Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "15" листопада 2012 р. Справа № 11/5007/1130/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 ( адвокат свідоцтво № 583 від 29.01.10р.), Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Лебедин, Сумська область)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Коростишів)
про стягнення 50000,00 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача на його користь грошові кошти, сплачені за товар згідно надісланого останнім рахунку № 15 від 09.07.12р., у сумі 50000 грн. та 7219 грн. судових витрат, в т.ч. 4000 грн. вартості адвокатських послуг.
В судове засідання представник позивача надав суду уточнення позовних вимог, в яких зазначив, що в позовній заяві виявилась помилка в обрахуванні суми судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача.
Тому, позивач уточнює суму судових витрат, яка становить 5609,50 грн., з яких 1609,50 грн. судовий збір та 4000 грн. витрати на послуги адвоката.
В іншій частині позивач позов підтримує з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Ухвала суду від 01.11.12р., направлена на адресу відповідача, повернулась з відміткою органу зв'язку про причину повернення : "за закінченням терміном зберігання".
09.11.12р. від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку з відрядженням за межі Житомирської області.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, так як розгляд даної справи вже був відкладений двічі згідно заяв відповідача, тому суд вважає за необхідне розглянути справу в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.
Справа, згідно ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, господарський суд
На виконання усної домовленості 09.07.12р. відповідач надіслав позивачу рахунок на оплату № 15 від 09.07.12р., відповідно до якого позивач мав сплатити за рахунком кошти в розмірі 50000 грн., а відповідач зобов'язувався поставити позивачу товар, а саме деталі гранітних пам'ятників.
10.07.12р. позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 50000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 10.07.12р.
Однак, відповідач своїх зобов'язань по поставці товару позивачу не виконав.
11.09.12р. на адресу відповідача позивачем був надісланий лист вимога про повернення перерахованих коштів в сумі 50000 грн. протягом 3-х банківських днів з моменту отримання даного листа.
Вказана вимога відповідачем отримана 13.09.12р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи.(а.с.28)
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач кошти позивачу не повернув, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 50000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).
У відповідності до ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений час.
Згідно ст. 174 Господарського Кодексу України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.
Відповідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.
Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим, заявленим відповідно до чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню.
Також в позовній заяві позивач просить покласти на відповідача судові витрати понесені на послуги адвоката.
На підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 10.09.12 р., укладений між ФОП ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_1; свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності НОМЕР_3, видане ОСОБА_1; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 10.09.12 р. про сплату позивачем адвокату гонорару в сумі 4000 грн.
Факт надання юридичних послуг, пов'язаних з розглядом даної справи, позивачу ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_1 підтверджується також іншими доказами до справі, які свідчать про участь адвоката ОСОБА_1 в судових засіданнях по справі 23.10.12р., 01.11.12р., 15.11.12р.
Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, з урахуванням вищевикладеного, витрати позивача ОСОБА_2, пов'язані з розглядом даної справи, на оплату послуг адвоката ОСОБА_1 в сумі 4000,00 грн. є підтвердженими належними та допустимими доказами по справі, у відповідності до ст.49 ГПК України, такі витрати покладаються на відповідача.
Судові витрати по оплаті судового збору та витрат на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 50000 грн. боргу, 106,50 грн. судового збору, 4000 грн. витрат на послуги адвоката.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 16.11.12
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати:
1- в справу
2- позивачу
3- відповідачу ( нкаажрек. з повід.)