12.11.12 Справа № 5021/1328/12.
За позовом: Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Сумської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», м. Суми;
до відповідача: Управління майна комунальної власності Сумської міської ради,
м. Суми;
про визнання частини договору недійсною,-
Суддя Лугова Н.П.
Представники сторін:
від позивача: Мєльнік О.В., довіреність № 12-882 від 30.12.2011р.
від відповідача: Пейкова І.О., довіреність 09-19/01-29 від 01.11.2012р.
за участю секретаря судового засідання - Кириченко-Шелест А.Г.
Суть спору: позивач просить суд визнати недійсною частину договору оренди № ФМ-367 від 30.01.1998р., а саме: «розділ ІІ зміни № 2 від 08.08.2011р. до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-367 від 30.01.1998р. укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта», та стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
11.10.2012р. представник відповідача подав до суду відзив № 30-12юр від 10.10.2012р., відповідно до якого вважає позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного: орендар самостійно визначив цільове призначення нежитлових приміщень, вказавши про це в заяві про оренду та інших поданих ним документах. Тому орендодавець, розглянув подані документи та прийняв рішення про надання в оренду позивачу приміщення, виключно виходячи з пропозицій, що містились у його заяві, відповідно, здійснивши нарахування орендної плати згідно до цільового призначення - розміщення відділення поштового зв'язку у розмірі відповідно до ставок орендної плати за нежитлові приміщення, встановлених рішенням виконкому від 10.02.1997р. № 56. Таким чином, відповідач зазначає, що розрахунок орендної плати до договору № ФМ-367 від 30.01.1998р. повністю відповідає Методиці розрахунку розміру орендної плати та п. 4.1. самого договору, який визначає, що «базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради». Крім того, як додає відповідач, періодично, на підставі рішень Сумської міської ради, позивачу надавались пільги по сплаті орендної плати у розмірі 1 грн. в рік на визначений термін, а не на весь період дії договору. В свою чергу, відповідач вказує, що орендна плата у розмірі 1 грн. в рік застосовується щодо тих приміщень відділень зв'язку, в яких розташовані їх підрозділи, які розповсюджують періодичні видання редакцій державних і комунальних періодичних видань та періодичні видання, засновниками яких є об'єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові і журналістські колективи. В обгрунтування своєї позиції, відповідач зазначає, що п. 3 Постанови КМУ від 04.10.1995р. № 786 Фонду державного майна України надані повноваження давати роз'яснення з питань застосування методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна. Так, у наказі ФДМ України № 1765 від 22.08.2000р. зазначено, що у разі використання орендарем нерухомого майна об'єкта оренди за кількома цільовими призначеннями для визначення орендної плати можуть використовуватися такі підходи: зонування об'єкта оренди (визначення площі для здійснення кожного з видів діяльності орендаря) з подальшим застосуванням для кожної зони відповідних орендних ставок і фіксуванням площ зон у договорі оренди; при використанні однієї і тієї самої плащі для різних цілей може враховуватися внесок кожного виду діяльності у річну виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); при періодичному (сезонному) використанні однієї і тієї самої площі для різних видів діяльності може враховуватися структура напрямів використання майна у часі. Представник відповідача також вказує, що така правова позиція викладена і у листі ФДМ України № 10-16-12130 від 01.10.2002р., згідно до якої вбачається, що оскільки відділення поштового зв'язку здійснюють різноманітні послуги: приймання, пересилка та видача поштових відправлень, грошових переказів, надання послуг міжнародної прискореної пошти, електронної пошти і т.п., для визначення орендної плати застосовується такий підхід як зонування (визначення площі для кожного з видів діяльності орендаря) з подальшим застосуванням для кожної зони відповідних орендних ставок, як передбачає наказ ФДМ України № 1765 від 22.08.2000 р. Таким чином, на підставі викладеного, відповідач вважає, що фактично, між сторонами у даній справі виник переддоговірний спір, а не спір з приводу недійсності правочину, оскільки на час вчинення спірного правочину не існувало жодної обставини, яка б свідчила про те, що вказаний спірний договір не відповідає вимогам діючого законодавства. Навпаки, як вважає відповідач, оскаржуваний позивачем договір (у редакції зміни № 2) відповідає типовому договору оренди, затвердженому рішенням Сумської міської ради від 27.09.2006р. № 182-МР, та в частині розрахунку орендної плати діючі на час укладення договору Методиці розрахунку орендної плати.
Також, представник відповідача 01.11.2012р. подав додаткові обґрунтування правової позиції № 48-12юр, в яких зазначив, що згідно до акту перевірки виконання умов договору від 16.11.2012р., складеного за результатами здійсненої перевірки, орендодавцем встановлено, що зазначені орендовані приміщення використовуються позивачем в т.ч. для торгівлі товарами промислової групи, для розповсюдження лотерей, авіа та ж/д квитків, поповнень рахунків послуг. А тому, як вважає представник відповідача, продовження дії пільги по сплаті орендної плати позивачем за користування зазначеним нежитловим приміщенням є неможливим не тільки тому, що з приводу продовження пільги позивач не звертався до відповідача у встановленому розділом ІІ Методики порядку, а й тому, що згідно до п. 13 Методики, застосування зазначеної пільги відбувається виключно у разі використання орендованого орендарем приміщення за цільовим призначенням.
09.11.2012р. представник позивача подав до суду додаткові пояснення № 13-11-400 від 08.11.2012р., в яких заперечує проти доводів відповідача та просить суд задовольнити позов повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:
30.01.1998 року між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта» в особі Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» було укладено договір оренди № ФМ-367, який діє у редакції викладеній у Зміні № 2 від 02.06.2008р. (а.с. 23-27), відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець (відповідач) передає, а орендар(позивач) приймає у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених Договором, нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Супруна. 9, на І поверсі, площею 79,1 кв.м., право на оренду яких Орендар набув на підставі рішення Сумської міської ради від 12.03.1997 року «Про комунальну власність м. Суми». Майно передається в оренду з метою: розміщення відділення поштового зв'язку.
Відповідно до п. 4.1. договору оренди № ФМ-367 від 30.01.1998р. (в редакції Зміни № 2 від 02.06.2008р.) орендна плата за об'єкт оренди розраховується на підставі діючої Методики розрахунків і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради.
Згідно розділу ІІ Зміни № 2 до розрахунку орендної плати від 08.08.2011р. до договору оренди № ФМ-367 від 30.01.1998р. базова ставка орендної плати за використання 1 кв.м. нерухомого майна, встановлена рішенням Сумської міської ради від 23.06.2010р. № 3964-МР, становить 8 грн. 50 коп. (а.с. 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що в подальшому, до вказаного договору, систематично укладались зміни та на даний час орендні відносини щодо вказаного об'єкту оренди врегульовані змінами № 2 від 02.06.2008 року до договору оренди № ФМ - 367 від 30.01.1998 року із змінами № 2 від 08.08.2011 року до розрахунку орендної плати, який є додатком № 3 до вказаного договору оренди.
Враховуючи те, що орендар ще у 1998 році самостійно визначив цільове призначення нежитлового приміщення, вказавши про це в заяві, і з того часу не подавав до орендодавця, а ні заяв про зміну цільового призначення орендованого приміщення, а ні проекту змін до договору оренди з цих підстав, то орендодавець, розглянув подані документи та прийняв рішення про надання в оренду відповідачеві приміщення, виключно виходячи з пропозицій, що містились у його заяві, здійснювавши, починаючи з 1998 року і по сьогоднішній день нарахування орендної плати згідно до цільового призначення - розміщення відділення поштового зв'язку, із застосуванням коефіцієнту функціонального використання у розмірі 1.1 згідно п. 36 додатку 3 діючої на час укладення останніх змін, Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Суми, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 23.06.2010 року № 3964 - МР.
Також, у п. 8 вказаної Методики, зазначається, що пільги зі сплати орендної плати можуть надаватись за рішенням Сумської міської ради.
Крім того, п. 13 зазначеної Методики передбачені пільги по орендній платі, зокрема для організацій та установ, що утримуються за рахунок міського, обласного, та державного бюджетів, державних видавництв та підприємств з книгорозповсюдження, вітчизняним видавництвам та підприємствам книгорозповсюдження книжкової продукції, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) книгорозповсюдження не менше, як 50% книжкової продукції державного мовою, у розмірі 0.08 грн. за умови використання об'єкта за цільовим призначенням.
В свою чергу, розділом ІІ вказаної Методики передбачений порядок і умови надання пільг орендарям майна комунальної власності.
Так, згідно до положень розділу ІІ Методики, рішення про зменшення розміру орендної плати приймається виключно Сумською міською радою згідно до поданої на ім'я міського голови заяви строком не більше, ніж на 1 бюджетний рік, якщо інше не передбачено рішенням ради.
До заяви про зменшення орендної плати орендар зобов'язаний надати документи, які, зокрема, обґрунтовують причину збитковості або низької рентабельності об'єкта оренди, довідку з банку про наявність коштів на рахунках, перелік організаційних, технічних, інвестиційних заходів щодо поліпшення функціонування об'єкта оренди із визначенням термінів їх впровадження та обсяг коштів, необхідних для здійснення цих заходів, і можливі джерела фінансування, висновок виконавчих органів міської ради стосовно того, що об'єкт оренди або діяльність орендаря має важливе соціальне значення, або довідки вказаних органів, які засвідчують витрати орендаря на: утримання і розвиток соціально-культурної сфери міста, у разі, коли орендар обґрунтовує надання пільг таким значенням, пропозиції про розмір пільг щодо орендної плати із зазначенням терміну, на який бажано їх одержати.
Після розгляду заяви орендаря на постійній депутатській комісії, управління майна готує проект відповідного рішення для розгляду його радою.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви позивача, поданої у відповідності до розділу Ш Методики, згідно до рішення Сумської міської ради від 27.07.2011р. № 696-МР (а.с. 144) Українському державному підприємству поштового зв'язку «Укрпошта» було надано пільгу по сплаті орендної плати у розмірі 1 грн. в рік на строк з 01.08.2011 року по 31.12.2011 року.
У відповідності до п. 11 розділу II Методики, у разі непогодження орендаря з рішенням ради про розмір пільг або про термін їх надання, клопотання про перегляд цього рішення може бути подано на ім'я міського голови не раніше, ніж через півроку з дня його прийняття.
Як зазначає відповідач у своїх запереченнях, позивач (орендар) не подав клопотання про перегляд рішення Сумської міської ради № 969-МР від 27.07.2011р. про надання йому пільг, а ні щодо строків, а ні щодо розміру пільг.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Як свідчать обставини справи, між позивачем та відповідачем було укладено зміни до договору оренди в частині нарахування йому орендної плати, які відповідають порядку і розміру, що зазначений у діючій на час укладення цих змін Методиці.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В свою чергу, з огляду на зміст позовної заяви позивача, він зводиться до того, що орендар просить суд визнати недійсною частину визначених, згідно ст.ст.627, 628 ЦК України, на розсуд сторін і погоджених ними умов договору оренди № ФМ-367 від 30.01.1998р., зокрема: розділ ІІ зміни № 2 від 08.08.2011р. до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-367 від 30.01.1998р. укладеного між позивачем та відповідачем.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не тільки не доведено належними та допустимими доказами невідповідність оскаржуваного ним договору ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, а й не доведено наявність безпосередньо порушеного права та обрано невірний спосіб захисту.
Зазначена правова позиція наведена у Інформаційному листі ВГСУ від 21.11.2011р. № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права» та пункті 13 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р.
У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним. Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, відповідно до вимог ч. ч. 1, 3, 4 і 5 вказаної статті зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, договір може бути недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що згідно зі статтями 4,10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позивачем не доведено, що спірний договір суперечить конкретним нормам законодавства, які передбачають такі наслідки як визнання договору недійсним у випадку не відповідності чи суперечності цим нормам.
Отже, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 16.11.2012 року
СУДДЯ (підпис) Н.П. ЛУГОВА