"13" листопада 2012 р.Справа № 5016/1509/2012(13/74)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Журавльова О.О.
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Мікулі К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонский оптовый торговый дом -02"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 27 вересня 2012 року
по справі №5016/1509/2012(13/74)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонский оптовый торговый дом -02"
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Олімп маркет"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний регіон транзит"
про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 12.06.2012 р.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю „Херсонский оптовый торговый дом -02" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Олімп маркет" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний регіон транзит" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №2 від 12.06.2012р.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27 вересня 2012 року у справі №5016/1509/2012(13/74) (суддя Коваль Ю.М.) у задоволенні позову ТОВ „Херсонский оптовый торговый дом -02" відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Херсонский оптовый торговый дом -02", з огляду на те, що підставою для визнання недійсним спірного договору позивачем було вказано невідповідність спірного договору вимогам закону, так як цей договір, на думку позивача, є договором факторингу, проте визначальним у договорі факторингу є: 1) надання фінансової послуги як виду діяльності фінансової установи; 2) передача грошових коштів у розпорядження клієнта за плату, водночас місцевий господарський суд прийшов до висновку, що спірний договір не може бути визнано договором факторингу, оскільки у спірному договорі відсутні умови щодо передачі ТОВ „Олімп маркет" грошових коштів за плату ТОВ „Південний регіон транзит".
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (ТОВ „Херсонский оптовый торговый дом -02") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ „Херсонский оптовый торговый дом -02" в повному обсязі, з посиланням при цьому на не повне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.
Представник скаржника (ТОВ „Херсонский оптовый торговый дом -02") у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.10.2012р.
Представник відповідача-1 (ТОВ „Олімп маркет") у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.10.2012р.
Представник відповідача-2 (ТОВ „Південний регіон транзит") у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії ОАГС від 25.10.2012р. про відправку копії ухвали про прийняття від 25.10.2012р. зроблена у встановленому порядку на першому примірнику вказаної ухвали, яка відповідно до п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" є належним підтвердженням повідомлення представників сторін про час і місце судового засідання. Окрім того, про належне повідомлення представників сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги свідчить також залучена до матеріалів справи копія Реєстру Одеського апеляційного господарського суду №1 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 25.10.2012р.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Херсонский оптовый торговый дом -02" за відсутністю представників сторін у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи 01.11.2010р. між ТОВ „Південний регіон транзит" (постачальник) та ТОВ „Херсонский оптовый торговый дом -02" (покупець) було укладено договір поставки №221 (надалі - договір поставки), за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах даного договору.
12.06.2012р. між ТОВ „Олімп маркет" (відповідач-1, новий кредитор) та ТОВ „Південний регіон транзит" (відповідач-2, первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №2 (надалі -договір), за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки №221 від 01.11.2010р., укладеним між первісним кредитором та ТОВ „Херсонский оптовый торговый дом -02" (позивач, боржник).
Відповідно до п.1.2 договору за цим договором новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за договором поставки, в тому числі сплати боргу за поставлений товар у сумі 148720,75 грн.
За п.2.1 договору згідно з відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду у розмірі встановленому у додатковій угоді.
Згідно із п.п.5.1, 5.4, 5.5 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення , додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у випадку, що вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами або їх уповноваженими представниками.
Вказаний договір підписано належними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
Матеріалами справи встановлено, що 14.06.2012р. між ТОВ „Олімп маркет" та ТОВ „Південний регіон транзит" було укладено додаткову угоду №1 до договору №2 про відступлення права вимоги від 12.06.2012р., відповідно до якої п.1.1 договору №2 про відступлення права вимоги від 12.06.2012р. викладено в наступній редакції: „1.1 первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки №221 від 01.11.2010р., укладеним з ТОВ „Херсонский оптовый торговый дом -02", яке забезпечує виконання умов договору поставки №221 від 01.11.2010р. -на суму 148720,75 грн.".
Згідно із п.2 додаткової угоди №1 до договору №2 про відступлення права вимоги від 12.06.2012р. п.1.1 договору викладено в наступній редакції: „1.2 первісний кредитор відступає новому кредитору своє право вимоги до вказаного у п.1.1 цього договору боржника на суму 148720,75 грн.".
За п.4 додаткової угоди №1 до договору №2 про відступлення права вимоги від 12.06.2012р. доповнено текст договору пунктом 1.4 в наступній редакції: „1.4 До нового кредитора переходять всі без винятку права та обов'язки первісного кредитора у відношенні до боржника.
Пунктом 6 додаткової угоди №1 до договору №2 про відступлення права вимоги від 12.06.2012р. текст договору доповнено пунктом 1.6 в наступній редакції: „1.6. Цей договір не є договором факторингу, та на нього не поширюються положення глави 73 ЦК України.".
Відповідно до п.7 додаткової угоди №1 до договору №2 про відступлення права вимоги від 12.06.2012р. пункт 2.1 договору викладено в наступній редакції: „ЗА відступлення права вимоги новий кредитор розраховується з первісним кредитором лише після отримання цих коштів від боржника.".
Вказана додаткова угода підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.
З матеріалів справи вбачається, що 14.06.2012р. між ТОВ „Олімп маркет" та ТОВ „Південний регіон транзит" було укладено додаткову угоду №2 до договору №2 про відступлення права вимоги, відповідно до якої за відступлення права вимоги новий кредитор розраховується з первісним кредитором в порядку і на умовах, в цій додатковій угоді, новий кредитор перераховує грошові кошти первісному кредитору лише після отримання цих коштів від боржника.
Згідно із п.1.2 додаткової угоди №2 до договору №2 про відступлення права вимоги, новий кредитор розраховується з первісним кредитором з суми фактично повернених коштів, новий кредитор перераховує грошові кошти первісному кредитору лише після отримання цих коштів від боржника.
Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Статтями 512-514 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
З матеріалів справи вбачається, та не спростовується позивачем, що ТОВ „Херсонский оптовый торговый дом -02" вчасно отримало повідомлення від обох відповідачів про відступлення права вимоги, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про відступлення права вимоги від 14.06.2012р.
За ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Приписами ст. 195 ГК України встановлено, що управнений суб'єкт господарського зобов'язання, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком. Акт передачі прав вважається чинним з дня одержання повідомлення про це зобов'язаною стороною, а акт делегування господарсько-управлінських повноважень іншому суб'єкту - з дня офіційного опублікування цього акта. Передача (делегування) прав тягне за собою обов'язок суб'єкта, який одержав у результаті такої передачі (делегування) додаткові повноваження, вирішувати відповідне до цих повноважень коло господарських питань та нести відповідальність за наслідки рішень, що ним приймаються.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги матеріали і обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір №2 про відступлення права вимоги від 12.06.2012р., з урахуванням відповідних додаткових угод до даного договору, містить всі істотні умови господарського договору, передбачення котрих є обов'язковими відповідно до норм чинного законодавства, при цьому вищезазначений договір укладено з додержанням загальних вимог, необхідних для чинності правочинів, які встановлені законодавцем.
Між тим, щодо посилань скаржника на те, що спірний договір є договором факторингу, як на підставу для визнання договору №2 про відступлення права вимоги від 12.06.2012р. недійсним, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно із ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно зі ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими вважаються такі послуги, зокрема, як факторинг.
Відповідно до Листа Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України „Щодо питань кваліфікації уступки права вимоги як фінансової послуги" від 13.10.2003р. №347/07/1-3/1 уступку права вимоги саме за грошовими зобов'язаннями з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу слід кваліфікувати як факторинг.
Проаналізувавши норми чинного законодавства та приписи Листа Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України „Щодо питань кваліфікації уступки права вимоги як фінансової послуги" від 13.10.2003р. №347/07/1-3/1, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що визначення Листом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України „Щодо питань кваліфікації уступки права вимоги як фінансової послуги" від 13.10.2003р. №347/07/1-3/1 уступки права вимоги саме за грошовими зобов'язаннями з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу як факторинг не приймається до уваги колегією, оскільки по-перше: вказаний лист має лише рекомендаційний характер, а по-друге: з огляду на те, що рекомендації за даним листом стосуються зовсім іншої угоди про відступлення права вимоги.
При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що при наданні правової оцінки спірному договору місцевий господарський суд правомірно керувався саме приписами Цивільного та Господарського кодексу України, за умовами яких передбачено оплатне відступлення або зобов'язання відступити однієї сторони своє право грошової вимоги до третьої особи, а не листом, відповідно до якого надано рекомендації за угодою про відступлення права вимоги, яка не має відношення до даної справи.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний господарський суд зазначає, що скаржником не було надано жодних доказів у розумінні ст. ст. 32-33 ГПК України в обґрунтування того, що спірний договір є недійсним.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість, недоведеність та відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонский оптовый торговый дом -02" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №2 від 12.06.2012р.
Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Херсонский оптовый торговый дом -02" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 27 вересня 2012 року у справі №5016/1509/2012(13/74) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонский оптовый торговый дом -02" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 15 листопада 2012 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош