ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-1/13025-2012 09.11.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М.Шимановського»
До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія -Фінако -Життя»
Про стягнення 535 650,04 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача Чуприна В.В., довіреність № 389/01/04 від 04.04.2011
Кергет В.П., довіреність № 1459/01/04 від 26.10.2012
від відповідача Олійник О.М., паспорт
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського»(далі -позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія -Фінако -Життя»(далі -відповідач) про стягнення 535 650,04 грн.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 4/3С від 05.12.2010 р.
Ухвалою суду від 24.09.2012р. порушено провадження у справі № 5011-1/13025-2012 та призначено її розгляд на 26.10.2012 р.
11.10.2012 позивач подав через канцелярію суду документи по справі.
22.10.2012 відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.
26.10.2012 позивач подав через канцелярію суду заперечення на відзив на позов.
26.10.2012 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
Суд вирішив відкласти розгляд справи на 09.11.2012р.
05.11.2012р. відповідач подав через канцелярію суду клопотання про припинення провадження у справі.
08.11.2012р. позивач подав через канцелярію суду додаткові документи по справі.
09.11.2012р. представники позивача підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Відкритим акціонерним товариством "Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського" (страхувальник -позивач) та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ФІНАКО-Житгя"(страховик - відповідач) (правонаступник - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ФІНАКО-Життя") було укладено Генеральний договір добровільного довгострокового страхування життя № 4 від 31 липня 2006 року (далі - Договір).
Між сторонами 03.10.2006 було укладено Додаткову угоду до Договору, згідно з якою п. 8.1 Розділу 8 Договору "Строк дії Генерального Договору" викладено у наступній редакції: "Цей Генеральний Договір вступає в силу з 00 годин дня, наступного за днем надходження загального страхового внеску або його частини відповідно до Заяви на поточний рахунок або в касу страховика та укладається строком на 10 років".
В подальшому між сторонами 31.07.2009 було укладено Додаткову угоду до Договору, згідно з якою п. 8.1 Розділу 8 Договору "Строк дії Генерального Договору" знову викладено у наступній редакції: "Цей Генеральний Договір вступає в силу з 00 годин дня, наступного за днем надходження першого щомісячного страхового внеску або його частини та діє протягом 5 років, тобто до 01.08.2011".
Згідно з договором № 4/3С від 05.12.2010 про зміну сторони в договорі до позивача - ТОВ "Український інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського" перейшли права та обов'язки страхувальника за Договором. Відповідач також знав про укладення вказаного договору, про що наявний його підпис та печатка.
Позивачем були направлені відповідачу лист за № 786/01/06 від 13.07.2011 з проханням надати розрахунок інвестиційного доходу за період з 01 серпня 2010 року по 31 липня 2011 року та заява про його виплату за № 787/01/06 від 13.07.2011.
У відповідь на вказаний лист відповідач надіслав позивачу листа за вих. № 712/08 від 09.08.2011, в якому зазначив, що: "розрахунковий інвестиційний дохід за період 05.08.2010 по 04.08.2011 становить 448.578,00 грн."
Також відповідач надіслав позивачу листа за вих. № 759/10 від 05.09.2011, в якому повідомив позивача, що не може здійснити виплату інвестиційного доходу, оскільки це вплине на загальну вартість резервів по зобов'язаннях за Договором.
Позивач звертався до відповідач з претензією, в якій просив останнього сплатити 534 263,06 грн. заборгованості по сплаті інвестиційного доходу, з яких 417 999,63 грн. - основної заборгованості, 33 277,75 грн. - пені, 19 724,19 грн. -3% річних, 63 261,49 грн. -інфляційних втрат.
Також позивач листом за № 1567/01/06 від 09.12.2011 надіслав відповідачу для підписання акт звірки взаємних розрахунків до Договору щодо інвестиційного доходу за період з 05.08.2010 по 04.08.2011.
Відповідачем вказаних коштів позивачу сплачено не було, акту звірки розрахунків не підписано, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Як встановлено судом, порядок розрахунку та виплати інвестиційного доходу врегульовано розділом 7 Договору.
Так, згідно з п. 7.1 Договору страховик протягом року проводить обчислення (нарахування) інвестиційного доходу в розмірах, визначених п. 5.1 Генерального Договору.
Відповідно до п. 5.1 Договору страхова сума за страховим випадком, зазначеним у п. 4.1.1 та 4.1.2, визначається за домовленістю сторін при укладені Генерального договору страхування і зазначається у Реєстрі. За результатами інвестиційної діяльності від розміщення коштів резервів страхова сума буде збільшуватися відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування".
При цьому статтею 9 Закону України "Про страхування", як в редакцій чинній як на час укладення Договору так і на час розгляду справи, передбачено, що зазначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків річних.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що порядок розрахунку та виплати інвестиційного доходу визначається шляхом укладення додаткової угоди.
Між сторонами 31.07.2006 було укладено Додаткову угоду до Договору про порядок розрахунку та виплати інвестиційного доходу.
Згідно з п. 1 Додаткової угоди від 31.07.2006 страховик гарантує, що величина інвестиційного доходу за перший рік складає - облікова ставка НБУ плюс 10 % річних.
Як вбачається з пояснень відповідача, підстави для визначення величини інвестиційного доходу за перший рік у розмірі 10 % річних визначені ст. 9 Закону України "Про страхування", згідно з якою договором страхування життя також може бути передбачено збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими результатами його діяльності (участь у прибутках страховика).
Однак, судом встановлено, що ця гарантія стосувалась тільки першого року дії договору.
Згідно п. 1 Додаткової угоди від 31.07.2006 величина інвестиційного доходу за наступні роки визначається за взаємною згодою сторін за місяць до закінчення попереднього року дії договору і закріплюється шляхом підписання додаткової угоди.
У випадку, коли сторони не дійдуть згоди щодо величини інвестиційного доходу у наступні роки Договір вважається завершеним і страховик повертає страхову суму вигодонабувачу протягом 10 днів по закінченню поточного року.
Згідно з поясненнями представників сторін протягом 2007-2011 років сторони погоджували величину інвестиційного доходу шляхом листувань (копії листів за 2007-2009 роки долучено до справи).
Суд враховує вказані пояснення сторін та в той же час відзначає, що згідно з позовними вимогами, спірними періодами у даній справі є період: з 04.08.2006 по 09.08.2007; з 10.08.2007р. по 04.08.2010; з 05.08.2010 по 04.08.2011, а тому судом підлягають встановленню обставини справи, які стосуються саме цих періодів.
Відповідач клопотання про застосування строку позовних вимог, згідно ст. 267 ЦК України, не подавав та не заявляв його у усній формі.
Пунктом 5 Додаткової угоди від 31.07.2006 визначено, що сплата інвестиційного доходу проводиться одноразово протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів по закінченні кожного поточного року страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як зазначалось вище, згідно п. 1 Додаткової угоди від 31.07.2006 величина інвестиційного доходу за наступні роки визначається за взаємною згодою сторін за місяць до закінчення попереднього року дії договору і закріплюється шляхом підписання додаткової угоди.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи обов'язковість для сторін положень п. 1 Додаткової угоди від 31.07.2006 для визначення розміру інвестиційного доходу з 04.08.2006 по 09.08.2007 сторони мали укласти додаткову угоду за відповідний період.
Дані умови додаткової угоди було виконано, про що між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 від 31.07.2006р., отже заявлені позовні вимоги в частині стягнення розміру інвестиційного доходу у розмірі 83 401, 43 грн. за період з 04.08.2006 по 09.08.2007, також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій, що буди нараховані на вказану суму заборгованості, та складають : 12530,78 грн. -3% річних, 7275,34 грн. -пені, 60 147,41 грн. -інфляційних втрат.
Щодо періоду заборгованості з 10.08.2007р. -04.08.2010р. то сторони не заперечували проти того, що додаткова угода щодо визначення розміру інвестиційного доходу між сторонами не укладалась.
Вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 229 694,40 грн. по інвестиційному доходу та штрафних санкцій за період з 10.08.2007р. по 04.08.2010р. не підлягають задоволенню, на підставі наступного.
Вимоги про стягнення з відповідача боргу позивач обґрунтовує тим, що між сторонами велись перемовини шляхом переписки за допомогою листів.
Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Як встановлено судом, вищевказаними листом відповідач не визначав розміру інвестиційного доходу, що підлягає сплаті позивачу, не висловив гарантій та не визнав обов'язку з його сплати. Відповідач у своїх листах повідомляв позивача лише про розрахунковий інвестиційний дохід, який, не є реальним, а прогнозованим. Такий дохід, згідно з поясненнями відповідача, розраховується, виходячи з реальних можливостей та економічної ситуації.
Крім того, відповідно п. 7.2 Договору та п. 1 згідно п. 1 Додаткової угоди від 31.07.2006 сторони чітко погодили, що величина інвестиційного доходу за наступні роки визначається виключно шляхом підписання додаткової угоди.
Як встановлено судом, такої угоди між сторонами укладено не було. При цьому позивачем визнається, що не він звертався до відповідача з відповідною пропозицією, чи до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача укласти таку угоду.
Крім того, невизначення розміру інвестиційного доходу унеможливлює задоволення позовних вимог про його стягнення в цій частині.
Щодо періоду заборгованості з 05.08.2010 - 04.08.2011 року, за який заявлено борг у розмірі 101 088,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 6914,15 грн. (1088,43 грн. -3% річних, 202,18 грн. -інфляційних втрат, 5623,54 грн. -пені), то провадження у справі щодо вказаного періоду підлягає припиненню на підставі п.2 ст. 80 ГПК України, оскільки даний період заборгованості був предметом розгляду у справі № 5011-68/2746-2012 суддею Ониськів О.М., незалежно від сум на які посилається позивач, про що відповідачем надано рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належних доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема укладення між сторонами додаткової угоди про порядок розрахунку та виплати інвестиційного доходу за спірний період, позивачем суду не надано.
Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості з виплати інвестиційного доходу та штрафних санкцій на суму 535 650,04 грн. підлягають задоволення частково.
Окремо суд відхиляє посилання відповідача на п. 1.37 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" як на підставу для невиплати спірного інвестиційного доходу, оскільки вказаний пункт Закону втратив чинність ще до моменту звернення позивача з вказаним позовом. При цьому цей пункт підлягає застосуванню виключно до договорів страхування життя, укладених строком на 10 років і більше, в той час, як сторони згідно з останньою додатковою угодою від 31.07.2009 погодили, що строк дії Договору становить 5 років. Дана угода станом на день розгляду справи є дійсною.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 535 650,04 грн., є документально підтвердженими частково, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при частковому задоволенні позовних вимог, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фінако -Життя»(01004, м.Київ, площа Бессарабська 7, офіс 4, код ЄДРПОУ 33235175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М.Шимановського»(02660, м.Київ, вул. В.Шимановського 2/1, код ЄДРПОУ 36861591) 83 401 (вісімдесят три тисячі чотириста одну)грн. 43 коп. -заборгованості, 12530 (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 78 коп. -3% річних, 7275 (сім тисяч двісті сімдесят п"ять) грн. 34 коп. -пені, 60 147 (шістдесят тисяч сто сорок сім) грн. 41 коп. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 3321 (три тисячі триста двадцять одну) грн. 03 коп.
В частині стягнення заборгованості у розмірі 101 088,00 грн. -боргу та 6914,15 грн. -штрафних санкцій за період з 05.08.2010 по 04.08.2011р. -провадження припинити.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
(Дата складання повного тексту рішення 14.11.2012р.)
Суддя В.І.Мельник