Справа: № 2а-745/11 Головуючий у 1-й інстанції: Лазаренко В.В
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
"01" листопада 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,
при секретарі Киричуку Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 02 червня 2011 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського міського центру зайнятості, третя особа - Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 02 червня 2011 р. позов задоволено: визнано протиправними дії Київського міського центру зайнятості щодо відмови у видачі ОСОБА_2 Солом'янським районним центром зайнятості клопотання до УПФ України в Солом'янському районі м. Києва про достроковий вихід на пенсію відповідно до підпункту «г»п.1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення»; зобов'язано Київський міський центр зайнятості видати ОСОБА_2 клопотання до УПФ України в Солом'янському районі м. Києва про достроковий вихід на пенсію відповідно до підпункту «г»п.1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення».
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2010 р. ОСОБА_2 була звільнена з посади директора з фінансів ТОВ «Промислова спілка України»у зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 294/11-ЛС від 30 листопада 2010 p. В семиденний строк після звільнення ОСОБА_2 зареєструвалася, як особа, що шукає роботу, в Солом'янському районному центрі зайнятості, який є структурним підрозділом Київського міського центру зайнятості.
28 грудня 2010 р. ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про видачу клопотання про достроковий вихід на пенсію згідно підпункту «г»п. 1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення», однак їй було відмовлено з тих підстав, що право на достроковий вихід на пенсію на підставі підпункту «г»п. 1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення»гарантується особам передпенсійного віку (для жінок -53 роки), виходячи з встановленого загального пенсійного віку (для жінок -55 років).
Колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у видачі зазначеного клопотання.
Право на призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мають особи після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
При цьому, ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Абзацом п'ятим п. 2 ч. 1 ст. 55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні по силеного радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсійний вік зменшується на 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 р. незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Зміст підпункту «г»п. 1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість на селення»не містить посилань та не дає підстав для висновку, що ця норма застосовується лише для осіб передпенсійного віку на загальних підставах (для жінок - 53 роки, для чоловіків - 58 років), виходячи з встановленого загального пенсійного віку (для жінок - 55 років, для чоловіків - 60 років) і не поширюється на осіб, які мають право на вихід на пенсію у віці, визначеному згідно приписів ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та ст. 55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 4 категорії і згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на зменшення пенсійного віку на 4 роки.
Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачка досягає пенсійного віку в 51 років. На час звернення до відповідача позивачці виповнилося 49 років (25.05.1961 р.н.), отже, вона досягла передпенсійного віку, а тому має право ставити питання про достроковий вихід на пенсію.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості -залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 02 червня 2011 р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М
Степанюк А.Г.
Повний текст ухвали виготовлено 06.11.2012.