Справа: № 2а-7400/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
"01" листопада 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,
при секретарі Киричуку Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Марс Україна" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 р. позов задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області від 29.01.2010 за №0000142301/0, від 14.04.2010 за №0000142301/1, від 07.07.2010 за №0000142301/2, від 31.08.2010 за №0000142301/3.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволені позову.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства з 01.04.2007 по 30.09.2009 відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено Акт № 12/232/21638055 від 18.01.2010.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 29.01.2010 №0000142301/0 на суму 3292386 грн. за основним платежем та штрафні фінансові санкції на суму 3292386 грн., податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 14.04.2010 №0000142301/1 на суму 3292386 грн. за основним платежем та штрафні фінансові санкції на суму 3292386 грн., податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 07.07.2010 №0000142301/2 на суму 3292386 грн. за основним платежем та штрафні фінансові санкції на суму 3292386 грн.
Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх до відповідача та до ДПА України, які залишили скарги без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено наявність сукупності обставин та підстав, які виключають можливість формування позивачем валових витрат, а також не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі -Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.1.31 ст.1 Закону).
Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються: с будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Абзацом 4 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Так, єдиною умовою не включення до складу валових витрат згідно пп. 5.3.9 цього Закону є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Жодних інших підстав Закон не передбачає.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, що і було зроблено позивачем.
У відповідності до абз.1 пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Основним видом діяльності позивача є торгівельна діяльність, яка направлена на отримання доходу. З метою здійснення цієї діяльності позивач купує товари та продає їх на території України.
Колегія суддів звертає увагу, що до перевірки позивачем було надано оригінали товарних накладних, вантажно-митних декларацій та актів наданих послуг у зв'язку з придбанням, ремонтом та підтриманням в належному стані малоцінних та швидкозношувальних предметів (МШП) і малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА).
Придбані МШП і МНМА використовувались позивачем у господарській діяльності, оскільки були пов'язані з підготовкою, організацією та продажем продукції, в тому числі з перепродажною підготовкою та рекламою товарів, які продає позивач.
Таким чином, витрати на придбання МШП і МНМА безпосередньо пов'язані з продажем позивачем товарів і відносяться до валових витрат.
Крім того, згідно з висновком судово-економічної експертизи №12073/10-19/6082/11-19 від 08.07.2011 скориговані ТОВ «Марс Україна»валові витрати у другому кварталі 2007 р. на суму 6115252 грн. (ряд.5 декларації з податку на прибуток підприємств за другий квартал 2007 р.), які пов'язані з придбанням товару у першому кварталі 2007 р., підтверджується документально. Валові витрати, скориговані та відображені в декларації з податку на прибуток у третьому кварталі 2009 р. ТОВ «Марс Україна»на суму 7054291 грн. (ряд. 05 з податку на прибуток підприємства за третій квартал 2009 р.), які пов'язані з придбанням малоцінних та швидкозношувальних предметів у 2008 р. та І-й кварталі 2009 р. підтверджується документально. Висновки, зазначені в акті податкової перевірки №12/232/21638055 від 18.01.2010 (підпункт 10 пункт 3.1.3 розділу 3 абзац 1 Висновків) щодо заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства за другий квартал 2007 р. в розмірі 6115252 грн. та третій квартал 2009 р. в розмірі 7054291 грн. та донарахування Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією у Київській області до сплати податку на прибуток в розмірі 3292386 грн. документально не підтверджується.
Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М
Степанюк А.Г.
Повний текст ухвали виготовлено 06.11.2012.