кримінального закону, за якими кваліфіковано їх дії, то помилкове посилання на такі обставини підлягає виключенню із вироку.
З урахуванням особи підсудного ОСОБА_3 та обставин, які пом'якшують покарання, суд правильно визнав за можливе, відповідно до ст. 69 КК України, призначити йому основне покарання ч.2 ст. 289 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією даної статті.
Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив злочин протягом невідбутої частини покарання під час застосування до нього умовно-дострокового звільнення за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.12.2009 p., то остаточне покарання йому призначено за правилами ст. 71 КК України.
Враховуючи тяжкість злочину, особу винних ОСОБА_9 та ОСОБА_4, суд правильно визнав, що виправлення засуджених можливе із застосуванням до них ст. 75 КК України.
Із протоколу судового засідання також видно, що судом першої інстанції дотримані вимоги ст. 299 КПК України щодо визначення обсягу дослідження доказів у справі, якщо учасники судового розгляду не заперечують фактичних обставин справи. При вирішенні цього питання усі учасники судового розгляду, зокрема підсудні після роз'яснення їм у зрозумілій формі наслідків не дослідження доказів у справі, не заперечували проти такого порядку.
Разом з тим, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується органами досудового слідства у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.15 , ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, однак із резолютивної частини вироку видно, що його засуджено лише за ч. 3 ст.15, ч. 3 ст.185, ч.2 ст.185 та за ч. 2 ст. 289 КК України. Як видно, за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 суд також визнав його винуватим, проте за цим епізодом, який підлягає окремій кваліфікації, покарання йому не призначив, що є істотним порушенням вимог ст. ст. 371, 334, 335 КПК України та тягне за собою скасування постановленого судового рішення в цій частині з направленням справи на новий судовий розгляд.
Відповідно до вимог ч.2 ст.374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови. Скасування вироку і повернення справи на новий судовий розгляд в частині обвинувачення, яке має самостійну кримінально-правову кваліфікацію і може бути розглянуто в окремому провадженні, не суперечить вимогам ч.4 ст.374 КПК України.
В своїй апеляції адвокат ОСОБА_5 не навів переконливих мотивів щодо суворості призначеного ОСОБА_3 покарання.
Підсудні вчинили злочини, які відносяться до тяжких, а тому застосування до них Закону про амністію є неможливим, тому апеляція адвоката ОСОБА_7 є необгрунтованою.
Прохальна частина апеляції потерпілої ОСОБА_8 є неконкретною, а в чому незаконність вироку - необгрунтованою. Зміст її не відповідає вимогам ст. 350 КПК України.
З врахуванням наведеного апеляцію прокурора слід задовольнити частково, а апеляції адвоката ОСОБА_5, ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_8 до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляцію прокурора задовольнити частково .
Апеляцію адвоката ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_8 відхилити.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 3 листопада 2011 року щодо ОСОБА_3 за епізодом крадіжки у потерпілого ОСОБА_16 за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України скасувати, а кримінальну справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Виключити із вироку суду посилання на обставини, що обтяжують покарання - вчинення підсудними ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 злочину повторно, а щодо ОСОБА_3 і за попередньою змовою групою осіб.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді: