15 листопада 2012 року м. Київ К/9991/72972/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Пасічник С.С.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
У грудні 2009року ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказувала, що відноситься до категорії «діти війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивач просив поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати відповідача здійснити ці нарахування за 2006-2009 роки.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 18 травня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова і зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в сумі 1294,80 грн., а також встановити і виплачувати позивачу вказане підвищення до пенсії.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням фактично отриманих сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.
Згідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Будь-які зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік не вносились, дію цієї статті у вказаних роках зупинено не було.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Отже, з урахуванням ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію за період з 09 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року є обґрунтованими.
Наведені обставини були правильно враховані судом апеляційної інстанції, який прийняв законне й обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.