"14" листопада 2012 р. Справа № 1пд/5014/1699/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А.
суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодон"
на рішення та постановуГосподарського суду Луганської області від 07.08.2012 Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2012
у справі№ 1пд/5014/1699/2012
господарського судуЛуганської області
за позовомЛуганської міської ради
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автодон"
провнесення змін до договору оренди землі
за участю представників сторін:
позивача: повідомлений, але не з'явився;
відповідача: повідомлений, але не з'явився;
Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.08.2012 у справі №1пд/5014/1699/2012 (суддя Зюбанова Н.М.) позов задоволено повністю.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Манжур В.В., судді -Будко Н.В., Москальова І.В.) рішення Господарського суду Луганської області від 07.08.2012 у справі №1пд/5014/1699/2012 залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ТОВ "Автодон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.
Між Луганською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Автодон" (Орендар) 03.10.2007 укладений договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Луганської міської ради від 31.07.2007 № 20/17 та рішення від 27.12.2006 № 12/26 передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку під будівництво і розміщення стоянки тимчасового перебування автотранспорту до торгово-розважального центру та благоустрій прилеглої території (з правом здійснення будівельних робіт), яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Будьонного.
Договір зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землею Жовтневого району м. Луганська 02.11.2007 за № 040740200287.
Згідно п. 4 договору, на момент його укладання нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 675449,79 грн., а нормативна грошова оцінка земельної ділянки без застосування коефіцієнту функціонального використання становила 270179,31 грн.
В п. 8 договору сторони погодили, що річна орендна плата встановлюється у розмірі 250 відсотків земельного податку (річного), який діє на момент укладання договору оренди земельної ділянки, у гривнях.
На момент укладання розмір річної орендної плати у гривнях, згідно визначеної мети використання, складає 16886,25 грн. (п. 16 договору).
Пунктом 13 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі настання випадку(ів), передбаченого(их) Законами України.
Судами встановлено, що рішенням Луганської міської ради від 22.12.2007 № 28/10 затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Луганська, а відповідно до рішення Луганської міської ради від 29.04.2010 № 65/150, Управлінню нерухомим майном Луганської міської ради доручено провести ряд дій, направлених на приведення діючих договорів, що посвідчують право оренди земельних ділянок, які розташовані на території м. Луганська, у відповідність до діючого законодавства.
Листом від 16.05.2011 № И01/03-13/2600/0/2-11 Луганська міська рада, посилаючись на приписи Податкового кодексу України, повідомила ТОВ "Автодон" про необхідність внесення змін до договору оренди землі та направила проект відповідного договору, проте відповідач відповіді на пропозицію щодо внесення змін до договору не надав.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).
Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").
Податковим кодексом України визначено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (ст. 290 ПК України); розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (ст. 288 ПК України). Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 ПК України).
Судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено, що рішення Луганської міської ради від 22.12.2007 № 28/10, яким затверджено нормативну грошову оцінку земель м.Луганська прийнято уповноваженим органом, доказів його оскарження не надано.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 № 2-1/10068-2008 та від 23.05.2011 №7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 № 17/299-10, від 04.07.2011 № 41/81пд).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).
Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про належне, у відповідності до ст. 188 ГК України, повідомлення відповідача щодо необхідності внесення відповідних змін до спірного договору,
При цьому, суди виходили з того, що підписуючи вказаний договір, відповідач зазначив своє місцезнаходження за адресою: м. Луганськ, кв. Ольховський, буд. 9 і саме за цією адресою було направлено відповідну пропозицію. Доказів повідомлення позивача відповідачем щодо зміни адреси, зокрема, для листування, як вірно встановлено судами, останнім в порядку ст.ст. 32, 33 ГПК України не надано, а тому суди мотивовано відхили посилання відповідача про неналежне повідомлення позивачем щодо необхідності внести зміни до договору.
Беручи до уваги вказане вище, суди першої та апеляційної інстанції дійшли мотивованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).
Доводи ТОВ "Автодон", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій у даній справі відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодон" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 07.08.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2012 у справі №1пд/5014/1699/2012 -без змін.
Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА
Судді Н.М. ГУБЕНКО
Л.Б. ІВАНОВА