ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-37/9461-2012 05.11.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»
до 1) Закритого акціонерного товариство «Київська будівельна компанія
«Київбудком»
2) Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп»
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ»
2) Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер»
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 82 670,38 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: Карпов С.Б. -дов. № б/н від 30.12.11 р.
від відповідача-1: Кучерук В.О. -дов. № 347 від 11.09.2012 р.
від відповідача-2: не з'явився
від третіх осіб: не з'явилися
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Київбудком»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 82 670,38 грн., у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем страхового відшкодування в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09.12.2010 р. в м. Києві на перехресті вулиць Залізничне Шосе -Тимірязівська, за участю транспортних засобів «КАМАЗ 53229», державний номер АА4860СЕ та транспортного засобу «Toyota», державний номер ВК0025АН.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.12 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 5011-37/9461-2012, призначено справу до розгляду на 06.08.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.
Через службу діловодства господарського суду 31.07.12 р. від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, відповідно до якої договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного по відношенню до транспортного засобу «КАМАЗ 53229», державний номер АА4860СЕ відсутній в ЦБД на дату запиту -26.07.12.
Представник позивача у судовому засіданні 06.08.12 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ», оскільки відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду автомобіль, яким керувала винна особа належить саме ТОВ «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ».
У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Представник відповідача у судове засідання 06.08.12 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 18.07.12 р., яке підтверджує отримання відповідачем 24.07.12 р. ухвали про порушення провадження у справі.
Ухвалою суду від 06.08.12 р. було відкладено розгляд даної справи до 05.09.12 р., у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду, враховуючи залучення до участі у даній справі третьою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ», та з метою витребування у позивача додаткових доказів у справі.
У судовому засіданні 05.09.12 р. представник позивача надав суду докази направлення позовної заяви на адресу третьої особи, які були залучені до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 05.09.12 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив суд залучити до участі у справі іншого відповідача -Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Плюс». Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до умов договору фінансового лізингу № 070116-06/ФЛ-Ю-С ЗАТ «КБК «Київбудком»уклало із ТДВ «Страхова компанія «Плюс»договір обов'язкового страхування цивільно-правовової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 150/822/04 від 24.02.10 р. Предметом цього договору відповідно до п. 1.1, є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані із відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпечених транспортних засобів, перелічених у додатку 1 до цього договору. У відношенні автомобіля «КАМАЗ 53229», реєстраційний номер АА4860СЕ, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, про що свідчить поліс № ВЕ/0429056.
Відповідно до п. 7.3.5 страхувальник (тобто відповідач) зобов'язаний вжити заходів щодо невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, про настання дорожньо-транспортної пригоди. ЗАТ «КБК «Київбудком»повідомив про зазначене вище ДТП ТДВ «Страхова компанія «Плюс», докази чого зберігаються у зазначеній компанії.
Представник позивача у судовому засіданні 05.09.12 р. проти задоволення даного клопотання заперечень не навів.
Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
У відповідності до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення.
Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання відповідача та залучив до участі у даній справі відповідачем Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Плюс».
Ухвалою суду від 05.09.12 р. було відкладено розгляд даної справи до 10.10.12 р., у зв'язку з нез'явленням представника третьої особи у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду, враховуючи залучення до участі у даній справі відповідачем Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Плюс»та з метою витребування у відповідача-2 та у позивача додаткових доказів у справі.
У судовому засіданні 10.10.12 р. представник позивача надав суду докази направлення копії позовної заяви на адресу ТДВ «Страхова компанія «Райп», пояснив, що ТДВ «Страхова компанія «Плюс»змінило назву, організаційно-правову форму та адресу, проте належних доказів цьому не надав.
Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, вимог ухвали суду не виконали, про причини неявки не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер», оскільки останнє від імені ТДВ «Страхова компанія «Плюс»та ЗАТ «КБК «Київбудком»уклали договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 150/822/04 від 24.02.10 р.
У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Ухвалою суду від 10.10.12 р. було відкладено розгляд справи до 24.10.12 р., у зв'язку з нез'явленням представників відповідача-2 та третьої особи у призначене судове засідання, невиконанням ними вимог ухвали суду, враховуючи залучення до участі у даній справі третьою особою Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер», з метою повторного витребування у відповідача-2 та у позивача додаткових доказів у справі та для перевірки інформації, яку повідомив представник позивача відносно ТДВ «Страхова компанія «Плюс».
Зі спеціального витягу ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стало відомо, що ТДВ «Страхова компанія «Плюс»змінило назву на ТДВ «СК «Райп».
У судовому засіданні 24.10.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та надав суду оригінал договору добровільного страхування транспортних засобів № 202737 від 12.05.10 р. для огляду у судовому засіданні та письмові пояснення, які були залучені судом до матеріалів справи.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні 24.10.12 р. проти позову заперечив.
Представник відповідача-2 у судове засідання 24.10.12 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
Через службу діловодства суду 24.10.12 р. від відповідача-2 надійшли письмовий відзив на позовну заяву, документи на виконання вимог ухвали суду та заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку із розглядом судової справи у Господарському суді Луганської області у справі № 30/5014/2048/2012, що призначена на 24.10.12 р. об 11:00.
Представник позивача у даному судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви відповідача-2.
Представник відповідача-1 підтримав дане клопотання та пояснив, що заперечує проти розгляду справи без участі представника відповідача-2.
Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.
Представники третіх осіб у судове засідання 24.10.12 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, вимог ухвали суду не виконали, про причини неявки не повідомили.
Враховуючи наведене, у зв'язку з нез'явленням представників відповідача-2 та третіх осіб у призначене судове засідання, невиконанням третіми особами вимог ухвали суду, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, господарський суд ухвалою від 24.10.12 р. відклав розгляд даної справи на 05.11.2012 р.; повторно зобов'язав позивача: направити на адресу ПрАТ «Страхова компанія «Інтер»копію позовної заяви з доданими до неї документами, докази чого надати суду; повторно зобов'язав ТДВ «Страхова компанія «Райп» надати суду: повідомлення ЗАТ КБК «Київбудком»про настання ДТП за участю автомобіля «КАМАЗ 53229», реєстраційний номер АА4860СЕ; інформацію, відносно того, чи виплачувалось громадянці Цвігун Ользі Василівні страхове відшкодування, у зв'язку із зазначеним ДТП; зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення по суті спору.
У судовому засіданні 05.11.12 р. представник позивача надав суду документи у справі, які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 05.11.12 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні05.11.12 р. проти позову заперечив частково.
У судове засідання 05.11.12 р. представники відповідача-2 та третіх осіб не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача-2 та третіх осіб про час та місце судового засідання, та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва, -
09.12.10 р. на перехресті вулиць Залізничне Шосе - Тимірязівська в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «КАМАЗ 53229», державний номер АА4860СЕ, яким керував Лютий О.М., та транспортного засобу «Toyota», державний номер ВК0025АН, під керуванням Замковенка Р.М.
Лютий О.М., керуючи транспортним засобом «КАМАЗ 53229», державний номер АА4860СЕ, не врахував дорожню обстановку, швидкість руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota», державний номер ВК0025АН, під керуванням Замковенка Р.М., чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Про наведене свідчить довідка відділу ДАІ та постанова Печерського районного суду м. Києва від 09.02.11 року в адміністративній справі № 3-380/11, відповідно до якої Лютого О.М. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Факти, які встановлені постановою Печерського районного суду м. Києва від 09.02.11 року в адміністративній справі № 3-380/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
Вищезазначеною постановою Лютого О.М. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Toyota», державний номер ВК0025АН, під керуванням Замковенка Р.М, що належить Цвігун О.В.
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 -IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування -це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.
В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Між Акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування», яке було перейменоване на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування», (страховик) та Цвігун О.В. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 202737 серії АТК від 12.05.2010 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме -автомобілем марки «Toyota», державний номер ВК0025АН.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.
На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota», державний номер ВК0025АН, замовив у ФОП Резниченко В.О., проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.
13.12.10 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «Toyota», державний номер ВК0025АН та надано звіт про оцінку майна (авто товарознавче дослідження) № 1417/8682 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota», державний номер ВК0025АН, складений оцінювачем дорожніх транспортних засобів Резниченком В.О. (вища освіта, свідоцтво оцінювача МФ № 3611 від 11.06.05 р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 390-ПК від 21.05.09 р.), складеним відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota», державний номер ВК0025АН, та вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 97 695,85 грн.
На підставі заяви Цвігуц О.В. на виплату страхового відшкодування від 31.01.11 р. та рахунків-фактур № ОЗЧ-00005 від 05.01.11 р. на суму 63 789,18 грн. та № 08 від 14.01.11 р. на суму 20 150,00 грн., Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт від 04.02.11 р., у відповідності до якого позивачем було визнано заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 82 670,38 грн.
Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування транспортних засобів № 202737 серії АТК від 12.05.2010 р. виконав належним чином, сплативши згідно з розпорядженням № 000607 від 10.02.11 р. та платіжними дорученнями № 2438 і № 2439 від 19.02.11 р. суму страхового відшкодування в розмірі 82 670,38 грн. власнику автомобіля «Toyota», державний номер ВК0025АН -Цвігун О.В. за ремонт зазначеного автомобіля.
Враховуючи те, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2011 року в адміністративній справі № 3-380/11 Лютого О.М., який керував автомобілем «КАМАЗ 53229», державний номер АА4860СЕ, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його наїзду на автомобіль марки «Toyota», державний номер ВК0025АН, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Toyota», державний номер ВК0025АН.
Оскільки Лютий О.М. перебував у трудових відносинах з Закритим акціонерним товариством «КБК «Київбудком», то ПрАТ «ПРОСТО-страхування»направило на адресу відповідача регресну вимогу (вихідний № 04-1574 від 12.04.11 р.) з проханням перерахувати суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 82 670,38 грн. на банківський рахунок позивача.
Однак, зазначена регресна вимога була залишена відповідачем без відповіді та реагування.
За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»до Закритого акціонерного товариства «КБК «Київбудком»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 82 670,38 грн., у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем страхового відшкодування в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09.12.2010 р. в м. Києві на перехресті вулиць Залізничне Шосе -Тимірязівська, за участю транспортних засобів «КАМАЗ 53229», державний номер АА4860СЕ та транспортного засобу «Toyota», державний номер ВК0025АН.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача-1 підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Дана позиція закріплена також в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:
а) перебування завдача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою -роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»),
б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території работодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
Позивач пояснив суду, що Лютий О.М. перебував у трудових відносинах з Закритим акціонерним товариством «КБК «Київбудком»під час здійснення ДТП, що засвідчено у постанові Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2011 року в адміністративній справі № 3-380/11.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджується, що власник автомобіля «Toyota», державний номер ВК0025АН, зазнав витрат, пов'язаних з пошкодженням його автомобіля працівником відповідача-1.
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву пояснив суду, що автомобіль «КАМАЗ 53229», державний номер АА4860СЕ, на момент ДТП перебував й користуванні ЗАТ «КБК «Київбудком»на підставі договору фінансового лізингу № 070116-06/ФЛ-Ю-С, укладеному з ТОВ «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ».
У відповідності до умов зазначеного договору фінансового лізингу ЗАТ «КБК «Київбудком»уклало із ТДВ «СК «Плюс»договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 150/822/04 від 24.02.10 р., предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані із відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпечених транспортних засобів, перелічених у додатку № 1 до цього договору. У відношенні автомобіля «КАМАЗ 53229», державний номер АА4860СЕ, цивільно-правова відповідальність відповідача-1 була застрахована, про що свідчить поліс № ВЕ/0429056, у зв'язку з чим відповідач-1 просив суд залучити ТДВ «СК «Плюс»другим відповідачем.
Зі спеціального витягу ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стало відомо, що ТДВ «Страхова компанія «Плюс»змінило назву на ТДВ «СК «Райп».
31.07.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва надійшла відповідь на запит суду, в якій надано інформацію про відсутність у Центральній базі даних Моторного (транспортного) бюро України, станом на 26.07.12 р, договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «КАМАЗ 53229», державний номер АА4860СЕ. Зазначене також підтверджується письмовими поясненнями відповідача-2.
Враховуючи наведене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до відповідача-2, оскільки вони є необґрунтованими та безпідставними.
У зв'язку з виплатою позивачем як страховиком майнових інтересів, пов'язаних з пошкодженим автомобілем, страхового відшкодування власнику транспортного засобу «Toyota», державний номер ВК0025АН, до нього перейшло право вимагати у відповідача-1 відшкодування завданої шкоди в сумі 82 670,38 грн.
Право подати регресний позов до відповідача-1 у позивача виникло з моменту виплати страхувальнику страхового відшкодування, тобто -з 19 лютого 2011 р., що передбачено ч. 6. ст. 261 ЦКУ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.03.12 р. у справі № 58/168.
Відповідач-1 жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав. Також не надав належних доказів, що водій транспортного засобу «КАМАЗ 53229», державний номер АА4860СЕ, з вини якого сталася ДТП, під час здійснення ДТП не перебував у трудових відносинах із ЗАТ «КБК «Київбудком».
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»до Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудом»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 82 670,38 грн. підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; ст. ст. 352, 354 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги до Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудом»задовольнити повністю.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудом»(вул. Андрія Іванова, буд. 10, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 24934463) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (вулиця Герцена, 10, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 24745673) 82 670 (вісімдесят дві тисячі шістсот сімдесят) грн. 38 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У позовних вимогах до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп»відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 09.11.2012 р.
Суддя Гавриловська І.О.