"13" листопада 2012 р.Справа № 5017/2178/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ярош А.І.,
суддів Михайлова М.В., Журавльов О.О.,
при секретарі судового засідання Мікула К.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Захарова Ю.О., за довіреністю;
від відповідача: Шепель В.С., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз"
на рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2012р.
у справі № 5017/2178/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізінг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз"
про стягнення 260 275 грн. 25 коп.,
Товариство з обмеженою відповідальністю „Аіс-Лізінг" (далі -ТОВ „Аіс-Лізінг", позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" (далі -ТОВ „ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ", відповідач) про стягнення 260 275,25 грн. заборгованості, що складається з 225 297,56 грн. заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 19 472,74 грн. пені, 13 729,60 грн. суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних, 1 775,35 грн. втрати від інфляції.
Обґрунтовуючи позов, ТОВ „Аіс-Лізінг" посилається на Генеральний договір фінансового лізингу №281 та на Лізингову угоду до нього від 24.04.2008р., що є Додатком №05-281 до Генерального договору, відповідно до якої ТОВ „ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" було передано у фінансовий лізинг новий МДК на шасі КАМАЗ 43253-1011-15 вартістю 319 260,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі майна від 06.06.2008р.
Проте, за твердженням позивача, всупереч умовам Генерального договору, Лізингової угоди зобов'язання щодо здійснення оплати Лізингоодержувачем не виконані, тобто починаючи з листопада 2008р. лізингові платежі почали надходити з порушенням умов, а з червня 2010 р. відповідач взагалі припинив здійснення платежів.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.09.2012р. по справі № 5017/2178/2012 (суддя Зайцев Ю.О.) позов ТОВ „Аіс-Лізінг" задоволено частково, стягнуто з ТОВ „ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" заборгованість в сумі 240 802,51 грн., що складається з 225 297,56 грн. заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 13 729,60 грн. суми, на яку підлягає збільшенню з врахуванням 3% річних, 1 775,35 грн. втрат від інфляції, витрати по сплаті судового збору на суму на суму 4816,06 грн. В решті позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив наявність зобов'язань відповідача сплатити чергові лізингові платежі відповідно до умов Генерального договору фінансового лізингу №281 та лізингової угоди до нього від 24.04.2008р., що є додатком №05-281 до генерального договору, та за таких умов, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ „АІС-Лізінг" до ТОВ „Хай-Рейз Констракшз" про стягнення заявленої суми заборгованості по простроченим лізинговим платежам в розмірі 225 297,56 грн. є обґрунтованою, підтвердженою наявними матеріалами справи та підлягає задоволенню. Також суд погодився з розрахунками інфляційних втрат, та 3% річних.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовив в стягненні пені, оскільки зазначені вимоги заявлено поза строком позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ „ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині стягнення грошових сум з відповідача змінити, та всього стягнути грошову суму в розмірі 207 538,39 грн., оскільки воно є незаконним, та недоведені обставини, що мають значення для справи.
Скаржник вважає, що суд, при винесенні оскаржуваного рішення, не взяв до уваги заперечення відповідача проти розміру вказаної суми, оскільки відповідно до наданих письмових доказів, а саме: актів звірки взаємних розрахунків з боку ТОВ „ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ", згідно з якими останній має заборгованість перед ТОВ „Аіс-Лізінг" по простроченим лізинговим платежам лише у розмірі 207 538,39 грн. (190 767,63 грн. заборгованість по оплаті вартості майна + 16 770,76 комісія лізингодавця = 207 538,39 грн.)
За таких обставин, на думку апелянта, оскільки розмір основної заборгованості в іншому розмірі, то усі інші розрахунки відносно інфляційних втрат та 3% річних є помилковими.
Представник позивача надав письмові пояснення, згідно яких проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2012р. залишити без змін, скаргу без задоволення.
09.11.2012р. до канцелярії суду надійшло клопотання ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз" про призначення по даній справі судової економічної експертизи, на вирішення якої слід поставити наступне питання: чи є правильним розрахунок ТОВ „АІС-Лізинг" суми заборгованості згідно графіка лізингових платежів, який приєднаний до позову?
Клопотання обґрунтоване тим, що у відповідача по даній справі виникає питання відносно розміру суми нарахування лізингових платежів по оплаті винагороди(комісії) лізингодавця за договором, який є предметом дослідження у судовому спорі, та для роз'яснення цих питань потребуються спеціальні знання в галузі бухгалтерського обліку.
Суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні вказаного клопотання, оскільки скаржником не доведені та необгрунтовані підстави, з яких має бути призначена експертиза, не вказано, в зв'язку з чим конкретно виникають питання відносно розміру суми нарахування лізингових платежів, які зазначені у додатковій угоді до генерального договору, які підписані сторонами та скріплені печатками.
Також судова колегія звертає увагу скаржника на приписи ст. 101 ГПК України, відповідно до яких додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, та зазначає, що апелянтом не доведено неможливість заявлення такого клопотання при розгляді справи в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.02.2008 р. між ТОВ „Аіс-Лізінг" та ТОВ „ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" укладено Генеральний договір фінансового лізингу №281 (далі -Договір) та лізингова угода (далі - Угода) до нього від 24.04.2008 р., що є Додатком №05-281 до генерального договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору встановлено, що лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність майно, найменування ціна за одиницю, кількість і загальна вартість якого наведена у лізинговій угоді, та передати його тимчасове володіння і користування лізингоодержувачу на визначених у лізинговій угоді умовах та строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Згідно Угоди предметом фінансового лізингу був МДК-4 на шасі КАМАЗ 43253-1011-15 потужністю 240 к.с., об'єм 10 850 см-3, паливний бак-250 л, колісна база 4х2 з АБС вартістю 319260,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 1.3 Угоди визначено, що строк лізингу майна становить 36 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі майна.
Пунктом 3.3 Угоди встановлено, що сплата лізингодержувачем чергових лізингових платежів відбувається в терміни, на умовах та у сумах згідно графіку сплати лізингових платежів, наведеного в лізинговій угоді.
Відповідно до умов Договору, Лізингодавець зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується належним чином оформленим та підписаним уповноваженими особами актом приймання-передачі майна від 24.04.2008 р.
Таким чином, з цієї дати відповідачеві відповідно до умов Договору та Угоди нараховувались лізингові платежі.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно з ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом про лізинг та законом.
Згідно з положенням ст. 762 ЦК України та ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" за користування майном з наймача (Лізингоодержувача) справляється плата, розмір якої встановлюється договором.
Як вбачається з матеріалів справи, лізингоодержувач зобов'язання за Договором щодо здійснення оплати не виконував в повному обсязі, з листопада 2008 р. порушував строк проведення платежів, з червня 2010 р. здійснення платежів припинено, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність зобов'язань відповідача по оплаті чергових лізингових платежів відповідно до умов Договору та Угоди від 24.04.2008 р., що є Додатком №05-281 до Договору.
Так, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Разом з тим, апелянт не заперечує наявність заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів, але в апеляційній скарзі зазначає, що ТОВ „ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" має заборгованість по простроченим лізинговим платежам лише у розмірі 207 538,39 грн., відповідно до актів звірки взаємних розрахунків, які складаються з 190 767,63 грн. заборгованості по оплаті вартості майна та 16 770,76 грн. комісії лізингодавця.
Дослідивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що заперечення скаржника не заслуговують на увагу та не ґрунтуються на належних та допустимих доказах в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України.
Крім того, апелянтом не доведено, які саме обставини суперечливі та не досліджені судом першої інстанції, не обґрунтовано свій розрахунок заборгованості та не вказано, з яких підстав саме розрахунок позивача є неправильним.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду і зазначає, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 225 297,56 грн. підтверджується наявними матеріалами справи, а саме графіком сплати лізингових платежів, викладеним в Лізинговій угоді від 24.04.2008р., при цьому в акті звірки, на який посилається апелянт, враховано лише 16 770,76 грн. нарахування винагороди (комісії) лізингодавця та не враховано залишок заборгованості 3 921,82 грн., що і складає різницю між сумою, стягнутою судом першої інстанції (225 297,56 грн.) та сумою, визнаною відповідачем (207 538,39 грн.)
Що стосується стягнення пені, втрат від інфляції та суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з урахуванням 3% процентів річних за порушення зобов'язання, то апеляційним судом за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" було перевірено розрахунки, надані позивачем та було встановлено, що ці розрахунки зроблено правильно. Також судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в стягненні пені з огляду на пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду з відповідною вимогою.
З огляду на викладене судова колегія дійшла до висновку, що місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам і вмотивовано частково задовольнив вимогу позивача про стягнення.
Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, передбаченою ст.104 ГПК України.
Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз" слід залишити без задоволення, як необґрунтовану та безпідставну, а оскаржуване рішення господарського суду Одеської області -залишити без змін.
Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2012р. у справі №5017/2178/2012 залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 15.11.2012 року.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді М.В.Михайлов
О.О. Журавльов