"15" листопада 2012 р. Справа № 23/5014/1629/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.
за участю представників: позивача -Мельника В.В.
відповідача -
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Луганської області від 17 липня 2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12 вересня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення боргу в розмірі 613921грн., втрат від інфляційних процесів у розмірі 6320,07грн., пені в розмірі 42529,57грн., 3% річних у розмірі 8212,32грн., 7% штрафу в розмірі 42974,47грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17 липня 2012 року (суддя Воронько В.Д.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг в розмірі 613921 грн., 29770,70 грн. пені, 3% річних в сумі 8212,32 грн., 6320,07 грн. збитків від інфляції, 7% штрафу в розмірі 42974,47 грн., судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12 вересня 2012 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство НАК "Нафтогаз України" просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 12758,78 грн., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір №14/2396/11 на купівлю-продаж природного газу.
Згідно умов укладеного договору продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю у четвертому кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ на умовах даного договору.
На виконання умов укладеного договору позивач протягом жовтня 2011 року передав у власність покупця (відповідача) природний газ на загальну суму 1042639,03 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним актом прийому-передачі природного газу.
Як правильно було встановлено судами, покупець (відповідач) в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого ним у жовтні 2011 року природного газу виконав частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, господарські суди попередніх судових інстанцій правильно встановили той факт, що на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача становила суму 613921 грн.
Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно стягнув з відповідача на користь позивача 613921 грн. основного боргу.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6320,07 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 8212,32 грн.
У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
На підставі п.7.2 укладеного договору поставки природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Згідно частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи той факт, що НАК "Нафтогаз України" належить до державного сектору економіки, у зв'язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання останній має, відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, сплатити позивачу штраф у розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 42974,47 грн. штрафу.
Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені на 30% та стягнув з відповідача на користь позивача 29770,70 грн. пені, відмовивши в решті частині стягнення пені.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Луганської області від 17 липня 2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12 вересня 2012 року залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Головуючий, суддя Дерепа В.І.
Судді Грек Б.М.
Палій В.В.