"31" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/32347/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Ліпського Д.В.,
Ситникова О.Ф.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області на постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 лютого 2011 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2011 року,
У січні 2011 року ОСОБА_4 пред'явив в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області (далі -УПФ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Зазначив, що перебуває на обліку в УПФ, отримує пенсію за віком та продовжує працювати, у зв'язку з чим, відповідно до положень статей 40, 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) при здійсненні перерахунку пенсії йому, як працюючому пенсіонеру, має бути враховано показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Посилаючись на наведені обставини, просив визнати дії УПФ протиправними та зобов'язати здійснити йому перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік, на підставі його заяви про перерахунок пенсії, з урахуванням проведених виплат.
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано УПФ провести перерахунок пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, відповідно до статті 42 Закону № 1058-IV та підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2011 року постанову суду першої інстанції змінено. Визнано дії УПФ протиправними та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 14 липня 2010 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 гривні судового збору.
В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач має право на перерахунок пенсії за віком, відповідно до статей 40, 42 Закону № 1058-IV та підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.
Колегія суддів не погоджується з висновком судів з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 отримує пенсію за віком і продовжує працювати. У липні 2010 року він звернувся до УПФ із заявою про перерахунок пенсії, яку йому і було перераховано з 1 липня 2010 року, однак, із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Вказана редакція зазначеної норми існує після визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-6.
Відтак, скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
З аналізу відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини четвертої статті 42 Закону № 1058 випливає, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058 передбачено, що одним з показників, який враховується в формулі визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії є середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення не за перерахунком, а за призначенням пенсії. При цьому колегія суддів зазначає, що термін «обчислення пенсії»у правовому розумінні тотожний терміну «призначення пенсії», а не перерахунку.
Виходячи з наведеного, при перерахунку пенсії не підлягає врахуванню показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для призначення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, у зв'язку з визнанням даних змін до Закону неконституційними, оскільки приписами Закону №1058 в редакції, чинній з 22 травня 2008 року, застосування такого показника при перерахунку пенсії не передбачене.
Крім того, правове розуміння понять «середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України»та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії», є різними правовими категоріями.
З аналізу наведених норм слідує, що правила частини першої статті 40 Закону № 1058 при перерахунку пенсії застосовуються з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід), а частина друга цієї ж статті передбачає формулу для обчислення, а не перерахунку пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України.
Отже, середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії, відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058 і є величиною постійною не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Згідно з підпунктом 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Втім, з урахуванням пріоритету законів над підзаконними актами, зазначена норма, яка має нижчу юридичну силу, не підлягає застосуванню, так як Законом № 1058 показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, не передбачений, а тому не підлягає врахуванню при перерахунку пенсії.
Отже, у судів попередніх інстанцій не було підстав для визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його здійснити перерахунок пенсії позивачу. Ними допущено порушення норм матеріального права, зокрема, Закону № 1058, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки суди повно і правильно встановили обставини справи, але допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області задовольнити.
Постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 лютого 2011 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2011 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії -відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф.Весельська
Д.В. Ліпський
О.Ф.Ситников