ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/487 12.11.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В."
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.- Кофе"
про припинення використання частини торгівельної марки "Р.Е.Й.В. ЕСПРЕССО"
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
09.12.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.-Кофе" (відповідач) про припинення використання частини торгівельної марки "Р.Е.Й.В. ЕСПРЕССО".
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що використання відповідачем позначення "Р.Е.Й.В.-Кофе" порушує права позивача як власника свідоцтва на знак для товарів і послуг № 27013 на комбіноване позначення "Р.Е.Й.В. ЕСПРЕССО", оскільки позначення відповідача можна сплутати з торговельною маркою позивача. При цьому позивач вказує, що він має виключне право на використання свого фірмового найменування "Р.Е.Й.В." і має право вимагати припинення використання відповідачем фірмового найменування "Р.Е.Й.В.".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2004 р. порушено провадження у справі № 39/487 та призначено її розгляд на 14.01.2005 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2005 р. відкладено розгляд справи на 31.01.2005 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2005 р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено термін розгляду спору у справі № 39/487, розгляд справи відкладено на 21.02.2005 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2005 р., на підставі ст.ст. 41, 42, 79, 86 ГПК України, у справі № 39/487 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі, обов'язок проведення попередньої оплати витрат по проведенню експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.".
Враховуючий тривалий час, який минув з моменту винесення ухвали Господарського суду міста Києва від 21.02.2005 р. у справі № 39/487, 20.06.2012 р. судом було направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз лист щодо надання інформації про стан проведення судової експертизи у зазначеній справі.
12.07.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов лист за підписом директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз О.Г. Рувіна щодо повернення до суду матеріалів справи № 39/487.
Зі змісту вищенаведеного листа вбачається, що 19.04.2005 р. Київським НДІСЕ на адресу ТОВ "Р.Е.Й.В." було направлено рахунок на суму 8007,36 грн., втім, станом на 06.07.2012 р., оплата вартості за проведену експертизу до Київського НДІСЕ надійшла лише частково в сумі 4003,68 грн. (квитанція від 13.06.2005 р.), в той час як експертиза виконана та здана до загального відділу інституту 05.10.2006 р. Враховуючи наведене, матеріали справи № 39/487 повернуті до суду із зазначенням про можливість отримання висновку експертизи у загальному відділі інституту після оплати ТОВ "Р.Е.Й.В." другої частини вартості проведення експертизи.
За наведених обставин та з метою отримання висновку експертизи у справі № 39/487, враховуючи приписи п. 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (надалі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4), суд листом від 23.07.2012 р. запропонував позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", а також відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.-Кофе", здійснити оплату вартості проведення зазначеної експертизи відповідно до виставленого експертною установою рахунку, сторонам надано строк до 23.08.2012 р. повідомити суд про наявність (або відсутність) згоди нести витрати, пов'язані з оплатою залишкової частини вартості судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у справі № 39/487.
У вищевказаний строк повідомлення від сторін про наявність (або відсутність) їх згоди нести витрати, пов'язані з оплатою вартості залишкової частини вартості судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у справі № 39/487, рівно як і докази на підтвердження здійснення оплати залишкової частини вартості судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у справі № 39/487, до суду не надходили.
Згідно абз. 3, 4 пункту 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4, у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів. Аналогічним чином суд має діяти в разі повернення матеріалів справи з експертної установи через несплату вартості експертизи.
Відповідно до ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2012 р. провадження у справі № 39/487 поновлено, розгляд справи призначений на 12.11.2012 р. о 12:50 год.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 12.11.2012 р., не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.10.2012 р. про поновлення провадження у справі № 39/487 та призначення її до розгляду не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових пояснень стосовно поважності причин відсутності в судовому засіданні 12.11.2012 р. суду не подав та не надіслав.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 12.11.2012 р., не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.10.2012 р. про поновлення провадження у справі № 39/487 та призначення її до розгляду не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових пояснень стосовно поважності причин відсутності в судовому засіданні 12.11.2012 р. суду не подав та не надіслав.
Як зазначено у п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючий тривалий час, який минув з моменту порушення провадження у справі № 39/487 ухвалою суду від 16.12.2004 р. та з моменту призначення у справі № 39/487 судової експертизи і зупинення провадження у справі ухвалою суду від 21.02.2005 р., з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, судом відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України були вчинені відповідні дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, з'ясування реєстраційних даних сторін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на час поновлення провадження у справі.
Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за електронним запитом судді від 10.10.2012 р. № 14861664 було встановлено, що місцезнаходженням позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." станом на 10.10.2012 р. є: 46010, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 40А.
Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за електронним запитом судді від 10.10.2012 р. № 14862034 було встановлено, що місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.- Кофе" станом на 10.10.2012 р. є: 03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, буд. 119.
Враховуючи наведене, ухвала суду від 18.10.2012 р. про поновлення провадження у справі № 39/487 та призначення її до розгляду була направлена сторонам за їх адресами, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень 18.10.2012 р. сектору № 39.
За таких обставин, враховуючи наведені роз'яснення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., вважається, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом.
ВРАХОВУЮЧИ, ЩО:
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Як зазначено в п.п. 4.9 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.
У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Фактично Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (позивачем) заявлено вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.-Кофе" (відповідача) про припинення використання частини торгівельної марки "Р.Е.Й.В. ЕСПРЕССО", в обґрунтування яких було зазначено, що використання відповідачем позначення "Р.Е.Й.В.-Кофе" порушує права позивача як власника свідоцтва на знак для товарів і послуг № 27013 на комбіноване позначення "Р.Е.Й.В. ЕСПРЕССО", оскільки позначення відповідача можна сплутати з торговельною маркою позивача. При цьому позивач вказує, що він має виключне право на використання свого фірмового найменування "Р.Е.Й.В." і має право вимагати припинення використання відповідачем фірмового найменування "Р.Е.Й.В.".
В процесі розгляду справи, враховуючи ту обставину, що визначення чи є позначення "Р.Е.Й.В.-Кофе" та торговельна марка "Р.Е.Й.В. ЕСПРЕССО" схожими та такими, що можуть ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товар та надає послуги, потребує спеціальних знань, суд прийшов до висновку про необхідність призначити судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності з цих питань.
Визначення чи надають комерційні найменування "Р.Е.Й.В. " та " Р.Е.Й.В.-Кофе" можливість відрізнити одну особу з-поміж інших та чи не вводять в оману споживачів щодо справжньої їх діяльності, також потребує спеціальних знань, у зв'язку з чим суд також прийшов до висновку про необхідність призначити судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності з цих питань.
Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2005 р. у справі № 39/487 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності та зупинено провадження у справі, обов'язок проведення попередньої оплати витрат по проведенню експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.".
Втім, як вбачається з матеріалами справи, дана справа була повернута до суду без висновку експертизи із зазначенням про можливість його отримання у загальному відділі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз після оплати ТОВ "Р.Е.Й.В." другої частини вартості проведення експертизи.
Отже, саме неповна оплата за проведення судової експертизи стала підставою для повернення матеріалів справи № 39/487 до суду без висновку судової експертизи, тоді як обов'язок здійснення попередньої оплати за проведення судової експертизи був покладений ухвалою суду від 21.02.2005 р. у справі № 39/487 саме на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.".
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що сторони (в т.ч. позивач) у відповідь на лист суду від 23.07.2012 р. не надали суду повідомлення про наявність (або відсутність) їх згоди нести витрати, пов'язані з оплатою вартості залишкової частини вартості судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у справі № 39/487, рівно як і докази на підтвердження здійснення оплати залишкової частини вартості судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у справі № 39/487.
В свою чергу, відсутність повної оплати вартості судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у справі № 39/487, виключає можливість отримання судом висновку цієї експертизи, а рівно отримання відомостей, необхідних для вирішення даного спору по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2012 р. провадження у справі № 39/487 було поновлено, розгляд справи призначений на 12.11.2012 р. о 12:50 год.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках певні дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі витребовує від сторін документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.
Враховуючи вищезазначені приписи ст. 65 ГПК України, а також предмет спору у справі № 39/487, ухвалою суду від 18.10.2012 р. на сторони (в т.ч. на позивача) було покладено наступні обов'язки: надати власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору; визначитися про необхідність участі у розгляді справи посадових осіб та інших працівників підприємств, установ та організацій, державних органів для дачі ними пояснень з питань, пов'язаних з вирішенням цього спору, про що повідомити суд письмово із зазначенням конкретних осіб та організацій тощо.
Також, на позивача ухвалою суду від 18.10.2012 р. було покладено наступні обов'язки: надати оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні; надати довідку про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на листопад 2012 р.; надати письмові пояснення по суті позовних вимог станом на дату винесення даної ухвали суду; надати виписку з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва на знак для товарів і послуг № 27013 станом на листопад 2012 р.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вище було зазначено, представник позивача в судове засідання, призначене на 12.11.2012 р., не з'явився, жодні вимоги ухвали суду від 18.10.2012 р. не виконав, витребувані судом документи та пояснення до суду не подав, про поважність причин невиконання вимог наведених ухвал суд не повідомив.
Отже, позивач протягом тривалого часу з моменту поновлення провадження у справі № 39/487 ухвалою суду від 18.10.2012 р. не вчинив жодних можливих дій, направлених на виконання вимог зазначеної ухвали суду.
В свою чергу, враховуючи встановлені судом обставини стосовно тривалого часу, який пройшов з моменту порушення провадження у справі та повернення матеріалів справи з експертної установи без висновку експертизи у зв'язку з неповною оплатою позивачем вартості проведення експертизи, суд прийшов до висновку про те, що обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, позивачем викладені не повністю, докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, подані не повністю.
Отже, позивач свідомо не виконав вимоги ухвали суду від 18.10.2012 р., зокрема щодо подачі витребуваних судом при підготовці справи до розгляду документів, не пояснив суду причин їх невиконання, не довів підставність таких своїх дій, а тому суд дійшов до висновку про відсутність у позивача поважних причин для невиконання вимог суду.
Крім того, ухвалою суду від 18.10.2012 р. явка представників сторін в судове засідання 12.11.2012 р. була визнана обов'язковою, а отже представник позивача був зобов'язаний з'явитись до суду на його виклик. Явка представника позивача в судове засідання необхідна для безпосереднього сповіщення останнім про те, чи підтримує позивач заявлені ним позовні вимоги, також для сповіщення про знані ним відомості та докази по справі, зЧясування наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги в їх сукупності, вирішення інших питань, без оцінки яких неможливий всебічний, повний і об'єктивний розгляд справи по суті.
Як вже вище зазначалось, представник позивача в судове засідання 12.11.2012 р. не з'явився, письмових пояснень стосовно поважності причин відсутності в судовому засіданні 12.11.2012 р. суду не подав та не надіслав.
Факт незЧявлення позивача на виклик у засідання господарського суду позбавляє суд можливості отримання жодних пояснень з боку позивача щодо підставності позову з боку позивача, необхідних для правильного вирішення господарського спору, а отже перешкоджає вирішенню його по суті, на розгляді якого саме позивач і наполягав з огляду на подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва.
Крім того, враховуючи факт незЧявлення позивача на виклик у засідання господарського суду 12.11.2012 р., суд не може дійти однозначного висновку про те, чи підтримує взагалі позивач свої позовні вимоги в редакції позовної заяви № 170 від 03.06.2004 р. станом на час поновлення провадження у справі ухвалою суду від 18.10.2012 р.
Як вбачається зі змісту Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві", у разі нез'явлення в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 статті 81 ГПК), або вжити цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що позивач не подав документи та пояснення, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) та не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
В свою чергу, невиконання позивачем свого процесуального обов'язку щодо добросовісного користування належними йому процесуальними правами без поважних причин, свідчить про невжиття останнім заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Отже, невиконання позивачем покладеного на нього ухвалою суду від 21.02.2005 р. обов'язку щодо здійснення попередньої оплати за проведення судової експертизи у справі № 39/487, нез'явлення позивача в судове засідання 12.11.2012 р. та неподання останнім вищезазначених витребуваних судом при підготовці справи до розгляду документів та пояснень без поважних причин, безпосередньо перешкоджає вирішенню спору по суті, а тому суд прийшов до висновку, що справа не може бути розглянута по суті і позов належить залишити без розгляду.
Відповідно ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання, зокрема, про розподіл між сторонами господарських витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до Господарського суду міста Києва у грудні 2004 року позивачем до позовної заяви були додані докази оплати ним державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (платіжні доручення № 208 від 24.03.2004 р. та № 804 від 11.08.2004 р).
1 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" N 3674-VI від 8 липня 2011 року. Всі правовідносини, що виникли до набрання чинності Законом України "Про судовий збір" (зокрема щодо сплати або повернення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення), регулюються Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року N 7-93, а також Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15. Вищий господарський суд України Листом від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/2011 зі змінами від 25.01.2012 р. зазначає, що названа Інструкція зберігає чинність. Крім того, листом від 05.07.2012 р. № 01-06/869/2012 Вищий господарський суд України щодо повернення сплачених (до набрання Законом чинності або помилково - після набрання ним чинності) сум державного мита, зазначив, що воно здійснюється з підстав і в порядку, визначеному Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15.
У частині 1 статті 8 Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (в редакції чинній станом на час винесення даної ухвали суду) визначені підстави для повернення державного мита, а саме: сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством (п. 1 ч. 1 наведеної статті); відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій (п. 2 ч. 1 наведеної статті); в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 6 ч. 1 наведеної статті). Отже, повернення сплаченого державного мита частково або повністю у випадку припинення провадження у справі чинною редакцією Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" не передбачено.
Враховуючи наведене, сплачена сума державного мита, рівно як і сума витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, поверненню позивачеві не підлягають.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 44, 49, 64, 65, п. 5 ч. І ст. 81, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов залишити без розгляду.
Ухвала направляється сторонам у справі з урахуванням ст. 87 ГПК України, положень п.п. 3.18 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Суддя О.В.Гумега