ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/644-31/269-16/263-2012 06.11.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТОЛС"
до Фізичної особи-підприємця Деменюк Володимира Сергійовича
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Фізична особа-підприємець Леоненко В,ячеслав Олександрович, 2) Закритого акціонерного товариства "Страхове об,єднання "Промтрансінвест", 3) Відкритого акціонерного товариства "Свєтлогорський целюлозно-картонний комбінат"
про стягнення 116 485,84 грн.
Судді Ярмак О.М. (головуюча)
Мандриченко О.В.
Літвінова М.Є.
Представники:
Від позивача: Загура В.П. за дов.
Від відповідача: не з'явився
Від третіх осіб: не з'явились
В листопаді 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 116485,84 грн., з яких 101 643,84 грн. вартості знищеного вантажу, 14000 грн. витрат на митне оформлення вантажу та 842,00 грн. плати за брокерські послуги, тобто збитків, заподіяних відповідачем у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків за договором транспортного експедирування - договором дорученням № 02/10-К про надання транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 29.06.2010р.
Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 07.02.2011 р., яка прийнята судом до розгляду в частині вимог згідно позовної заяви з урахуванням зменшення позовних вимог, заявленого в уточненні позовних вимог від 07.02.2011.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2011р. по справі № 48/644, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011р. позов задоволено частково.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2011р. вказані рішення по справі № 48/644 були скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2011р. по справі № 48/644-31/269, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р., позов задоволено частково.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2011р. рішення суду від 28.09.2011р. та постанову від 27.02.2012р. по справі № 48/644-31/269 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Статтею 111- 12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
При новому розгляді справи:
В судовому засіданні 07.08.12 представниками позивача подано пояснення (вих. № 08/02 від 06.08.2012), в якому позивач зазначає, що загальна сума позову становить 78287,86 грн., з яких 63780,04 грн. вартість знищеного пожежею вантажу, 13665,82 грн. митне оформлення вантажу та 842,00 грн. послуги брокера.
В своєму поясненні позивач зазначає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються не на факті знищення вантажу внаслідок пожежі, а на тому, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання з надання позивачу транспортно -експедиційного обслуговування по перевезення вантажів автомобільним транспортом, які відповідач взяв на себе у зв'язку з укладенням між сторонами договору за № 02/10-К від 29.06.2010р., посилається на ч.2 ст. 932, 934, 618, 611 ЦК України.
21.08.2012р. через канцелярію суду відповідач подав письмові пояснення по справі, в яких позов не визнає та вказує, що ним зобов'язання за договором були виконані належним чином, загибель вантажу сталась в результаті пожежі 03.08.2010р. в процесі здійснення ФОП Леоненко В.А. внутрішнього перевезення по території України за маршрутом: м.Київ (вантажовідправник ТОВ «Мітолс»- м.Євпаторія (вантажоодержувач ТОВ «Велазо-Україна), згідно п. 6.2.3. договору при неналежному виконанні перевізником своїх зобов'язань, позивач і відповідач разом пред'являють претензії до перевізника Відповідач зазначає, що вісі зобов'язання за договором № 02/10-К ним виконані повністю, а невидача вантажу в пункті призначення сталася поза волею експедитора і не з його вини, тому він не зобов'язаний нести відповідальність перед позивачем за нанесену перевізником шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.12р. призначено колегіальний розгляд справи № 48/644-31/269-16/263-2012.
Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 27.08.2012р. визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: Ярмак О.М. (головуюча), Мандриченко О.В., Трофименко Т.Ю.
Ухвалою суду від 29.08.2012р. справу у колегіальному складі суду прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.10.2012р.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 11.10.2012р., у зв'язку з відпусткою судді Трофименко Т.Ю. визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: Ярмак О.М. (головуюча), Мандриченко О.В., Літвінова М.Є.
Ухвалою суду від 11.10.2012р. колегію суддів для розгляду справи у складі: Ярмак О.М. (головуюча), Мандриченко О.В., Літвінова М.Є. справу № 48/644-31/269-16/263-2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.10.2012р.
01.10.2012р. до суду надійшов відзив третьої особи, в якому ФОП Леоненко В.О. стверджує, що перевезення вантажу здійснювалось на підставі договору № 01/10-П від 09.06.2010р., укладеного між ним та ФОП Деменюком В.С. та СМR № ТХ 0005225 за маршрутом: м.Світлогорськ, Гомельська область, Республіка Білорусь -м.Євпаторія, АР Крим, Україна. Вказує, що надана позивачем товарно-транспортна накладна №Р64 від 02.08.2010р. не може бути належним доказом здійснення міжнародного перевезення вантажу, вартість втрати якого заявлена позивачем при зверненні з даним позовом.
11.10.2012р. через канцелярію суду відповідачем подано документи для долучення до матеріалів справи.
Треті особи 2, 3 письмових пояснень на позов не надали, своїх представників у засідання суду не направили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд в с т а н о в и в:
29.06.2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір-доручення №02/10-К на надання транспортно-експедиторського обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.
Пунктами 1.1, 1.2, 1.3 договору передбачено, що на умовах договору експедитор зобов'язується за винагороду та за рахунок замовника укласти договори на перевезення вантажів та організувати виконання вказаних в заявці додаткових послуг, пов'язаних з міжнародним перевезенням. Транспортно-експедиторське обслуговування складається з комплексу послуг, що надаються експедитором замовнику, які погоджуються сторонами на підставі заявки замовника. Заявка на перевезення містить інформацію про характер вантажу, його вартість з вказівкою на особливості вантажу небезпеку, габарити, спеціальні вимоги при завантаженні, час та дату подачі транспорту під завантаження, адреса та контракт вантажовідправника і вантажоодержувача, маршрут, проміжні пункти слідування та вид транспорту.
Із пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору вбачається що міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються згідно з положеннями діючих конвенцій про міжнародні перевезення, а також діючими на території України законами та нормативними актами. Виконання кожного міжнародного автомобільного перевезення, на підставі даного договору, повинно бути підтверджене додатком до договору або заявкою на конкретне перевезення. Додаток або заявка є невід'ємною частиною договору. Кожне міжнародне автомобільне перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується відповідним товарно-транспортним документом (CMR) та підписаним сторонами актом виконаних робіт.
На підставі договору №02/10-К сторонами 29.07.2010р. було складено заявку на транспортний засіб, відповідно до якої позивач зобов'язався організувати перевезення вантажу за маршрутом Світлогорськ, Гомельська обл., Республіка Білорусь - м. Євпаторія, Україна, орієнтована вартість вантажу становить 9000,00 доларів США.
Для здійснення перевезення, відповідач, на підставі договору № 01/10-П транспортного обслуговування перевезень вантажів автомобільним сполученням від 09.06.2010, укладеного з третьою особою1 -ФОП Леоненком В.О., надав останньому заявку на транспортний засіб від 29.07.2010р., відповідно до якої ФОП Леоненко В.О. зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Світлогорськ, Гомельська обл., Республіка Білорусь м. Євпаторія, Україна, автомобілем Рено, реєстраційний номер АА 3393-3, з причепом, реєстраційний номер А-0403А-3, у період з 30.07.2010 р. по 05.08.2010р.
31.07.2010 року автомобіль Рено, реєстраційний номер АА 3393-3, з причепом, реєстраційний номер А-0403А прибув для завантаження в м. Світлогорськ та був завантажений, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0005225 з урахуванням змін, погоджених печаткою вантажовідправника, місця вивантаження вантажу м. Євпаторія.
Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №0005225 ФОП Леоненком В.О. був прийнятий вантаж - папір для гофрування марки Б-0 у кількості 16 рулонів, загальною масою 19 558 кг та оголошеною вартістю 8080,89 доларів США, перевезення до м. Євпаторія.
Судом встановлено, що під час здійснення перевезення вантажу 03.08.2010 року сталася пожежа, внаслідок якої автомобіль Рено та вантаж було знищено, що підтверджується актом про пожежу №15 від 04.08.2010 року.
Претензіями № 08/11, № 08/12 від 20.08.2010 року та 30.08.2010 року позивач звертався до відповідача та третьої особи 1 з вимогами відшкодувати завдані внаслідок знищення вантажу збитки.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання з надання позивачу транспортно -експедиційного обслуговування по перевезення вантажів автомобільним транспортом, які відповідач взяв на себе у зв'язку з укладенням між сторонами договору за № 02/10-К від 29.06.2010р., що спричинило збитки у вигляді вартості вантажу, а також витрат на брокерські послуги та митне оформлення, посилається на ч.2 ст. 932, 934, 618, 611 ЦК України.
Судом встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем договір № 02/10-К від 29.06.2010р. є договором транспортного експедирування.
Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організовувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За приписами статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Статтею 932 ЦК України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Згідно ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Главою 51 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання.
Зокрема, статтею 610 цієї глави визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3.1. договору доручення №02/-10-К від 29.06.2010 р. визначені обов'язки відповідача (експедитора) , зокрема: організувати перевезення у відповідності до заявки, контролювати своєчасне подання автомобіля в пункт завантаження, укладати від імені замовника договори і угоди з третіми особами, здійснювати розрахунки та інше
Таким чином умовами договору доручення №02/-10-К від 29.06.2010 р. не передбачено покладення на відповідача функцій перевізника, доставки вантажу в пункт призначення та видачі його одержувачу, а лише організацію перевезення.
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно умов п. 6.2.3 договору доручення №02/-10-К від 29.06.2010 р., відповідальність експедитора визначається з урахуванням положень документів (коносаментів, СМР), які підтверджують наявність та зміст договорів, укладених експедитором від імені і за рахунок клієнта. У разі неналежного виконання перевізником своїх зобов'язань за договором, укладеним експедитором від імені і за рахунок клієнта, сторони по цьому договору разом пред'являють претензії до перевізника (пункт 6.2.3).
Судом встановлено, що третя особа Індивідуальний підприємець Леоненко В.О. був залучений відповідачем на виконання останнім умов договору експедирування N 02/10-К від 29.06.2010р., що підтверджується заявкою на транспортний засіб від 29.07.2010.
В матеріалах справи наявна заявку експедитора на перевезення вантажу замовника, яка прийнята перевізником -Індивідуальним підприємцем Леоненком В.О. до виконання, що підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною -СМR № 0005225, яка містять відомості про прийняття вантажу замовника до перевезення перевізником Індивідуальним підприємцем Леоненком В.О.
Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч.1 ст.17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева 19.05.1956р.), на яку посилається позивач, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
З вищевикладених норм випливає, що збитки від знищення вантажу пов'язані з правовідносинами з перевезення вантажу, а не з відносин транспортної експедирування.
Відповідно до ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Таким чином нормами ст. 924 ЦК України та ч. ст. 17 Конвенції передбачено відповідальність безпосередньо перевізника за втрату вантажу з моменту прийняття до перевезення та видачі його отримувачу.
Згідно з частиною 1 статті 614 Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 2 зазначеної статті).
Відповідно до ч.2 ст. 17 Конвенції транспортер звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались за обставин, уникнути яких він не міг і наслідки яких не міг відвернути.
Відповідачем всі зобов'язання за договором перед позивачем були виконані у відповідності до умов договору доручення № 02/10-К, а невидача вантажу в пункті призначення сталась поза волею експедитора і не з його вини (умислу або необережності).
Відповідно до ст. 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В даному випадку, це стосувалося позивача, який мав довести суду факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, наявності та розміру збитків, наявності причинно -наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язання та понесеними збитками.
У позовній заяві та поясненнях позивач не навів фактів, підтверджених належними доказами, які свідчили б про невиконання або неналежне виконання відповідачем обов'язків згідно укладеного договору, і, відповідно, понесення у зв'язку із цим збитків з боку позивача.
З урахуванням викладених норм матеріального права, а також приймаючи до уваги наявність у матеріалах справи доказів, що підтверджують факт знищення вантажу в результаті пожежі, судом не встановлено підстав для відповідальності відповідача за втрату вантажу.
Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Колегія суддів: О.М.Ярмак (головуюча)
О.В.Мандриченко
М.Є. Літвінова
Повне рішення складено 14.11.2012 р.