33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 листопада 2012 року Справа № 5004/737/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Крейбух О.Г. ,
судді Юрчук М.І.
при секретарі Довгалюк О.П.
за участю представників сторін:
позивача: Власюка Миколи Михайловича (довіреність бн від 1 листопада 2012 року)
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 03 вересня 2012 року у справі №5004/737/12 (суддя Слободян Петро Романович)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
до Підприємця ОСОБА_3
про стягнення 24 090 грн. 00 коп..
Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" (надалі-Позивач) звернулося в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с. 3-5) до підприємця ОСОБА_3 (надалі-Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 24 090 грн. 00 коп..
Рішенням місцевого господарського суду від 3 вересня 2012 року (а.с. 3-5) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість в розмірі 24 090 грн. 00 коп.. Судовий збір покладено на Відповідача.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 82-84) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 3 вересня 2012 року по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
В судове засідання від 14 листопада 2012 року представник Відповідача не з'явився. Про дату, час і місце судового розгляду Відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (а.с. 90). Причини неявки свого повноваженого представника Відповідач суду не повідомив.
Враховуючи усе вищевказане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача.
В судовому засіданні від 14 листопада 2012 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача.
Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що з 13 по 28 листопада 2010 року між Позивачем та Відповідачем були укладені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за межами України ("Зелена карта"): №_11_/Ф1-ЗК/10 від 13 листопада 2010 року (надалі-Договір 1; а.с.9-10); № 11/2/Ф_-ЗК/10 від 20 листопада 2010 року (надалі-Договір 2; а.с.11-12); № 11/2/Ф_-ЗК/10 від 20 листопада 2010 року (надалі-Договір 3; а.с.13-14); № 11/3/Ф_-ЗК/10 від 28 листопада 2010 року (надалі-Договір 4; а.с.15-16).
Згідно пунктів 1.4, 1.5, 4.3 Договору 1, Договору 2, Договору 3 та Договору 4: Позивач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпечених транспортних засобів Відповідача, а Відповідач в свою чергу сплачувати Позивачу страховий платіж частинами, на виконання умов Договору 1, Договору 2, Договору 3 та Договору 4.
Крім того, між Позивачем та Відповідачем на кожен транспортний засіб були укладені страхові поліси (а.с. 17 - 20).
Відповідно, Відповідач повинен був виплатити Позивачу:
- за Договором 1: перший платіж -2 007 грн. 50 коп. на дату заключення Договору 1; другий платіж-2 007 грн. 50 коп. до 13 лютого 2011 року; третій платіж -2 007 грн. 50 коп. до 13 травня 2011 року; четвертий платіж -2 007 грн. 50коп. до 13 серпня 2011 року;
- за Договором 2: перший платіж -2 007 грн. 50 коп. на дату заключення Договору 2; другий платіж -2 007 грн. 50 коп. до 20 лютого 2011 року; третій платіж -2 007 грн. 50 коп. до 20 травня 2011 року; четвертий платіж -2 007 грн. 50 коп. до 20 серпня 2011 року;
- за Договором 3: перший платіж-2 007 грн. 50 коп. на дату заключення Договору 3; другий платіж -2 007 грн. 50 коп. до 20 лютого 2011 року; третій платіж -2 007 грн. 50 коп. до 20 травня 2011 року; четвертий платіж-2 007 грн. 50 коп. до 20 серпня 2011 року
- за Договором 4: перший платіж-2 007 грн. 50 коп. на дату заключення Договору 4; перший платіж -2 007 грн. 50 коп. до 28 лютого 2011 року; третій платіж -2 007 грн. 50 коп. до 28 травня 2011 року; четвертий платіж -2 007 грн. 50 коп. до 28 серпня 2011 року.
Водночас, як встановлено матеріалами справи, Відповідач частково виконав умови Договору 1, Договору 2, Договору 3 та Договору 4, сплативши лише перші платежі за вказаними договорами, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою з банківського рахунку (а.с. 21; 28-31).
Крім того, Позивачем було виставлено Відповідачу рахунки (а.с. 22-27) щодо сплати страхових внесків.
Водночас, Відповідач планових платежів не здійснив, що підтверджується випискою з рахунку Позивача (а.с. 21).
17 жовтня 2011 року Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію (а.с 32) про сплату заборгованості. Водночас, дану претензію Позивача щодо сплати заборгованості, Відповідач залишив без відповіді та без задоволення.
Враховуючи усе вищевказане у Відповідача перед Позивачем існує заборгованість по Договору 1, Договору 2, Договору 3 та Договору 4 в розмірі 24 090 грн. 00 коп..
Колегія суду зауважує, що а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції, Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
В силу дії статті 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 173 Господарського кодексу України, визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про страхування" страховий платіж (страховий внесок, страхова премія): плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
З огляду на усе вищевказане у даній судовій постанові, на основі статей 509, 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України, статей 193, 198, 315 Господарського кодексу України, колегія суду приходить до висновку, що позов Позивача про стягнення з Відповідача боргу по оплаті страхових платежів за Договором 1, Договором 2, Договором 3, Договором 4 в сумі 24 090 грн. 00 коп. є підставним, обґрунтованим та підлягає до задоволення у повному обсязі.
Суд критично оцінює заперечення Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі про те, що Позивачем не було направлено Відповідачу позовної заяви, оскільки хибність даного твердження спростовується наявними у матеріалах справи доказами, а саме фіскальним чеком та описом вкладення (а.с.7, 8).
Також, суд апеляційної інстанції, критично оцінює та вважає безпідставними заперечення Відповідача щодо того, що Відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом першої інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається неодноразове направлення судом за юридичною адресою Відповідача ухвал суду, котрі не отримані з вини останнього (листи повернуті в зв'язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою: а.с. 38, 47). При цьому колегія апеляційного господарського суду бере до уваги той факт, що Відповідач не повідомив державного реєстратора про зміну свого місцезнаходження (доказ на а.с. 42-43), а Господарський процесуальний кодекс України не покладає на суд обов'язок розшуку сторони у разі її відсутності за юридичною адресою.
Крім того, приходячи до висновку про підставність задоволення позовних вимог Позивача апеляційний господарський суд бере до уваги той факт, що Відповідачем не наведено жодних не процесуальних підстав, котрі могли б свідчити про прийняття місцевим господарським судом неправильного рішення. При цьому, колегія апеляційного господарського суду звертає увагу апелянта на те, що в силу дії частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України: порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Тобто, навіть у разі, коли б суд апеляційної інстанції виявив би неправильне застосування норм процесуального права за умови прийняття місцевим господарським судом правильного рішення, це не є підставою для його скасування.
Інші доводи апелянта є необґрунтованими, безпідставними, і до уваги колегією суду не беруться.
Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Волинської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача-без задоволення.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд залишає за Відповідачем.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 03.09.12 року у справі № 5004/737/12 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
5. Справу № 5004/737/12 повернути на адресу господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.