"12" листопада 2012 р.Справа № 34/17-3462-2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРІС"
до відповідача Приватного підприємства "РАНЧО"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю „Соверк"
про стягнення 738918,84грн.
Суддя Фаєр Ю.Г.
Представники
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Король О.І., діюча на підставі довіреності від 12.09.12р.;
від третьої особи: не з'явилися;
Суть спору: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "АУРІС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до приватного підприємства "РАНЧО" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №П22/10-08 від 22.10.08р. у сумі 441000грн., за договором купівлі-продажу №08/02-08П від 08.02.08р. у розмірі 150049,25грн., за договором купівлі-продажу №Я21/07-08 від 21.07.08р. у розмірі 24000грн., за договором купівлі-продажу №46 від 06.09.06р. у розмірі 123869,59грн., укладеними між ТОВ "РАНЧО" та ТОВ "Соверк".
В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ "АУРІС" посилається на те, що 30.11.2009р. між ТОВ "АУРІС" та ТОВ "Соверк" укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого Цедент (ТОВ "Соверк") уступив Цесіонарієві (ТОВ "АУРІС") право вимоги до ПП „РАНЧО" за наступними договорами: №04/06-07Гр від 04.06.2007р., №05/06-07Пр від 05.06.2007р., №08/02-08П від 08.02.2008р., №46 від 06.09.2006р., №П22/10-08 від 22.10.2008р., №Т10/05-07 від 10.05.2007р. та №Я 21/07-08 від 21.07.2008р., укладеним між Цедентом та ПП „РАНЧО". Позивач зазначає, що у відповідності з умовами договору про відступлення права вимоги від 30.11.2009р., укладеного між ТОВ „АУРІС" та ТОВ „Соверк", останній набрав чинності в день його підписання та відповідно до п.2 даного договору ТОВ "АУРІС" набуло замість ТОВ „Соверк" право вимагати від ПП „РАНЧО" належного та реального виконання обов'язків за вищевказаними договорами, а саме права щодо сплати (стягнення) всіх видів заборгованостей; сплати (стягнення) пені, неустойки та інших видів стягнень; сплати (стягнення) передплачених сум за договорами; сплати (стягнення) сум за поставлений товар та послуги; сплати (стягнення) всіх інших платежів; проведення розрахунків майном (майновими правами) або звернення стягненняна майно (майнові права) ПП „Ранчо".
Позивач зазначає, що у липні 2010р. він звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до ПП „РАНЧО" про стягнення 167669,83грн. заборгованості, яка виникла згідно з договором №100/07-02 від 19.03.2007р. , стягнення 61531,50грн. заборгованості, яка виникла згідно з договором №05/06-07 від 05.06.2007р., стягнення 84512грн. заборгованості, яка виникла згідно з договором №05/06-07 від 05.06.2007р., укладених між ТОВ "Соверк" та ПП "РАНЧО", право вимоги за якими ТОВ "АУРІС" набуло на підставі договору про відступлення права вимоги від 30.11.2009р.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2010р. по справі №29/120-10-2916 за позовом ТОВ „АУРІС" до ПП „РАНЧО" про стягнення 313713,33грн., за зустрічним позовом до ТОВ „АУРІС", ТОВ „Соверк" про визнання договору про відступлення права вимоги частково недійсним, за зустрічним позовом ПП „РАНЧО" до ТОВ „АУРІС" про стягнення 102886,7грн., первісний позов було задоволено та стягнуто з ПП „РАНЧО" на користь ТОВ „АУРИС" 241811,66грн. боргу, у задоволенні зустрічних позовних вимог ПП „РАНЧО" відмовлено повністю. При цьому, позивач звертає увагу суду, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2010р. підтверджена дійсність та правомірність укладання договору про відступлення права вимоги від 30.11.2009р., оскільки ПП "РАНЧО" було відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.09.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-3462-2011.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2011р., в порядку ст.27 ГПК України, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Соверк".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.10.2011р. строк розгляду справи №34/17-3462-2011 продовжено по 15.11.11р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.10.2011р. клопотання ТОВ "АУРІС" (вх№35604/2011 від 14.10.2011р.) про витребування доказів задоволено, витребувано у відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстраційних записів відносно ТОВ „Соверк".
Ухвалою суду від 14.11.11р. провадження по справі №34/17-3462-2011 зупинено до вирішення пов'язаної з нею господарської справи №35/17-4293-2011 за позовом ПП "РАНЧО" до ТОВ "АУРІС" та ТОВ "Соверк" про визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 30.11.2009р., укладеного між ТОВ "Соверк" та ТОВ "АУРІС" та повернення безпідставно набутого майна.
03.09.2012р. до канцелярії господарського суду Одеської області надійшло клопотання ПП "РАНЧО" про поновлення провадження у справі (вх26912/2012 від 03.09.12р).
Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 03.09.2012р. у зв'язку із перебуванням судді Фаєр Ю.Г. на лікарняному, справу №34/17-3462-2011 передано на розгляд судді Зайцева Ю.О.
03.09.2012р. суддею господарського суду Одеської області Зайцевим Ю.О. справу №34/17-3462-2011 прийнято до провадження та поновлено провадження по справі.
Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 03.10.2012р., приймаючи до уваги, що суддя господарського суду Одеської області Фаєр Ю.Г. 01.10.2012р. повернулась з лікарняного, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р., справу №34/17-3462-2011 передано на розгляд судді Фаєр Ю.Г.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2012р. справу №34/17-3462-2011 прийнято до провадження судді Фаєр Ю.Г.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх№33183/2011 від 23.09.2011р.) та доповнені до відзиву (вх.33827/2012 від 08.11.2012р.), посилаючись на те, що ТОВ "АУРІС" звернулося до суду 31.08.2011р., а договори №46 від 06.09.2006р. та №08/02-08П від 08.02.2008р., укладені між ТОВ „Соверк" та ПП "РАНЧО" більш ніж три роки тому, тобто після спливу позовної давності, у зв'язку з чим відповідач просить застосувати позовну давність до вказаних позовних вимог на підставі ст.ст.256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України та відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Відповідач зазначає, що станом на 30.06.2009р. ПП "РАНЧО" в силу ст.601 Цивільного кодексу України не мало заборгованості перед ТОВ "Соверк", у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Крім того відповідач вказує, що на момент укладення між ТОВ "АУРІС" та ТОВ "Соверк" договору уступки права вимоги, а саме станом на 30.11.2009р. зобов'язання ПП "РАНЧО" за договорами купівлі-продажу зернових, зокрема: №46 від 06.09.2006р., №08/02-08П від 08.02.2008р., №Я21/07-08 від 21.07.2008р. та №П22/10-08 від 22.10.2008р., укладених між ТОВ "Соверк" та ПП "РАНЧО", були припинені, а ПП "РАНЧО" не було повідомлено про те, що ТОВ "Соверк" уступило ТОВ „АУРІС" права вимоги по вказаним договорам.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Соверк" в судові засідання не з'являлася, витребувані судом докази не надала.
Заява позивача про забезпечення позову (вх№30068/2011 від 31.08.2011р.) та доповнення до заяви про забезпечення позову (вх№31908/2011 від 12.09.2011р.) в порядку ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України про накладення арешту на рухоме майно, що належить ТОВ "РАНЧО" судом не задоволено, оскільки відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття. Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для її відхилення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
06.09.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Соверк" (покупець) та Приватним підприємством "РАНЧО" (продавець) укладено договір №46, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець - прийняти та оплатити соняшник (товар), у кількості 1500т за ціною 1150грн./т, у тому числі ПДВ 20% - 191,67грн.
Згідно п.1.3 зазначеного договору загальна сума договору складає 1725000грн., у т.ч. ПДВ 20% - 287500грн.
Відповідно до п.7.6 зазначеного договору строк дії договору з моменту підписання його сторонами до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
21.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соверк" (покупець) та Приватним підприємством "РАНЧО" (продавець) укладено договір №Я21/07-08, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець -прийняти та оплатити ячмінь(товар), у кількості 500т+/-5% за ціною 1080грн./т, у тому числі ПДВ 20% - 180грн.
Згідно п.1.3 зазначеного договору загальна сума договору складає 540000грн.+/-5%, у т.ч. ПДВ 20% - 90000грн.
Згідно п.7.5 зазначеного договору строк дії договору до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, але не пізніше двох календарних місяців з моменту передплати.
22.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соверк" (покупець) та Приватним підприємством "РАНЧО" (продавець) укладено договір №П22/10-08, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець -прийняти та оплатити пшеницю 4клас(товар), у кількості 33780кг за ціною 700грн/т, у тому числі ПДВ 20% - 116,67грн.
Згідно п.1.3 зазначеного договору загальна сума договору складає 23646грн., у т.ч. ПДВ 20% - 3941грн.
Згідно п.7.5 зазначеного договору строк дії договору до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
За п.1.2 вказаних договорів товар поставляється на умовах поставки -франко-склад покупця.
Умови та порядок розрахунків визначені розділом 2 даних договорів.
Відповідно до п.2.1. зазначених договорів покупець здійснює передплату товару у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця.
Якість товару повинна відповідати ГОСТу(п.3.1. вказаних договорів).
Розділом 5 цих договорів визначені умови передачі-приймання товару.
Відповідно до п.5.1. цього розділу поставка товару здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту передплати.
За п.5.2. названого розділу покупець та продавець погодились, що товар вважається прийнятим покупцем за кількістю -згідно ваги, зазначеної в передавальних документах; за якістю -згідно ГОСТу.
Договір №08/02-08П від 08.02.2008р. сторонами не наданий, що унеможливило надання йому правової оцінки у відповідності до ст.43 ГПК України, у зв'язку з чим розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами справи.
30.11.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Соверк" (цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю "АУРІС" (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами п.1 якого цей договір спрямований на регламентацію цивільних та господарських правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договом та чинним законодавством України, цедентом цесіонарієві права вимоги, належного цедентові, в межах яких цесіонарій стає кредитором за договорами, зокрема, №46 від 06.09.2006р., №08/02-08П від 08.02.2008р., №Я21/07-08 від 21.07.2008р. та №П22/10-08 від 22.10.2008р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соверк" та Приватним підприємством "РАНЧО".
Відповідно до п.2 вказаного договору про відступлення права вимоги за цим договором до цесіонарія переходить право вимагати замість цедента від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: сплати (стягнення) всіх видів заборгованостей; сплати (стягнення) пені, неустойки та інших видів стягнень; сплати (стягнення) передплачених сум за договорами, вказаними у п.1 даного договору; сплати (стягнення) сум за поставлений товар та послуги, згідно договорів, вказаних у п.1 даного договору; сплати (стягнення) всіх інших платежів, які можуть виникнути згідно договорів, вказаних у п.1 даного договору; проведення розрахунків майном (майновими правами) або звернення стягнення на майно (майнові права) боржника.
За умовами п.п.3, 4 цього договору до цессіонарія переходить право вимоги цедента за договорами, визначеними у п.1 цього договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Право вимоги, що відступається цессіонарієві, засвідчується договорами визначеними у п. 1 цього договору та (або) накладними про відвантаження (отримання) товару, а при необхідності іншими документами, в т.ч. документами первинного бухгалтерського обліку та (або) банківськими виписками по особовому рахунку; моментом переходу права вимоги цедента за договорами, визначеними у п.1 цього договору, до цесіонарія є момент підписання даного договору.
Вимогою про проведення розрахунків №1-в від 31.05.2010р. ТОВ „АУРІС" повідомило ПП „РАНЧО" про наявність заборгованості за договорами №46 від 06.09.2006р. у сумі 123869,59грн., №Я21/07-08 від 21.07.2008р. у сумі 24000грн., та №22/10-08 від 22.10.2008р. у сумі 441000грн., укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю „Соверк" та Приватним підприємством "РАНЧО", а також про укладення з ТОВ "Соверк" договору про відступлення права вимоги від 30.11.2009р., за умовами якого останнє уступило ТОВ "АУРІС" право вимоги до ПП "РАНЧО" за вищевказаними договорами та виклало вимогу сплатити зазначені суми заборгованості.
Претензією №1-п від 31.01.2011р. ТОВ "АУРІС" повторно повідомило ПП „РАНЧО" про наявність заборгованості за договором №100/07-02 від 19.03.2007р. та додатковими угодами до нього в сумі 167669,83 грн., за договорами: №46 від 06.09.2006р. у сумі 123869,59грн., №Я21/07-08 від 21.07.2008р. у сумі 24000грн., та №22/10-08 від 22.10.2008р. у сумі 441000грн., а також про укладення з ТОВ „Соверк" договору про відступлення права вимоги від 30.11.2009р., за умовами якого останнє уступило ТОВ „АУРІС" право вимоги до ПП „РАНЧО" за вищевказаними договорами. Зазначені вимога та претензія залишені без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим ТОВ „АУРІС" і звернулося до господарського суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши у відкритих судових засіданнях присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч.1 ст.628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2011р. у справі №35/17-4293-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012р. у зазначеній справі, позов ПП "РАНЧО" задоволено, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 30.11.2009р. між ТОВ "Соверк" та ТОВ "АУРІС" з моменту його укладення; зобов'язано ТОВ "АУРІС" повернути ПП "РАНЧО" безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 146043,50грн. Прийняті судові акти мотивовані тим, що на день підписання спірного договору від 30.11.2009р. Трушкін С.Є. не виконував обов'язки директора ТОВ "Соверк" та не мав ніяких правових підстав на його підписання, що підтверджується нотаріально засвідченою копією його трудової книжки та заявою самого Трушкіна С.Є. від 22.10.2011р.
Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Враховуючи вищевикладене, приписи ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, суб'єктивний склад учасників даної справи та справи №35/17-4293-2011, визнання недійсним у судовому порядку вказаного договору про відступлення права вимоги, який у відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, відсутні правові підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРІС" щодо стягнення з Приватного підприємства "РАНЧО", на підставі визнаного судом недійсним договору про відступлення права вимоги з моменту його укладення, заборгованості за договорами купівлі-продажу №П22/10-08 від 22.10.08р. у сумі 441000грн., №08/02-08П від 08.02.08р. на суму 150049,25грн., №Я21/07-08 від 21.07.08р. на суму 24000грн., №46 від 06.09.06р. на суму 123869,59грн.
Посилання позивача в обґрунтування правомірності вказаного договору про відступлення права вимоги на висновки постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2010р., залишеної без змін постановою Вищого господарського сулу України від 15.03.2011р. по справі №29/120-10-2916, не заслуговують на увагу суду оскільки у задоволені зустрічного позову ПП „РАНЧО" про визнання договору про відступлення права частково недійсним судами відмовлено з підстав не зазначення ПП „РАНЧО" чим порушуються саме його права наявністю оспорюваного ним договору стороною якого він не є та не обґрунтування, у зв'язку з чим саме він звернувся з позовом у даній справі, стверджуя лише про невідповідність оспорюваного ним договору нормам цивільного законодавства. Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Керуючись ст.ст.32, 33, 35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 16.11.2012р..
Суддя Фаєр Ю.Г.