Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" листопада 2012 р.Справа № 5023/4287/12 вх. № 4287/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Луніній О.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2 (особисто), ОСОБА_1 (адвокат за договором від 12.11.2012 р.)
відповідача - Ісаченков І.О., дов. № 06-1/4844 від 30.08.2012 р.
розглянувши справу за позовом ФО П ОСОБА_2, м. Харків
до ПАТ "АКБ "Базис" в особі Першої Харківської філії АКБ "Базис", м. Харків
про розірвання договору банківського рахунку та стягнення 20847,30 грн.
ФО П ОСОБА_2, м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, ПАТ "АКБ "Базис" в особі Першої Харківської філії Публічного АТ "АКБ "Базис" м. Харків, про розірвання договору банківського рахунку № 3449/5 від 21 вересня 2004 р. та перерахування грошових коштів в сумі 20847,30 грн. з рахунку № 260075013449 в ПАТ АКБ "Базис" на рахунок № 26002339141400 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005. Також до стягнення заявлено витрати по оплаті судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 вересня 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/4287/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 10 жовтня 2012 року о 10:50 год.
Розгляд справи декілька разів відкладався, востаннє - ухвалою суду від 24 жовтня 2012 року на 12 листопада 2012 року.
В судове засідання 12 листопада 2012 року сторони з'явилися. Позивач в засіданні суду 12 листопада 2012 року звернувся до суду із усним клопотанням про прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову. Відповідач проти прийняття до розгляду заяви не заперечує та залишає дане питання на розсуд суду.
Суд, розглянувши усне клопотання позивача, а також дослідивши зміст заяви позивача, беручи до уваги те, що судом розпочато розгляд справи по суті та водночас беручи до уваги зміст поданої заяви, відповідно до якої позивачем лише конкретизовано спосіб захисту свого права в частині майнової вимоги (позивачем не змінено а ні підстави, а ні предмет позову) та викладено заперечення щодо відзиву відповідача, вважає за необхідне залучити до матеріалів справи подану заяву, чим задовольняє усне клопотання позивача, та розглядає справу з її врахуванням.
Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на відзив на позовну заяву.
Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін судового процесу, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості, судом встановлено наступне.
21 вересня 2004 року між сторонами було укладено договір № 3449/5 банківського рахунку, відповідно до п. 1.1. якого відповідач (банк) відкриває позивачу (клієнту) поточний рахунок у національній валюті № 260075013449 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування. До договору було підписано додаток № 1, а також додаткову угоду № 1 від 10 грудня 2010 року.
14 січня 2011 року між сторонами було укладено договір № 3349/5-КБ за яким відповідач (банк) взяв на себе банківське обслуговування позивача (клієнта) в системі електронних платежів, а також інших документів довільного формату по рахунках згідно додатку № 1 з використанням програмного комплексу Клієнт-Банк "Стиль". До вказаного договору між сторонами було підписано додатки № 1-3.
24 квітня 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про оплату платежів (списання грошових коштів) отримувачам - ТОВ "Дайана" та ДПІ Комінтернівського району. У відповіді на заяву позивача відповідач своїм листом від 15 травня 2012 року за № 541 повідомив позивача про неможливість виконання платежів.
30 липня 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу залишку коштів з рахунку 260075013449 позивача. 16 серпня 2012 року відповідач надав позивачу лист за № 1379 у якому вказав про неможливість (недостатність коштів на кореспондентському рахунку відповідача) здійснення платіжних доручень позивача та неможливість виплати коштів позивачу.
Непогоджуючись із відповіддю відповідача, 03 вересня 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття рахунку № 260075013449 мотивуючи розірванням договорів, які укладені між сторонами, та з вимогою виплати залишку коштів у розмірі 20847,30 грн. готівкою.
Як вбачається з матеріалів справи, станом 29 серпня 2012 року залишок коштів позивача на рахунку становив 20847,30 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Відповідно до ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як свідчать матеріали справи, в позовній заяві позивач просить припинити правовідношення - розірвати договір № 3449/5 від 21.09.2004 р. та стягнути з відповідача на користь позивача залишок коштів.
Ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено захист цивільних прав та інтересів судом. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до приписів пункту 7 частини 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є припинення правовідношення. Згідно з абзацами 2, 11 частини 2 ст. 20 ГК України способами захисту прав суб'єктів господарювання є визнання наявності або відсутності прав та припинення господарських правовідносин.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 1066 - 1068 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року N 2346 банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи постановою Правління Національного банку України від 23.08.12 р. № 357 прийнято рішення про відкликання з 28.08.12 р. банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ПАТ "АКБ "Базис".
Водночас, згідно статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Стаття 653 ЦК України встановлю, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Пункт 7.2 договору № 3449/5 від 21 вересня 2004 року передбачає його, договору, розірвання за заявою позивача (клієнта) у будь-який час. Водночас, відповідач своєї згоди на розірвання договору не надав, що зумовило позивача звернутись із позовом до суду.
Суд, критично ставиться до тверджень відповідача щодо того, що позивач є кредитором и та відноситься до 7 черги кредиторів у відповідності до Закону України "Про банки та банківську діяльність", оскільки у ПАТ АКБ "Базис" відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем, оскільки між сторонами існують відносини обслуговування банківського рахунку та здійснення розрахункових операцій з грошовими коштами позивача, які знаходяться на його рахунку або надходять на його користь.
У відповідності ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено поняття кредитор банку, а саме - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань. Натомість, клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку. Отже, власники поточних рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків. Розпорядження власниками поточних рахунків своїми грошовими коштами жодним чином не може призвести до порушення черговості задоволення вимог кредиторів.
Фактично, у таких відносинах банк визнається повіреним клієнта, який надає послуги по виконанню платіжних доручень. Банк по відношенню до клієнта не є боржником за грошовим зобов'язанням, а клієнти не є кредитором Банку.
Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язаний сплатити кредитору певну суму грошових коштів, а згідно зі статтею 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язується за розпорядженням клієнтів видати або перерахувати з їх рахунків грошові кошти в день надходження розрахункового документа.
Право власності власника поточного рахунку, яке включає право розпорядження грошовими коштами на цьому рахунку, в силу статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, є непорушним.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо розірвання договору банківського рахунку № 3449/5 від 21 вересня 2004 року, який укладено між позивачем та відповідачем, та стягнення із відповідача на користь позивача 20847,30 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати у розмірі 1609,50 грн. за майновою вимогою слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача; оскільки немайнова вимога не була сплачена позивачем судовим збором при зверненні із позовом до суду, суд вважає за необхідне судові витрати у розмірі 1073 грн. покласти на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Розірвати договір банківського рахунку № 3449/5 від 21 вересня 2004 року, який укладено між ФО П ОСОБА_2, м. Харків та ПАТ "АКБ "Базис" в особі Першої Харківської філії АКБ "Базис", м. Харків
Стягнути з ПАТ "АКБ "Базис" (61057, м. Харків, вул. Сумська, 88, код ЗКПО 19358916) в особі Першої Харківської філії АКБ "Базис" (61068, м. Харків, вул. Плеханівська, 85/87, код ЗКПО 22666159) на користь ФО П ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 20847,30 грн. грошових коштів та 1609,50 грн. судового збору.
Стягнути з ПАТ "АКБ "Базис" (61057, м. Харків, вул. Сумська, 88, код ЗКПО 19358916) в особі Першої Харківської філії АКБ "Базис" (61068, м. Харків, вул. Плеханівська, 85/87, код ЗКПО 22666159) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1073,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 15.11.2012 р.
Суддя Калініченко Н.В.