«08»листопада 2012 р. Справа №65/319-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Козікові І.В.,
за участю представників сторін:
прокурор -Петриков А.М., посвідчення №001138 від 28.08.2012 року;
першого позивача -Тризна Є.В., за довіреністю №08-11/97/2-12 від 04.01.2012 року;
другого позивача -Счастлива Я.О., за довіреністю №38-1867 від 28.05.2010 року;
відповідача -ОСОБА_3, за довіреністю №3721 від 12.08.2011 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с.Високий, Харківська область (вх.№1699Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2011 року по справі №65/319-10,
за позовом прокурора Дзержинського району м.Харкова в інтересах держави в особі: 1. Харківської міської ради, м.Харків,
2. Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м.Харків,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с.Високий, Харківська область,
про стягнення 12223,55 грн.,-
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2011 року у справі №65/319-10 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»-12223,55 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь держбюджету України -122,23 грн. державного мита.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь держбюджету України -236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився та, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2011 року у справі №65/319-10 та постановити нове рішення, яким у позові КП «Харківські теплові мережі»до ФОП ОСОБА_4 відмовити.
Скаржник в обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує, що він 01.02.2004 року ніякого тимчасового договору №11148 про постачання теплової енергії з КП «Харківські теплові мережі»не укладав та ніякого договору не підписував, і про його існування дізнався з оскаржуваного рішення.
Апелянт зазначає, що підпис від імені ФОП ОСОБА_4 на тимчасовому договорі №11148 про постачання теплової енергії від 01.02.2004 року виконаний не ФОП ОСОБА_4, а іншою особою, що може підтвердити відповідна судова почеркознавча експертиза, призначена у даній справі.
Таким чином, на думку скаржника, в силу ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України вищезазначений договір не є укладеним, оскільки він не підписаний однією зі сторін договору. За таких обставин, тимчасовий договір №11148 про постачання теплової енергії від 01.02.2004 року між сторонами не укладався і з такого договору у ФОП ОСОБА_4 не виникло жодних обов'язків. Крім того, зазначений договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто він не відповідає вимогам п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
12.06.2012 року КП «Харківські теплові мережі»надало відзив на апеляційну скаргу (вх.№4892), в якому просить залишити рішення господарського суду Харківської області по справі №65/319-10 від 07.02.2011 року без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
В обґрунтування своєї позиції по справі другий позивач вказує, що відповідач 19.02.2004 року звернувся листом до КП «Харківські теплові мережі»з проханням укласти договір на постачання теплової енергії. Також відповідач надав розрахунок теплового навантаження на приміщення, виконаний ТОВ «Харківбудніпроект». Зазначений розрахунок теплового навантаження був погоджений КП «Харківські теплові мережі»та внесений в договір, що був укладений між відповідачем та позивачем 01.02.2004 року за №11148.
Таким чином, відповідачу на підставі договору №11148 від 01.02.2004 року про постачання теплової енергії та на підставі розпорядження про початок опалювального сезону 2009-2010 років здійснювалося постачання теплової енергії до приміщень, які він займає. Факт постачання теплової енергії підтверджується актами на включення опалення та відключення опалення.
Зазначені акти підписані та скріплені печатками представників КП «Харківські теплові мережі»та балансоутримувачем будівлі за адресою: м.Харків, пл. Конституції,11/13, в якому розташовані приміщення відповідача.
Також другий позивач вказує, що відповідачу направлялися рахунки на сплату спожитої теплової енергії, які він сплачував не в повному обсязі. У січні 2010 року відповідачем була сплачена сума у розмірі 1260,82 грн. з призначенням платежу «платіж за теплову енергію згідно договору №11148 від 01.02.2004 року.
Отже, у відповідача виникла заборгованість за неналежне виконання договірних обов'язків у сумі 12223,55 грн. за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року.
В судовому засіданні 09.07.2012 року відповідач підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити, а також заявив усне клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у справі.
Прокурор, представники першого та другого позивачів проти заявленого клопотання про призначення експертизи заперечували та просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2011 року -без змін, як таке, що прийнято при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи, відповідно до приписів чинного законодавства України та фактичних обставин справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено та призначено у справі №65/319-10 судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання, визначене в ухвалі суду. Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. Бокаріуса М.С., до якого надіслано матеріали справи №65/319-10, а провадження у справі зупинено до закінчення проведення призначеної судової почеркознавчої експертизи.
19.10.2012 року до Харківського апеляційного господарського суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. Бокаріуса М.С. надійшов висновок судово-почеркознавчої експертизи №8009 та матеріали справи №65/319-10.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду.
В судовому засіданні 05.11.2012 року було оголошено перерву до 08.11.2012 року у зв'язку із заявленим прокурором клопотанням щодо необхідності ознайомлення з матеріалами справи та висновком судової експертизи.
Після перерви судове засідання продовжено та прокурор пояснив, що заперечує проти апеляційної скарги відповідача та просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Представники першого та другого позивачів пояснили, що підтримують позицію прокурора.
Представник відповідача зазначив, що повністю підтримує апеляційну скаргу та просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та у разі задоволення апеляційної скарги здійснити розподіл судових витрат.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, прокурор Дзержинського району м.Харкова в інтересах Харківської міської ради та КП «Харківські теплові мережі»звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 12223,55 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП «Харківські теплові мережі»здійснювало постачання теплової енергії на підставі розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2009-2010 роки та згідно договору «Про постачання теплової енергії»№11148 від 01.02.2004 року у приміщення за адресою: м.Харків, пл.Конституції, 11/13, яке займає відповідач. Станом на момент звернення до суду з позовною заявою заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань складає 12223,55 грн., яка утворилась за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року.
В суді першої інстанції відповідач участі не приймав та письмового відзиву на позовну заяву не надав, однак, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач заперечував проти стягнення з нього суми у розмірі 12223,55 грн. В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач вказує, що в силу приписів ч. 2 ст.207 Цивільного кодексу України вищезазначений договір є неукладеним, оскільки він не підписаний однією зі сторін договору. За таких обставин, тимчасовий договір №11148 про постачання теплової енергії від 01.02.2004 року між сторонами не укладався і з такого договору у ФОП ОСОБА_4 не виникло жодних обов'язків.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, а також має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Таким чином, господарський суд не позбавлений можливості при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог про стягнення боргу у зв'язку із неналежним виконанням боржником зобов'язання за договором про постачання теплової енергії, надати правову оцінку вказаному договору, на підставі якого заявлено даний позов.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року»передбачено, якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дату оцінку таким доводам позивача.
Так, згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №8009 за справою №65/319-10 складеного 09.10.2012 року підпис від імені ОСОБА_4 у тимчасовому договорі №11148 від 01.02.2004 року про постачання теплової енергії, розташований на останній сторінці документа, у рядку «_____ ОСОБА_4»виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.
Згідно ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських
зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
При цьому ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлює, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією від 03.10.2007 року №1198 встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Колегія вважає за необхідне зазначити, що, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
У матеріалах справи наявний тимчасовий договір №11148 про постачання теплової енергії від 01.02.2004 року на виконання якого КП «Харківські теплові мережі»здійснювало постачання теплової енергії, що підтверджується розпорядженням про початок та кінець опалювального сезону 2009-2010 років, а також актами щодо підключення споживача до джерела теплової енергії (т.1, а.с. 20-21).
Однак, судовою-почеркознавчою експертизою №8009 за справою №65/319-10 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 у тимчасовому договорі №11148 від 01.02.2004 року про постачання теплової енергії виконаний іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем вчинювалися будь-які дії направленні на виконання договору, а саме, відсутні докази проведення оплати за споживання теплової енергії.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи прокурора та позивачів, що ФОП ОСОБА_4 у січні 2010 року була сплачена сума у розмірі 1260,82 грн. з призначенням платежу «платіж за теплову енергію згідно договору №11148 від 01.02.2004 року», оскільки надана до матеріалів справи копія банківської виписки не є належним доказом у розумінні приписів ст. 36 Господарського процесуального кодексу України. З вказаної банківської виписки не вбачається, що це дійсно є банківська виписка, з якого саме банку та на яку дату. Крім того, вказана банківська виписка не підтверджує того факту, що саме ФОП ОСОБА_4 могла бути проведена оплата. Таким чином, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні докази оплати ФОП ОСОБА_4 за тимчасовим договором №11148 від 01.02.2004 року про постачання теплової енергії, натомість, як вже зазначалося, КП «Харківські теплові мережі»провадили дії, направлені на виконання вказаного тимчасового договору. Отже, вважати, що договір є неукладеним відсутні правові підстави, адже за тимчасовим договором провадились однією із сторін дії по його виконанню.
Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у ОСОБА_4 було відсутнє волевиявлення на укладення правочину щодо постачання теплової енергії.
Таким чином, в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України тимчасовий договір №11148 від 01.02.2004 року про постачання теплової енергії є недійсним.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вимога прокурора Дзержинського району м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»про стягнення 12223,55 грн. на підставі неналежного виконання зобов'язань за недійсним договором №11148 від 01.02.2004 року про постачання теплової енергії є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті рішення господарським судом Харківської області від 07.02.2011 року неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та прийнято рішення за обставин, які недоведені належним чином, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, а апеляційна скарга задоволенню.
05.11.2012 року представник відповідача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№8552), в якому просив суд у разі задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 та скасування рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2011 року по справі №65/319-10, провести новий розподіл судових витрат та стягнути з позивача КП «Харківські теплові мережі»на користь
ФОП ОСОБА_4 судовий збір та витрати, які були сплачені за проведення судової експертизи у розмірі 4790,50 грн., що підтверджується рахунком №2501 від 03.08.2012 року.
Так, відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.
Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від слати судового збору.
При цьому, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються: при відмові в позові на позивача.
Отже, враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 91, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2011 року по справі №65/319-10 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Визнати недійсним тимчасовий договір №11148 від 01.02.2004 року про постачання теплової енергії між Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.
У задоволені позовних вимог прокурора Дзержинського району м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харків та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м.Харків про стягнення 12223,55 грн. -відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м.Харків (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11; р/р 260333012313 у ВАТ «Державний ощадний банк України»м.Харкова, МФО 351823; код ОКПО: 31557119) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) 805,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 4790,50 грн. -витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2012 року.
Головуючий суддя Пуль О.А.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Хачатрян В.С.