ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-58/11727-2012 07.11.12
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білий Дім"
ДоФізичної особи -підприємця Пуциль Олега Васильовича
Простягнення заборгованості по договору № 15/04 від 15.04.2011 року в сумі 3500, 00 грн. та штрафних санкцій
Суддя Блажівська О.Є.
Представники сторін:
Від позивача -не з'явився
Від відповідача -не з'явився
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білий Дім" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи -підприємця Пуциль Олега Васильовича про стягнення заборгованості по договору № 15/04 від 15.04.2011 року в сумі 3500, 00 грн. та штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.10.2012 року.
26.09.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про перенесення слухання справи на іншу дату.
У судове засідання 01.10.2012 року представники сторін не з'явились, вимоги Ухвали Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року не виконали.
Відповідно п. 1, 2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, такими обставинами є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників процесу; неподання витребуваних доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року розгляд справи відкладено на 24.10.2012 року.
24.10.2012 року представники позивача у судове засідання з'явились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали.
24.10.2012 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник-2 позивача надав суду усні пояснення по справі.
Представник-1 позивача надав суду усні пояснення по справі.
24.10.2012 року у судовому засіданні представники позивача надали суду заяву про продовження строку розгляду справи.
Заяву про продовження строку розгляду справи судом задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2012 року розгляд справи призначено на 07.11.2012 року.
01.11.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.
07.11.2012 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали, про причини неявки належним чином суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 07.11.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
15.04.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 15/04, відповідно п. 1.1 якого виконавець зобов'язується встановити розпашну автоматику на решіточні ворота, встановити антивандальну петель на калітку, встановии систему доступу для автомобілів, строк виконання договору 15 робочих днів.
Згідно п. 2.2 договору № 15/04 від 15.04.2011 року, замовник зобов'язується перерахувати грошові кошти в розмірі 6880, 00 грн., оплата здійснюється рівними частинами.
Відповідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 3500, 00 грн. -суми авансу, 1179, 80 суму штрафних.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступними доказами: договір № 15/04 від 15.04.2011 року та копія виписки банку.
Дослідивши копію виписки банку суд приходить до висновку, що вона є неналежним доказом, що підтверджує здійснення оплати позивачем відповідачу за договором 15/04 від 15.04.2011 року суми в розмірі 3500, 00 грн.
Як вбачається з вище зазначеної виписки, грошова сума в розмірі 3500,00 грн. перерахована по договору № 06/04 від 06.04.2011 року, тоді як позовні вимоги позивача ґрунтується по договору 15/04 від 15.04.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно змісту договору № 15/04 від 15.04.2011 року сторонами не встановлено з якого моменту починаеться строк виконання робіт по договору, а встановлено лише строк виконання договору 15 робочих днів.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи відсутні документи, що позивачем пред'являлись вимоги відповідачу щодо виконання робіт по договору № 15/04 від 15.04.2011 року.
Наданий позивачем до матеріалів справи договір, не підтвержений оригіналом, а копія банківської виписки є неналежним доказом оскільки стосується іншого договору № 06/04 від 06.04.2011 року, жодних інших належних та допустимий доказів існування між сторонами правовідносин та виникнення у відповідача обов'язку повернути сплачений аванс у сумі 3500,00 грн. суду не надано.
Таким чином, у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог по даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, зокрема, є недоведеність обставин, що мають значення для справи.
В даному випадку позивач не довів належним чином існування між сторонами зобов'язань за договором, зокрема не довів факт сплати грошових коштів у сумі 3500,00 грн., не виконання відповідачем зобов'язань за договором та наявності підстав для повернення авансу у сумі 3500,00 грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами , висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Факт надання позивачем послуг відповідачу має бути підтверджений належними письмовими доказами, які б свідчили про отримання вказаних послуг, зокрема таким доказом можуть бути рахунки які є актами виконання робіт за договором. Однак, з наявних в матеріалах справи рахунків суд не може дійти беззаперечного висновку, що послуги позивачем були дійсно надані відповідачу та прийняті ним. Інших достовірних доказів отримання послуг відповідачем позивач не подав, що має своїм наслідком відмову в задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.
Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд також відмовляє позивачу в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки дані вимоги є похідними від вимоги про стягнення основного боргу.
Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати з оплати судового збору та послуг адвоката покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд -
1. В задоволені позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Повний текст рішення складено 12.11.2012 року.
Суддя Блажівська О.Є.