"15" листопада 2012 р.Справа № 5017/2049/2012
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Мишкіної М.А.., Будішевської Л.О.
при секретарі - Бєлянкіній А.Є.
за участю представників:
Від позивачів: Баркар С.Г., Ковиркіна І.І.
Від відповідача: Кривий Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного наукового центру „Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова"
на рішення господарського суду Одеської області від 24 вересня 2012 року
у справі № 5017/2049/2012
за позовом: Національного наукового центру „Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" та Державного підприємства „Дослідне господарство „Таїровське"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Руніком Стройінвест"
про зобов'язання вчинити певні дії
У липні 2012 року Національний науковий центр „Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" та Державне підприємство „Дослідне господарство „Таїровське" звернулися до господарського суду Одеської області з позовом та уточненнями до нього до Товариства з обмеженою відповідальністю „Руніком Стройінвест" про зобов'язання виконати у повному обсязі обов'язки по договору про сумісну діяльність від 22.12.2005р. і передати позивачам 3% житла, відбудованого на виділеній земельній ділянці, що складає 4600, 3 кв.м. житлової площі.
Позовні вимоги обґрунтовувалися посиланнями на ст. ст. 526, 629, 638 ЦК України, ст. 193 ГК України, в порушення яких відповідач не виконав у повному обсязі свої обов'язки за укладеним між сторонами договором про сумісну діяльність щодо безоплатної передачі позивачам у власність житлової площі у розмірі 3% від загального обсягу збудованого житла.
ТОВ „Руніком Стройінвест" заперечувало проти позову посилаючись на те, що підписаний сторонами договір про спільну діяльність від 22.12.2005р. не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки в порушення ст. ст. 1130, 1133 ЦК України вкладу у спільну діяльність з боку Державного підприємства „Дослідне господарство „Таїровське" не має, так як земельна ділянка загальною площею 8 га для будівництва житлового комплексу була передана відповідачеві у довгострокову оренду не позивачем, а Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області із земель запасу. Окрім того, 02.10.2010 року сторонами було підписано додаткову угоду до договору про уточнення кількості загальної площі квартир, що передаються безоплатно відповідачем на користь позивачів, у розмірі 1800 кв.м., які були передані повністю.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.09.2012 року (суддя Лічман Л.В.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням Національний науковий центр „Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, позов задовольнити у повному обсязі і зобов'язати ТОВ «Руніком Стройінвест»передати позивачам 3% житла, відбудованого на виділеній земельній ділянці, що складає 4600,3 кв.м. житлової площі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на необґрунтованість викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.
За правилами встановленими ч. 3 ст. 77 ГПК України в засіданні суду оголошувалася перерва до 15.11.2012 року.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 22.12.2005 року між ДП „Дослідне господарство „Таїровське" (Сторона -1) та ТОВ «Руніком Стройінвест»(Сторона -2) було укладено договір про спільну діяльність відносно будівництва житлового об'єкта, предметом якого є спільна діяльність сторін відносно будівництва житлового комплексу на земельній ділянці площею 8 га, розташованій в с. Мізікевича ж/масиву Ульянівка, вилученій із землекористування Сторони -1 на підставі рішення Президії УААН від 24.11.2005р. № 15 і переданій нею Стороні -2 з послідуючим виконанням необхідних дій з проектування, спорудження і здачі об'єкта державній комісії, приймання об'єкта в експлуатацію та його державної реєстрації, оформлення за сторонами права на його частини.
Умовами даного договору визначено, що організація проектування та комплексних дозвільних документів, рівно як і спорудження об'єкта, покладається на Сторону -2; Сторона -1 надає земельну ділянку -8 га в натурі і не здійснює фінансування будівництва об'єкта; результатом виконання цього договору є закінчений будівництвом і уведений в експлуатацію об'єкт; за цим договором та відповідно до рішення Президії УААН від 24.11.2005р. № 15 житлова площа в об'єкті обсягом 3% на правах власності безоплатно передається Стороні -1; даний договір діє з дати його підписання до дати остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань, однак до моменту отримання ними всіх необхідних документів, які підтверджують право власності на їхню частину площі в об'єкті; належним чином оформлені доповнення до договору є його невід'ємною частиною.
02.10.2010 року Національним науковим центром „Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова", Державним підприємством „Дослідне господарство „Таїровське" та ТОВ «Руніком Стройінвест»було укладено дві додаткові угоди до договору про спільну діяльність, котрими сторони визначили, що під Стороною -1 в договорі слід розуміти Державне підприємство „Дослідне господарство „Таїровське" та Національний науковий центр „Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова", а також домовилися викласти п. 2.3 договору про спільну діяльність в новій редакції: «за цим договором та відповідно до рішення Президії УААН від 24.11.2005р. № 15 площа в збудованих Стороною -2 житлових домах на переданій Стороною -1 земельній ділянці -в кількості 1800 кв.м. загальної площі квартир виділяється безоплатно Стороні -1.
У наступному сторонами було складено та підписано протокол розподілу загальної площі житла (квартир) від 07.02.2011р. та зміни до нього від 28.02.2012р., які є невід'ємними частинами договору про спільну діяльність, котрими затверджено конкретні 28 квартир загальною площею 1800,22 кв.м., що підлягають передачі в натурі Стороні -1 за актом приймання -передачі.
На виконання своїх зобов'язань за договором з додатковими угодами до нього та протоколу ТОВ «Руніком Стройінвест»протягом з жовтня 2010 року по березень 2012 року передало, а Національний науковий центр „Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" та Державне підприємство „Дослідне господарство „Таїровське" прийняли 28 визначених квартир, загальною площею 1800 кв.м., що підтверджується відповідними актами приймання -передачі квартир, наявними в справі, та не заперечується позивачами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 1130 ЦК України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Господарським судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів та з урахуванням додаткових угод до договору про спільну діяльність з достовірністю встановлено, а позивачами не спростовано, що відповідач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, передавши узгоджену кількість загальної площі квартир.
Доводи позивачів про те, що у відповідача існує обов'язок передати 3% житла, побудованого на виділеній земельній ділянці, що складає 4600,3 кв.м. житлової площі, правомірно судом першої інстанції не прийняті до уваги, оскільки не враховують зміст додаткової угоди від 02.10.2010р. до договору про спільну діяльність, якою сторони за взаємною згодою визначили загальну площу житла, що підлягала передачі безоплатно Стороні -1, у розмірі 1800 кв.м.
Також, місцевий суд правильно не взяв до уваги посилання сторін на недійсність як договору про спільну діяльність, так і додаткової угоди від 02.10.2010 року, оскільки статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Водночас зазначені договір та додаткова угода судом недійсними не визнавалися, а відтак підлягають виконанню їх сторонами.
Посилання позивачів на нікчемність додаткової угоди цілком правомірно відхилено місцевим судом, оскільки правочин укладений під тиском іншої особи або представником без достатніх повноважень не є недійсним в силу закону, а є оспорюваним правочином, тобто в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України таким, що може бути визнаний недійсним тільки за рішенням суду.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
Рішення господарського суду Одеської області від 24.09.2012 року у справі № 5017/2049/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Національного наукового центру „Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мишкіна М.А.
Будішевська Л.О.