33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"06" листопада 2012 р. Справа № 18/5007/709/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Мельник О.В. ,
суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Науменко В.О.;
від третьої особи - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Приватного підприємства «Малинська меблева фабрика» на рішення господарського суду Житомирської області від 12.09.2012р. у справі №18/5007/709/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малин Енергоінвест»
до Приватного підприємства «Малинська меблева фабрика»
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача:
Державного комунального підприємства «Малинміськводоканал»
про стягнення 55 828 грн. 36 коп. заборгованості за надані послуги,-
Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.09.2012р. у справі №18/5007/ 709/12 (суддя Соловей Л.А.) частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Малин Енергоінвест»до Приватного підприємства «Малинська меблева фабрика», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Державне комунальне підприємство «Малинміськводоканал»(надалі в тексті - Водоканал) про стягнення 55 828 грн. 36 коп. заборгованості за надані послуги. Відповідно до рішення з Приватного підприємства «Малинська меблева фабрика» (надалі в тексті - Підприємство) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Малин Енергоінвест»(надалі в тексті - Товариство) підлягає стягненню 44 363 грн. 02 коп. основного боргу та 1 278 грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 7 432 грн. 82 коп. основного боргу, 2 984 грн. 38 коп. пені, 313 грн. 71 коп. інфляційних втрат та 734 грн. 43 коп. 3% річних - в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за період з серпня 2011р. по червень 2012р. Відповідач не здійснював оплати за послуги з водопостачання та водовідведення згідно договору №36 від 17.03.2008р. Суд дійшов висновку, що Відповідач мав виконати взяті на себе зобов'язання з оплати вартості спожитих послуг водопостачання та водовідведення за будь-яких умов, навіть за наявності сумніву у правильності нарахування оплати за ці послуги. Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим Відповідачем, - починаючи з серпня 2011р. оплати послуг Відповідач не здійснював, що зумовило виникнення заборгованості в сумі 44 363 грн. 02 коп.(т.1, арк.справи 204-207).
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Позивача та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні вимог Позивача.
Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів справи; рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку Скаржника, суд першої інстанції неповно дослідив докази Відповідача попри те, що у відзиві і наданих ним розрахунках зазначається про відсутність заборгованості Підприємства перед Водоканалом, як на день подання позову Товариством, так і на момент передачі Водоканалом прав вимоги сплати боргу за послуги з водопостачання та водовідведення Позивачу. Відповідач вважає, що Водоканал неправомірно завищував розцінки (тарифи) на послуги, які надавались відповідно до договору №36 від 17.03. 2008р., а надалі - безпідставно включав до реєстрів нарахувань неіснуючі борги ПП «Малинська меблева фабрика».(т.2, арк.справи 5-7).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 05.10.2012р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(т.2, арк. справи 2).
Позивач надіслав відзив, в якому зазначив, що рішення господарського суду Житомирської області від 12.09.2012р. постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є справедливим, законним та обґрунтованим. Вважає безпідставними твердження Відпові-дача про наявність авансових платежів, які на його думку виникли внаслідок переплати спросто-вуються дослідженими в ході судового розгляду справи доказами, зокрема платіжними дорученнями банку на проведення платежів із зазначенням у полі «призначення платежу:»оплати за попередній місяць вартості спожитих послуг. Вимога Відповідача про здійснення перерахунку вартості наданих та оплачених Підприємством послуг, викладена в листі №156 від 02.12.2011р. не є зустрічною однорідною вимогою у розумінні ст.601 ЦК України, у зв'язку з неясністю вимог щодо характеру, змісту та умов виконання зобов'язання. Враховуючи це, Позивач вважає, що Скаржником не наведено жодного доводу на порушення судом норм процесуального права, всі надані Відповідачем докази були безпосередньо досліджені судом та кожному з них надана належна правова оцінка. Тому просить апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення від 12.09.2012р. у даній справі, а апеляційну скаргу - без задоволення.(т.2, арк.справи 13).
В судове засідання 06.11.2012р. представники Позивача та Третьої особи не з'явились, хоч про час та місце слухання справи були повідомлені у встановленому порядку.(т.2, арк.справи 17-19). Відповідач у судовому засіданні 06.11.2012р. підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення місцевого суду скасувати в частині задоволення позову і постановити нове про відмову у задоволенні позову ТзОВ «Малин Енергоінвест».(т.2, арк.справи 17-19, 25).
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, Державне комунальне підприємство «Малинміськводоканал»-Водоканал та ПП «Малинська меблева фабрика»-абонент уклали 17.03.2008р. договір №36 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації (надалі в тексті - Договір), відповідно п.п. 1, 2 якого, Водоканал зобов'язувався надавати абонентові послуги з водопостачання та водовідведення, а абонент зобов'язувався своєчасно оплачувати надані послуги.
Розрахунки за використану абонентом воду та скидання стоків здійснюються згідно глави 12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та чинним законодавством України за затвердженими тарифами до 05 числа наступного розрахункового місяця. У разі зміни тарифів, діючих на час укладення договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюється за новими цінами без зміни інших умов договору. В разі несвоєчасної оплати платіжних вимог абонент сплачує Водоканалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки.
Матералами справи стверджено, що станом на 17.03.2008р. тариф за водопостачання становив 03 грн. 50 коп. за 1м3, за водовідведення - 08 грн. 20 коп. за 1м3 з урахуванням ПДВ.(п.4 Договору).
Облік кількості використаної води здійснюється за показниками водолічильників. Зняття показників водолічильників здійснюється у Підприємстві не рідше 1 разу на місяць до 20 числа представником Водоканалу спільно з представником абонента, або представником абонента в односторонньому порядку.(п.5 Договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання.(п.11). Договір підписано представниками Водоканалу та Підприємства, скріплено відбитками печаток сторін.(т.1, арк.справи 8).
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач щомісячно надавав довідки про обсяги використаної води та скинутих стоків, на підставі яких Водоканалом обчислювалась вартість наданих послуг та виставлялись до оплати рахунки-фактури.(т.1, арк.справи 16-25). По серпень 2011 року включно рахунки-фактури Водоканалу за спожиті послуги водопостачання та водовідведення Відповідач сплачував у повному обсязі, що вбачається з платіжних доручень.(т.1, арк. справи 184-195).
Враховуючи, що Водоканал у рахунках-фактурах, що виставлялись постійно збільшував тарифи за надані послуги, - Відповідач неодноразово звертався до Водоканалу із зверненнями щодо надання інформації про діючі тарифи та рішення, якими ці тарифи затверджувались.(т.1, арк. справи 76-79). У відповідях на ці запити Водоканал повідомляв про затвердження тарифів рішенням Малинської міської ради, зокрема, рішенням №334 від 10.11.2011р.(т.1, арк.справи 80, 84-86).
Вбачається, що під час провадження у суді першої інстанції, на запит господарського суду Житомирської області від 16.07.2012р. про надання інформації про затвердження органом місцевого самоврядування тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення для ІІ групи споживачів у період з березня 2008р. по травень 2012р. - Виконавчий комітет Малинської міської ради надав рішення Малинської міської ради №334 від 10.11.2011р. та №389 від 27.12.2011р., якими затверджувались тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, а також окремо розрахунки тарифу, які не були затверджені рішеннями ради.(т.1, арк.справи 113, 114, 144-160).
Рішенням №334 Малинської міської ради від 10.11.2011р. затверджено тарифи ДКП «Малинміськводоканал»для ІІ та ІІІ категорії споживачів, а саме: водопостачання 07 грн. 62 коп. за 1 м3, водовідведення - 12 грн. 73 коп. за 1м3 (разом з ПДВ). Пунктом 3 вказаного рішення передбачено, що воно набирає чинності з дня публікації. Офіційно рішення оприлюднено 17.11.2011р.(т. 1, арк.справи 123, 124).
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що 19.10.2011р. Водоканал, діючи як первісний кредитор та ТзОВ «Малин Енергоінвест», діючи як новий кредитор 19.10.2011р. уклали договір №19/10-2/50 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передав новому кредитору своє право вимоги боргу, яке виникло на підставі договорів, за якими юридичним особам надавались послуги з водопостачання та водовідведення.
До Нового кредитора переходять права Первісного кредитора по зобов'язаннях в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав (п.1.2). Сума договору складається із сум всіх зобов'язань, визначених в п.1.2 Договору про відступлення права вимоги, що включають суми заборгованості по кожному із зобов'язань, а також штрафні санкції, інфляційні втрати та відсотки, пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням боржниками своїх зобов'язань, які нараховані на дату укладення цього договору.(п.2.1).(т.1, арк.справи 26-27).
20.10.2011р. Позивачем та Водоканалом укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору №19/10-2 від 19.10.2011р. про відступлення права вимоги. Відповідно до п.2.2 Додаткової угоди, сума договору визначається та вказується в Реєстрі особових рахунків абонентів, (Додаток №2), що формується і підписується первісним кредитором та погоджується новим кредитором.(т.1, арк.справи 28-30).
В подальшому між Водоканалом та ТзОВ «Малин Енергоінвест»на аналогічних умовах було укладено Договори про відступлення права вимоги №19/10-8/58 від 01.12.2011р., №19/10-14/2 від 01.01.2012р., №19/10-20 від 01.02.2012р., №19/10-26 від 01.03.2012р., №19/10-32 від 01.04. 2012р., №19/10-38 від 01.05.2012р. та №19/10-44 від 01.06.2012р.(т.1, арк.справи 32, 34, 37, 39, 41-42, 45-46, 48).
Відповідно до Реєстрів особових рахунків юридичних осіб, які є Додатками до вищевказаних договорів, визначена Водоканалом заборгованість Підприємства, право вимоги якої передається станом на 18.10.2011р. складає 7 375 грн. 31 коп.(т.1, арк.справи 28), станом на 01.11.2011р. - 12 165 грн. 85 коп.(т.1, арк.справи 31), станом на 01.12.2011р. - 7 522 грн. 16 коп.(т.1, арк.справи 33), станом на 01.01.2012р. - 7 438 грн. 25 коп.(т.1, арк.справи 35-36), станом на 01.02.2012р. - 8 875 грн. 30 коп.(т.1, арк.справи 38), станом на 01.03.2012р. - 7 977 грн. 92 коп. (т.1, арк.справи 40), станом на 01.04.2012р. - 2 199 грн. 87 коп.(т.1, арк.справи 43-44) та станом на 01.05.2012р. - 2 104 грн. 42 коп., а всього - на суму 55 659 грн. 08 коп.(т.1, арк.справи 47).
Так, згідно вищезазначених договорів про відступлення права вимоги та Додатків до них, Водоканал передав Позивачеві право вимагати з Відповідача борг, сума якого з урахуванням часткових оплат, становить 50 367 грн. 28 грн.(т.1, арк.справи 5). Згідно розрахунку Позивача від 11.09.2012р. заборгованість Відповідача за серпень 2011р. - червень 2012р. складає 51 795 грн. 84 коп. і відповідно до ст.ст. 509, 526, 625 ЦК України, Позивач нарахував 2 984 грн. 38 коп. пені, 313 грн. 71 коп. інфляційних втрат за вересень 2011р. - червень 2012р. та за такий же період 3% річних, сума яких складає 2 234 грн. 96 коп.(т.1, арк.справи 172-174).
Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача обґрунтована і підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду належить змінити з огляду на наступне:
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Предметом даного спору є стягнення заборгованості згідно договору послуг.
Судова колегія вважає, що рішення в частині задоволення позову підлягає скасуванню, оскільки Позивачем не надано належних доказів, які стверджують порушене право, а суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, при цьому суд приймає до уваги наступне:
Підставою позову Товариство визначило заборгованість, яка виникла перед Водоканалом внаслідок невиконання протягом серпня 2011р. - травня 2012р. Підприємством умов Договору на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації і право вимоги якого стверджується договорами про відступлення права вимоги.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за жит лово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, а розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів та показників засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі зміни на житловокомунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.
Матеріалами справи стверджується, що п.4 Договору погоджено здійснення розрахунків за використану воду та прийняті стоки згідно затверджених тарифів до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. На момент укладення Договору, 17.03.2008р. тариф за водопостачання становив 03 грн. 50 коп. за 1м3, за водовідведення - 08 грн. 20 коп. за 1м3 з урахуванням ПДВ.
В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, як вбачається з поданих Відповідачем відзиву на позов, копій рахунків-фактур, платіжних доручень, розрахунку та стверджується матеріалами справи - Водоканал, в порушення п.4 Договору безпідставно збільшував тарифи на власні послуги.
Так, протягом дії Договору, Водоканал застосовував для Відповідача такі тарифи:
з 01.04.2010р. по 30.06.2010р. -04 грн. 62 коп. за 1м3 без ПДВ за водопостачання;
з 01.06.2010р. по 31.12.2010р. -05 грн. 11 коп. за 1м3 без ПДВ за водопостачання;
з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. -05 грн. 23 коп. за 1м3 без ПДВ за водопостачання;
з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. -06 грн. 57 коп. за 1м3 без ПДВ за водопостачання;
з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. -06 грн. 35 коп. за 1м3 без ПДВ за водопостачання;
з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. -08 грн. 44 коп. за 1м3 без ПДВ за водопостачання;
з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. -08 грн. 28 коп. за 1м3 без ПДВ за водовідведення;
з 01.01.2009р. по 30.06.2009р. -08 грн. 54 коп. за 1м3 без ПДВ за водовідведення;
з 01.07.2009р. по 31.12.2009р. -09 грн. 58 коп. за 1м3 без ПДВ за водовідведення;
з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. -09 грн. 04 коп. за 1м3 без ПДВ за водовідведення;
з 01.07.2010р. по 30.09.2010р. -09 грн. 83 коп. за 1м3 без ПДВ за водовідведення;
з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. -10 грн. 70 коп. за 1м3 без ПДВ за водовідведення;
з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. -10 грн. 50 коп. за 1м3 без ПДВ за водовідведення;
з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. -10 грн. 61 коп. за 1м3 без ПДВ за водовідведення;
з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. -10 грн. 84 коп. за 1м3 без ПДВ за водовідведення.
Разом з тим, встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення належить до повноважень органів місцевого самоврядування.(ст.13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»). Встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на комунальні послуги є виключною компетенцією сільських, селищних, міськпх рад.(ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
З матеріалів справи вбачається, що всупереч ст.ст. 14, 32 Закону України «Про житловокомунальні послуги» - про зміну тарифів на власні послуги та затвердження таких змін органом місцевого самоврядування - Водоканал заздалегідь Підприємство не повідомляв і цих фактів ні Позивач, ні Третя особа не спростували.
Натомість, з повідомлення Виконавчого комітету Малинської міської ради, наданого на вимогу суду першої інстанції щодо затвердження органом місцевого самоврядування у період з березня 2008р. по травень 2012р. тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення для ІІ групи споживачів (до якої віднесено Відповідача) вбачається, що зазначені тарифи протягом березня 2008р. - серпня 2011р. були незмінними і збільшувались лише двічи, згідно рішень Малинської міської ради №334 від 10.11.2011р. та №389 від 27.12.2011р. крім того, Виконкомом надано розрахунки тарифу, які були підготовлені Водоканалом, але не були затверджені рішеннями ради протягом даного періоду.(т.1, арк.справи 144-160).
Зазначені обставини стверджують, що з моменту укладення договору і до 10.11.2011р. відповідні рішення про затвердження збільшених тарифів шодо поданих Водоканалом розрахунків - Малинською міською радою не затверджувались. Це також підтверджується листом Виконавчого комітету Малинської міської ради від 11.11.2011р. №1667/02-05.(т.1, арк.справи 201).
Тому, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що оплата у повному обсязі Підприємством рахунків-фактур, наданих Водоканалом за надані протягом березня 2008р. - серпня 2011р. послуги згідно Договору - свідчить про односторонню зміну Водоканалом зобов'язань за Договором, що призвело до утворення переплати за Договором, сума якої була фактично оприбуткована, не повернута, як зайво сплачена, не віднесена в рахунок погашення наступних платежів і дотепер використовується Водоканалом, що стало можливим через зазначення в рахунках-фактурах тарифів (розцінок), вищих аніж були узгоджені Договором і затверджені органом місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або Виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У позовній заяві Позивач визначив спірний період з серпня 2011р. по травень 2012р., а заявою про збільшення позовних вимог від 11.09.2012р. - просив стягнути заборгованість також і за червень 2012р. Позивач зауважував, що Підприємство підтверджує відмову оплати рахунків-фактур, виставлених Водоканалом до оплати на підставі Договору за серпень 2011р. - червень 2012р.
Між тим, такі дії Підприємства є правомірними, оскільки пунктом 7 Договору передбачено право абонента (Підприємства) повністю або частково відмовитись від оплати платіжної вимоги, якщо Водоканалом пред'явлено платіжну вимогу на раніше оплачені послуги.(т.1, арк.справи 8-зворот).
З письмових пояснень Відповідача вбачається, що встановивши факт одностороннього безпідставного збільшення Водоканалом розцінок на послуги під час дії Договору - він з 01.08.2011р. припинив оплату поточних рахунків-фактур, пропонуючи провести звірку розрахунків за весь час дії Договору для виявлення суми переплати. Матеріалами справи стверджується, що від проведення такої звірки Водоканал ухилявся.(т.1, арк.справи 65-69, 77, 78, 94).
Враховуючи, що предметом спору є заборгованість за договором послуг, колегія суддів встановила, яка сума згідно Договору належала до оплати за надані послуги і яка - фактично сплачена Відповідачем за весь час договірних відносин. Колегія суддів зауважує, що вирішуючи спір - місцевий суд усунувся від дослідження зазначених обставин.(т.1, арк.справи 206).
Виходячи з власного розрахунку, апеляційний суд вважає, що Підприємством за весь час дії Договору протягом березня 2008р. - травня 2012р. до сплати підлягало 279 085 грн. 58 коп, але внаслідок безпідставного завищення тарифу під час нарахування плати за послуги, надані згідно Договору станом на 01.06.2011р. фактично сплачено 342 295 грн. 02 коп., чим фактично в сумі 63 209 грн. 44 коп. проавансовано оплату послуг водопостачання та водовідведння згідно Договору на наступні періоди.(т.2, арк.справи 26).
Таким чином, матеріалами справи доведено, що внаслідок неоплати Відповідачем виставлених рахунків за спірний період - заборгованість перед Водоканалом не утворилась. Право Водоканалу Підприємством не порушено.
Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
В силу ст.33 ГПК України, Позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Тобто, в силу статті 33 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали по-зов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюва-ного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов'язує його до-вести як наявність спірних матеріальних відносин, так і ту обставину, що саме на даного відповідача має бути покладена відповідальність за порушення матеріального права.
Оскільки в силу положень ст.ст. 512 - 517 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а також враховуючи обов'язок передання первісним кредитором новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення - вбачається, що відступленим може бути лише право дійсної вимоги, тобто такої, яка підтверджується належними доказами, разом з тим - уступка права вимоги є похідною від основного зобов'язання, вимогу за яким відступає кредитор.
Проте, дійсності вимоги Позивач не довів, не обґрунтував твердження про існування заборгованості Відповідача, яка виникла перед Водоканалом згідно Договору, не спростував факту переплати Підприємством за період, який передував спірному.
З мотивів викладених вище вбачається, що згідно договорів про відступлення права вимоги Водоканал передав ТзОВ «Малин Енергоінвест»право вимоги неіснуючого боргу ПП «Малинська меблева фабрика»за послуги, які надавались згідно Договору №36 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації від 17.03.2008р. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволення позову спростовується матеріалами справи і підлягає скасуванню з підстав п.п. 1, 3 ч.1 ст.104 ГПК України, оскільки висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, а висновок про існування заборгованості за Договором зроблено при неповному з'ясуванні обставин, тому він ґрунтується на припущеннях.
Стосовно заявлених Позивачем вимог про стягнення 7 432 грн. 82 коп. основного боргу, 2 984 грн. 38 коп. пені, 313 грн. 71 коп. інфляційних втрат та 734 грн. 43 коп. 3% річних - колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні з мотиву нарахування боргу за збільшеними тарифами, які не були затверджені міською радою в частині основного боргу та за безпідставності решти вимог. При цьому приймається до уваги, що сторони, в силу ст.627 ЦК України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З наявних у справі реєстрів особових рахунків абонентів ДКП «Малинміськводоканал», які є додатками до договорів про відступлення права вимоги вбачається, що Товариству передано право вимоги лише сум основного боргу.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Докази повернення Водоканалом коштів, безпідставно отриманих протягом березня 2008р. - серпня 2011р. у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про порушені права Третьої особи та Позивача і взагалі - про наявність такого порушення Відповідачем. Посилання Позивача і Третьої особи на неоплату Відповідачем протягом спірного періоду вартості спожитих послуг згідно укладеного Договору, як на підставу стягнення з Відповідача 51 795 грн. 84 коп. заборгованості по розрахунках, апеляційний суд не приймає до уваги оскільки із зазначених вище мотивів - за боргованість не виникла.
З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукупності, враховуючи положення статтей 43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, - рішення від 12.09.2012р. у справі №18/5007/709/12 підлягає зміні, оскільки ухвалюючи його, місцевий господарський суд не з'ясував обставин, що мають значення для справи і припустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні.
Зміна рішення зумовлює перерозподіл судових витрат з підстав частини другої ст.49 ГПК України.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Малинська меблева фабрика»на рішення господарського суду Житомирської області від 12.09.2012р. у справі №18/5007/709/12 - задоволити частково.
2. Рішення суду першої інстанції - змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог і стягнення судового збору. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В решті рішення місцевого суду залишити без змін.
3. Витрати Відповідача зі сплати судового збору в сумі 639 грн. 48 коп. за подання апеляційної скарги покласти на Позивача.
4. Надати місцевому суду доручення про видачу наказу.
5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
6. Справу №18/5007/709/12 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Савченко Г.І.