ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-71/14653-2012 08.11.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1»
до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
про визнання недійсним третейського застереження.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: Янчук Р.О., довіреність № 275 від 01.11.2012 р.
від відповідача: Сергієнко О.М., довіреність № 02-07/2881 від 07.12.2011 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(далі - відповідач) про визнання недійсним третейського застереження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що третейське застереження, що міститься в Договорі невідновлювальної кредитної лінії № 86, який було укладено між позивачем та відповідачем 27.12.2007 р., не відповідає чинному законодавству України, тому повинно бути визнане судом недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/14653-2012, розгляд справи призначено на 08.11.2012 р.
05.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи для долучення до матеріалів справи.
05.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позву заяву та заяву про застосування строку позовної давності.
У судове засідання 08.11.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти поданої представником відповідача заяви про застосування строку позовної давності заперечував.
Представник відповідача у судове засідання 08.11.2012 р. з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
27 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», далі -відповідач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1»(далі -позивач, позичальник) було укладено Договір невідновлювальної кредитної лінії № 86 (далі -Договір), відповідно до якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатолівною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Позивач стверджує, що третейське застереження (п. 6.2 Договору) порушує права позивача, передбачені Конституцією та законами України, на звернення за захистом своїх прав до суду загальної юрисдикції, а тому дане третейське застереження повинно бути визнано судом недійсним.
Відповідачем надано суду письмовий відзив на позов, яким останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що в момент укладення спірного правочину сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов. Позивач не скористався своїм правом та не запропонував внесення змін до Договору, а саме до п. 6.2 Договору, чим фактично погодився із запропонованими відповідачем умовами, які, зокрема, регламентують порядок вирішення спорів між сторонами.
05.11.2012 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду була подана заява про застосування строків позовної давності.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Судом встановлено, що договірні відносини між сторонами виникли при укладенні Договору, а саме 27.12.2007 р., в свою чергу позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання третейського застереження недійсним лише 16.10.2012 р., про що свідчить відбиток поштового відправлення на конверті, що міститься у матеріалах справи.
Як вбачається з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач був обізнаний щодо умов Договору, оскільки зазначений Договір, що містить оспорюване третейське застереження, був підписаний уповноваженим представником позивача, зміни до Договору останнім запропоновано не було, що сторонами не заперечується.
Враховуючи вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати, що позивач станом на дату укладення Договору (27.12.2007 р.) не знав або не міг знати про те, що п. 6.2 Договору порушує його права та норми чинного законодавства України.
Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності та підстав для його поновлення судом не встановлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання третейського застереження, що міститься в п. 6.2 Договору, недійсним не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Повне рішення складено 13.11.2012 р.
Суддя О.В. Нечай