"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/38011/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій незаконними, скасування рішення, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними дії Управління щодо винесення рішення № 12 від 16 січня 2012 року про застосування фінансових санкцій на суму 2999, 05 грн. та скасовано рішення № 12 від 16 січня 2012 року про застосування фінансових санкцій на суму 2999,05 грн.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець.
13 січня 2012 року на підставі направлення, наказу № 28 від 13 січня 2012 року, відповідно до статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 13 та абзацу 6 пункту 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» посадовою особою УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя була здійснена позапланова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 1 січня 2000 року по 13 січня 2012 року, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 1 січня 2004 року по 13 січня 2012 року. За наслідками перевірки був складений акт № 04-3/11-5 від 13 січня 2012 року.
В висновках акту перевірки було зазначено, що в порушення частини 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»позивачем не були нараховані та не сплачені внески за ставкою 32 % від фонду оплати праці у розмірі 752 грн. 32 коп. за період з лютого 2004 року по грудень 2004 року. В акті перевірки відсутнє описання фактичних обставин, як стали підставою для нарахування, а саме не визначено з якими працівниками позивач уклав трудовий договір, який розмір заробітної плати сплачувався та з чого склалися донарахування Управління.
На підставі акту перевірки № 04-3/11-5 від 13 січня 2012 року Управлінням було прийнято рішення № 12 від 16 січня 2012 року про донарахування, у зв'язку з порушенням пункту 1 статті 14, частини 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми внесків у розмірі 752 грн., 32 коп. та застосування відповідно до пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»фінансових санкцій в розмірі 2999 грн. 05 коп.
Стаття 19 та пункт 4 частини 9 статті 106 були виключені з 1 січня 2011 року з Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на підставі підпунктів «е»та «й»пункту 12 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Тобто, станом на час прийняття спірного рішення не діяла правова норма з якої відповідач пов'язав донарахування внесків за 2004 рік та не діяла норма, яка передбачала підстави та розмір фінансових санкцій, пов'язаних з таким донарахуванням. З огляду на викладене не приймається посилання відповідача на наявне в нього право визначати зобов'язання зі сплати внесків та застосовувати фінансові санкції відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2011 року. Крім того, відповідач не був позбавлений права своєчасно здійснювати перевірки позивача та здійснення позапланової перевірки за 12 років не обґрунтовано правовими нормами, так само, як не доведено документально загалом наявність підстав для нарахування внесків підприємцю від фонду оплати праці працівників, докази існування договорів з якими відповідач не надав та в акті не описав.
Доводи касаційної скарги зазначеного висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.