15 листопада 2012 року м. Київ К/9991/5040/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Пасічник С.С.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про перерахунок та стягнення боргу розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області зробити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік в сумі 3027,88 грн., за 2009 рік -2477,40 грн., а також зобов'язати відповідача виплачувати вказану допомогу у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», починаючи з 01 січня 2009 року.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2009 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_4 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з січня 2009 року.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області провести нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», починаючи з 01 січня 2009 року до досягнення нею трирічного віку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення ним норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що після народження дитини позивач відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Призначення і порядок виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтями 3, 13-15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», призначаються такі види допомоги: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інші види допомоги.
Статтею 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
При цьому статтею 15 вказаного Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
При нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою передбачено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 01 січня -434,00 гривень, з 01 квітня -463,00 гривень, з 01 жовтня -470,00 гривень.
Пунктом 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, було зупинено дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»на 2007 рік.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року пункт 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року виплата позивачу допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку повинна здійснюватись у встановлених ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»розмірах. У зв'язку з цим судами обґрунтовано визнано неправомірною відмову відповідача здійснювати виплату зазначеної допомоги у належних розмірах.
Однак, згідно ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування строку, визначеного ст. 99 КАС України, оскільки такий позивачем пропущено без поважних причин.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На дійсний час є чинним порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що оскільки норми ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»є чинними та не визнавались неконституційними, то позовні вимоги про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009 рік задоволенню не підлягають.
Наведені обставини були правильно враховані судом апеляційної інстанції, який прийняв обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.